2.2. Витрати промислових, будівельних і транспортних підприємств як об’єкт управління

Досягнення будь-якої мети, забезпечення кінцевого результату потребує витрат. І об’єктивність суспільного розвитку, і факти практичної діяльності, і закономірності сучасної дійсності, і логіка пізнання свідчать, що спочатку мають місце витрати, а потім результати, пов’язані з цими витратами. З такого порядку і витікає те надзвичайно особливе місце витрат у життєдіяльності всіх суб’єктів господарювання.

Основний мотив діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах – максимізація прибутку. Можливості реалізації (досягнення) цієї стратегічної мети в багатьох випадках обмежені витратами виробництва і реалізації продукції та попитом на неї. В таких умовах все більше зростає роль витрат як невід’ємної та об’єктивної складової виробничо-збутового процесу.

При зниженні ціни на продукцію підвищується її конкурентоспроможність і відповідно зростає попит на неї, що призводить до збільшення обсягів реалізації та отримання більшого доходу. Оскільки, ціна продукції складається із сукупних витрат на її виробництво і реалізацію та певної величини прибутку, то відповідно чим нижчі ці витрати, тим вищим буде розмір прибутку та більш ефективною така діяльність. Таким чином, витрати виступають інструментом цінової політики та вимірником ефективності діяльності підприємства, а також їх можна розглядати як інструмент управління прибутком підприємства, оскільки між ними та прибутком існує прямий зв’язок.

Витрати також можуть виступати важливим важелем у веденні податкової політики підприємства, оскільки регулюючи віднесення тих чи інших витрат до валових, підприємство змінює базу оподаткування та величину витрат на сплату податків.

Оскільки витрати виступають основним обмежувальним чинником прибутку і одночасно визначальним фактором, що впливає на обсяг реалізації, то прийняття управлінських рішень неможливе без аналізу вже понесених підприємством витрат і планування їх величини на перспективу. Таким чином, витрати виступають об’єктом управління. Кожне підприємство повинно обирати таку політику управління витратами, яка була б орієнтована на його стратегію розвитку.

Поряд із вищенаведеним, витрати мають також суспільно-економічне значення, яке полягає в їх відображенні у виготовлюваній підприємством суспільно-корисній продукції, виходячи із потреб ринку. Підприємство, споживаючи певні види ресурсів (матеріальні, трудові, енергетичні та ін.) виготовляє певну продукцію з метою задоволення потреб суспільства, створюючи при цьому додаткову вартість у вигляді прибутку, тобто отримує від виготовлення та реалізації такої продукції певний економічний ефект.

Оскільки, всі види діяльності тісно пов’язані між собою і не можуть існувати відокремлено один від одного в межах одного підприємства, тобто, виробництво, управління, маркетинг, фінанси та ін. види діяльності відіграють свою роль у створенні конкурентних переваг. Тому витрати є багатоплановою категорією з точки зору різних сфер діяльності підприємства, яку неможливо розглядати без розуміння їх сутності та місця з позицій різних наук. Водночас витрати мають свої особливості формування і конкретно характеризують процеси, що відбуваються у виробничо-господарській діяльності підприємства.

Основною особливістю витрат як об’єкта управління є те, що вони виникають у процесі роботи підприємства незалежно від того, виділені вони як самостійний об’єкт управління чи ні. Таким чином, витрати є об’єктивною економічною категорією.

Одночасний ріст соціальної і економічної ефективності можливий за рахунок того, що темпи росту товарообігу і прибутку будуть випереджати темпи росту витрат.

Виходячи із другої особливості витрат як об’єкта управління, а саме, враховуючи таку особливість витрат як можливість безповоротності частини витрат, тобто таких, які виникли в результаті прийняття рішень у минулому і не можуть бути змінені жодними рішеннями у майбутньому, що зумовлює переважно превентивний характер управління ними, ефективна система управління витратами повинна бути якомога краще забезпечена необхідною інформацією про витрати виробничо-господарської діяльності з метою прийняття ефективних управлінських рішень.

Третьою особливістю витрат, є те, що вони як об’єкт управління володіють двома протилежними, але одночасно зв’язаними властивостями: вони, з одного боку, кінцеві, а з іншого – циклічні. Закінченість витрат стосовно певного ресурсу полягає у тому, що після його використання вони стають вичерпаними і більше в діяльності підприємства не виникають. Циклічність витрат полягає у тому, що для кожного конкретного ресурсу час виникнення витрат буде різним, але суть і цілеспрямованість їх залишаються незмінними.

В ринковій економіці на розмір, структуру і динаміку витрат впливає як внутрішнє, так і зовнішнє середовище, зміни якого переважно відбуваються швидко і раптово, в чому й полягає четверта особливість витрат, яка визначається: витрати як об’єкт управління не повною мірою залежать від прийнятих управлінських рішень, що викликано випадковістю їх виникнення (затрати на незапланований ремонт устаткування, пені, штрафи) та залежністю від зовнішнього середовища (ціни на ринку ресурсів та ін.). В такому випадку завдання керівництва підприємства полягає у визначенні релевантної інформації про витрати та максимально можливому передбаченні впливу факторів зовнішнього середовища з метою зменшення ризику та забезпечення виживання підприємства і його економічного зростання.