Характеристика зміни непрямих витрат

Група витрат	Причини змін витрат
Виробничі накладні витрати (утримання та експлуатація обладнання і транспортних засобів): енергія, заробітна плата, матеріали, амортизація, вартість спожитого газу, послуг допоміжних виробництв, ремонт обладнання, внутрішньозаводське переміщення вантажів	Понаднормовий час роботи, заміна матеріалів, зміна цін на енергоресурси, зміна витрат на оплату праці, вартість необоротних активів, методика нарахування амортизації, ремонт, складність робіт, простої, зношеність, стан доріг тощо
Управлінські витрати або невиробничі експлуатаційні витрати (цехового призначення)	Зміна цін, масштабів управлінської діяльності (чисельності працівників, тарифних ставок, рівня доплат тощо), управлінські рішення тощо
Адміністративні витрати (утримання апарату управління): юридичні, аудиторські та інші послуги, зв’язок, розрахунково-касове обслуговування банку тощо	Зміна масштабів управлінської діяльності (чисельності працівників, розміру посадивих окладів, доплат тощо), зміна договорів, управлінські рішення тощо
Адміністративні витрати (утримання і ремонт будівель і споруд): матеріали, основна і додаткова заробітна плата, енергоресурси, послуги сторонніх організацій, амортизація нематеріальних активів	Управлінські рішення, зміна цін на матеріали, сезонність, вартість необоротних активів, методика нарахування амортизації тощо

Аналіз питомої ваги загальновиробничих витрат у собівартості одиниці продукції проводиться з урахуванням результатів, отриманих при аналізі їх в цілому по підприємстві. Дані витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно до обраної бази розподілу. Відповідно сума даних витрат, що припадає на одиницю продукції, залежить від зміни:

- загальної суми загальновиробничих витрат;

- бази розподілу.

Важливим узагальнюючим показником собівартості продукції є витрати на одну гривню товарної продукції, який вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися в кожній галузі та на всіх рівнях управління, і, по-друге, наочно показує прямий зв’язок між собівартістю і прибутком та дає можливість відслідковувати динаміку змін собівартості продукції. Витрати на 1 гривню товарної продукції розраховуються за формулою:

, (7.1)

де Рв – витрати на 1 грн. продукції (рівень витрат);

ВП – вартість продукції;

ОВі – обсяг виробництва у натуральних показниках і-го найменування;

Сі – собівартість одиниці продукції;

Ці – ціна одиниці продукції;

п – кількість видів продукції.

Витрати на 1 грн. товарної продукції також розраховуються як відношення загальних (сукупних) витрат на виробництво і реалізацію товарної продукції до вартості цієї продукції в діючих цінах.

Аналіз витрат на 1 грн. продукції проводиться у такій послідовності:

• оцінка динаміки витрат на 1 грн. продукції;

• порівняння з даними інших підприємств, середньогалузевими показниками тощо;

• виявлення впливу факторів на зміну рівня витрат на 1 грн. товарної продукції;

• визначення впливу виявлених факторів на зміну прибутку підприємства.

На зміну такого якісного показника, як рівень витрат на 1 грн. товарної продукції впливають різноманітні фактори безпосереднього та опосередкованого впливу. До факторів безпосереднього впливу належать: структура випущеної продукції; рівень витрат на виробництво окремих видів продукції; ціни на використовувані ресурси; ціни на продукцію.

Щоб виявити вплив даних факторів на відхилення рівня витрат на 1 грн. товарної продукції від норми застосовують метод ланцюгових підстановок. Завершується аналіз витрат на 1 грн. товарної продукції, як і усі інші види аналізу витрат, підрахунком резервів зниження витрат. До таких резервів можна віднести зниження ресурсомісткості продукції, зміну структури продукції тощо.

Виділяють оперативний аналіз собівартості продукції. Оперативний аналіз дає змогу своєчасно оцінити господарські ситуації, пов’язані з формуванням собівартості продукції, виявити негативні причини та недоліки, внутрішньогосподарські резерви покращання використання виробничих ресурсів і оперативно приймати управлінські рішення.

Для оперативного управління собівартістю в цехах, на виробничих ділянках, що здійснюється на підставі первинної документації оперативного й бухгалтерського обліку, здійснюють групування відхилень від норм і зміни норм за місцями виникнення, причинами й винуватцями. Групування проводяться щоденно, щодекадно, щомісячно за елементами витрат і статтями калькуляції. Такий оперативний щоденний аналіз виробничих витрат на місцях їх виникнення дає можливість виявити відхилення від норм витрачання матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, фонду заробітної плати по кожній операції завдяки оперативному спостереженню за витратами.

У табл. 7.6 наведено порівняльну характеристику видів аналізування витрат з визначенням того, на вирішення яких управлінських завдань покликаний той чи інший вид аналізування.

Таблиця 7.6