Зовнішні

Ідентифікація факторів впливу на виникнення трансакційних витрат дає змогу виявити та проаналізувати шляхи їх оптимізації у процесі діяльності підприємства.

Мета управління трансакційними витратами полягає у вирішенні певної сукупності управлінських завдань, пов”язаних із формуванням підсистеми управління ефективністю реалізації трансакційних витрат незалежно від місця їх виникнення. Для забезпечення ефективного управління трансакційними витратами на підприємстві повинно бути забезпечене відповідне інформаційне середовище, що дасть змогу приймати ефективні управлінські рішення. Така система повинна включати підсистеми обліку, контролю, аналізу та планування.

Підсистема обліку включає фінансовий та управлінський облік фактичних трансакційних витрат. Підсистема внутрішнього контролю трансакційних витрат передбачає наявність таких складових, як бухгалтерський та адміністративних контроль, а також контроль власника. Підсистема аналізу передбачає аналізування зібраної статистичної та аналітичної інформації із застосуванням наступних показників:

• показників складу;

• показників структури;

• показників впливу трансакційних витрат.

І, нарешті, остання підсистема передбачає планування та прогнозування трансакційних витрат із застосуванням економетричних та інших методів прогнозування, а також виявлення відхилень фактичних значень трансакційних витрат від прогнозованих з метою їх оптимізації (рис. 3.5).

У мінімізації трансакційних витрат державі теж надається певна роль: прийняття відповідних законів і забезпечення їх дотримання, виробництво суспільних благ, оборона, державний апарат, інфраструктура, соціальні потреби тощо.

Скорочення трансакційних витрат, а отже, підвищення ефективності функціонування економіки забезпечується існуванням правових норм і їх дотриманням. Зв’язок між юридичними нормами (правами власності) і трансакційними витратами було сформульовано Коузом у його знаменитій теоремі. Коуз зазначав, що визначення прав власності є важливою попередньою умовою ринкових угод. Як би спонтанний, ціновий механізм не передбачав витрат часу й коштів на пошук інформації та укладання контрактів, то не було б і необхідності в опрацюванні прав власності (юридичних норм). Але функ-ціонування економіки без трансакційних витрат неможливе. І не випадково американський економіст Дж. Стіглер писав, що світ з нульовими трансакційними витратами такий же страшний, як природний світ без тертя.

Тема 4. Підходи до ідентифікування витрат на підприємствах промисловості, будівництва та транспорту

4.1. Податковий підхід до ідентифікування витрат на підприємствах промисловості, будівництва та транспорту

В сучасних умовах динамічного розвитку ринкового середовища перед підприємницькими структурами постають проблеми підвищення їх конкурентоспроможності в усіх сферах (товарній, технічній, маркетинговій, управлінській тощо). Важливою передумовою для цього є оптимізація витрат підприємства за усіма комплексними статтями, елементами витрат, конкретними об’єктами, операціями, бізнес-процесами, що формує можливості для досягнення бажаного рівня фінансової результативності та раціонального розподілу обмежених організаційних ресурсів. Особливості формування та розвитку в Україні податкового, фінансового (бухгалтерського), управлінського обліку зумовили виникнення значних суперечностей та невідповідностей щодо визнання сутності та складу аналогічних витрат, можливостей перенесення їх на собівартість чи визнання такими, що можуть фінансуватись лише з прибутку. У зв’язку з цим, на підприємствах виникають проблеми визначення сутності витрат, тому що не існує єдиного механізму їх ідентифікації, відокремлення понять “витрати” та “виплати коштів”, формування реальної інформації про витрати за економічною сутністю. Це зумовлює необхідність розкриття сутності визнання витрат за податковим, бухгалтерським та економічним підходом, визначення взаємозв’язків між ними.

До особливостей витрат як економічної та управлінської категорії відносять: незалежність від формальної управлінської дії, постійність, кінцевість (вичерпність), циклічність, неповна контрольованість, превентивність, безповоротність, інтегрованість з іншими сферами управління, відповідність змінам у діяльності підприємства.

На сьогодні у літературі та на практиці розрізняють три підходи до визнання витрат: бухгалтерський, податковий та економічний.

У зв’язку із втратою чинності Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.01.2013р. (підстава 2755-17) податковий підхід до визначення витрат регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до якого категорія «витрати» трактується як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно із податковим підходом до витрат, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, належать: витрати операційної діяльності та інші витрати, які визначені відповідно до положень Податкового кодексу України. При цьому об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та суму інших витрат звітного податкового періоду; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню.

Розглянемо більш докладно структуру витрат за податковим підходом. Зокрема, до складу операційних витрат, що визначаються при розрахунку об’єкта оподаткування, належать:

- собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) та інші витрати, які прямо ідентифікують особливості формування витрат платника податку;

- витрати банківських установ (процентні витрати за кредитно-депозитними операціями; комісійні витрати; від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти; суми страхових резервів, суми коштів, які внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати, що пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, які прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати відповідно до положень Податкового кодексу України).

При цьому під собівартістю реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) розуміють витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів (виконаних робіт, наданих послуг), які визначаються відповідно до положень бухгалтерського обліку. Варто зазначити, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), окрім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, що включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг). Слід враховувати, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, який є придатним для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) складається з витрат, які прямо пов'язані з виробництвом таких товарів (виконанням робіт, наданням послуг). Зокрема, до складу цих витрат можна віднести:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- амортизацію виробничих основних засобів та нематеріальних активів, які безпосередньо пов'язані з виробництвом товарів (виконанням робіт, наданням послуг);

- загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг) відповідно до положень бухгалтерського обліку;

- вартість придбаних послуг, що прямо пов'язані з виробництвом товарів (виконанням робіт, наданням послуг);

- інші прямі витрати, у тому числі витрати з придбання електричної енергії.

Своєю чергою, до складу прямих матеріальних витрат відносять вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару (виконаної роботи, наданої послуги), придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

Прямі витрати на оплату праці включають заробітну плату та інші виплати робітникам, які зайняті у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), що можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Структуру загальновиробничих витрат формують: витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями відповідно до законодавства тощо; внески на соціальні заходи; медичне страхування, інші види страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо); амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення; витрати на удосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи працівників, які зайняті удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій); витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень; витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, медичне страхування, інші види страхування робітників та працівників апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг); витрати на охорону праці, техніку безпеки, які понесені відповідно до законодавства; суми витрат, що пов'язані із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем екологічного управління, персоналу, встановленим вимогам відповідно до законодавства; суми витрат, що пов'язані з розвідкою/дорозвідкою та облаштуванням нафтових і газових родовищ; інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів із складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах в межах норм природного убутку.

Інші прямі витрати включають усі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на конкретний об'єкт витрат, у тому числі внески на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, кооперативні виплати фізичним особам - членам виробничого сільськогосподарського кооперативу, які не є підприємцями та беруть трудову участь у діяльності такого сільськогосподарського кооперативу.

Поряд із операційними витратами до складу інших витрат, що також відносяться до податкових витрат, належать:

- адміністративні витрати, які спрямовані на обслуговування та управління підприємством, а саме:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у тому числі витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати);

д) амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

- витрати на збут, які включають витрати, що пов'язані з реалізацією товарів (виконанням робіт, наданням послуг), а саме:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, які зайняті збутом;

д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, що пов'язані зі збутом товарів (виконанням робіт, наданням послуг) (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції відповідно до умов договору поставки;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції між складами підрозділів підприємства;

з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів (виконанням робіт, наданням послуг);

- інші операційні витрати, що включають:

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці;

б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів; амортизацію необоротних та нематеріальних активів у складі об'єктів, отриманих у концесію;

в) інші витрати операційної діяльності, що пов'язані з господарською діяльністю, відповідно до законодавства України;

- фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами і позиками, випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених Податковим кодексом України, які пов'язані із запозиченнями;

- інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), які не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів (виконанням робіт, наданням послуг);

- інші витрати, які визначені відповідно до законодавства України.

При обчисленні об’єкта оподаткування слід враховувати, що до податкових витрат не належать:

-  витрати, які не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг і відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям);

- платежі платника податку в сумі вартості товару на користь комітента, принципала тощо за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, що перераховані платником на виконання цих договорів;

- суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;

- витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, що включена до складу доходів);

- витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, а також витрати, які пов'язані з видобутком корисних копалин, придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до положень Податкового кодексу України;

- суми податку на прибуток, а також інших податків, податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів відповідно до положень Податкового кодексу України;

- витрати на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юридичними особами;

- дивіденди;

- витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку;

- сума збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності, яка враховується у зменшення податкового зобов'язання платника податку;

- суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

- витрати, що понесені у звітному періоді у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з консалтингу, маркетингу, реклами в обсязі, що перевищує 4 відсотки доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) (за вирахуванням податку на додану вартість та акцизного податку) за рік, що передує звітному;

- витрати, які понесені у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу в обсязі, що перевищує 5 відсотків митної вартості обладнання, що імпортується згідно з відповідним контрактом;

- витрати, що нараховані у зв'язку з придбанням у нерезидента послуг (робіт) з інжинірингу, якщо виконується будь-яка з таких умов: особа, на користь якої нараховується плата за послуги інжинірингу, є нерезидентом, що має офшорний статус, або особа, на користь якої нараховується плата за такі послуги, не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) цієї плати за послуги.