12. Захист від ерозії

Змивання, розмив грунтів, утворення ярів у наслідок нерегульованих поверхневих стоків дощових ті змивних водою наз водною ерозією грунту. Для захисту використовуються протиерозійні заходи: агромеліоративні; лісомеліоративні; гідромеліоративні, організаційно- господарські.

Організаційно- господарські: правильний вибір, напрямку введення с/г і сівозміни, раціональне розміщення ділянок, раціональне розміщення дорожньої мережі, планування території, розміщення полів довше від стороною до горизонталі.

Агроміліоративні заходи: агроекон.прийоми, які передбачають вирощування багаторічних трав та однорічних культур, які відповідають родючість грунту; прийоми протиерозійної обробки грунту (глибока оранка, кротування, щілювання); спеціальні пристрої для затримання снігу; внесення збільшених доз органічних і мін.добрив.

Лісомеліоративні заходи: посадка чагарникових насаджень як по дну, так і по укосах.

Гідромеліоративні ерозійні заходи: влаштування ГТС, призначених для регулювання поверхневого стоку і закріплення балкових систем. Залежно від призначення споруди поділяються на: водо затримуючі, водо напрямні, водоскидні, донні. Вони створються на водозбірні площі у вершинах балок і яри і по дну балк і ярів.

Водозатримуючі – регулюють повний стік шляхом його затрим. Вода в ставку одночасно використовується для одноразового зволоження в грунті. Невисока висота валів не перешкоджає руху с/г техніки.

Водотримуючі будують щоб припинити ріст ярів. Споруда склад. з вала канави, перемичок і водовипусків. За звичай влаштовуються у вершині яра або валу.

Водонапрямні- споруди спрямовані з поверхневого стоку до водозатримуючої споруди. Ці споруди влаштов. у вигляді невеликих дамб або валів, які перегороджують стік.

Донкі- влаштовуються по дну яра для збільшення ширини русла і зменшення швидкості потоку. Донкі- спруди можуть бути у вигляді загат, доних перепадів, порогів греблі.

Водоскидні- призначені для скиду води з канав і восн. влашт. з З/Б труб

12. Оптимальні умови для розвитку с/г культур.

Для нормального росту i розвитку росли у ґрунті необхідно забезпечити оптимальні водноповітряний, світловий, тепловий i живильний режими. Зрошувальні меліорації спрямовані на створення сприятливого для сільськогосподарських культур водного режиму,який забезпечує одержання проектного врожаю сільськогосподарських культур. Водний режим перебуває у прямій залежності від кліматичних, ґрунтових, гідрологічних i господарських умов, біологічних особливостей рослин, врожаю, агротехніки вирощування, а також від способу i техніки поливу.

Водний режим ґрунту опосередковано регулює i інші фактори, що впливають на життя рослин і формування врожаю. Так, добрива, особливо в умовах недостатнього зволожування, найбільш ефективні при зрошуванні. Врожаї сільськогосподарських культур на зрошуваних землях у 2...3 рази вищі, ніж на незрошуваних за інших однакових умов.

Тепловий режим ґрунту при зрошуванні визначається як підсиленим випаровуванням з поверхні поля, так i температурою самої зрошувальної води. У періоди з найвищими температурами повітря поливи зменшують їx, а у періоди з низькими температурами (ніч, ранньоосінні і пізньовесняні заморозки) підвищують завдяки більшій теплоємкості води i вищій її температурі порівняно з повітрям.

Поливна впливає на концентрацію ґрунтового розчину, змінює кількість солей у ґрунті; витісняючи повітря із ґрунтових шпар, вона визначає повітряний режим ґрунту.

Оптимальний водний режим ґрунту створюється відповідним режимом зрошування, який визначає норми, строки i кількість поливів сільськогосподарської культури.

Подача води на поле i переведення її в ґрунтову вологу здійснюється за допомогою різних cпocoбів i технік поливу.

15.

Режим зрошування сівозміни повинен враховувати режими зрошування окремих культур, ґрунтові, гідрогеологічні та інші умови кожного поля сівозміни, умови організації праці у господарстві, проведення післяполивних обробок, режим джерела зрошування. Зображають його у вигляді графіка режиму зрошування або графіка гідромодуля.

Для складання графіка поливів сівозміни необхідно знати площі, строки i норми зрошування окремих сільськогосподарських культур, що входять до сівозміни. Витрату води, необхідної для поливу окремої культури (л/с), визначають за формулою , де F_K-частина площі сівозміни, зайнята даною культурою, га; m_к- поливна норма, м³/га; t - тривалість поливу, діб.

За рекомендованими строками i нормами поливу встановлюють витрати води па полив кожної культури. Якщо строки поливів збігаються, то витрати води підсумовуються. При підсумовуванні витрат води на окремі культури графік одержують нерівномірним. Розраховувати зрошувальну мережу за таким графіком режиму зрошування недоцільно. Його необхідно укомплектувати.

Для великого земельного масиву, коли немає конкретних даних про площу, яку займають окремі культури, витрату води встановлюють на один осереднений гектар сівозміни. Для цього потрібно знати склад культур, частку площі, яку займає культура у сівозміні (α), i режим зрошування кожної культури. Середня витрата води на 1га зрошуваної площі називається гідромодулем i визначається за виразом , де q- ордината гідромодуля, л/(с·га); m - поливна норма, м³/га; t - рекомендована тривалість поливу, діб. Підсумовуючи за часом ординати питомих витрат ycix культур, що входять до сівозміни, одержують неукомплектований графік гідромодуля (рис. 7.2 а).

Графік режиму зрошування i графік гідромодуля сівозміни укомплектовують за рахунок зсувів середньої дати поливу (звичайно на 2...5 діб), зміни тривалості поливів (у межах 3...10 діб) при додержанні допустимої зміни тривалості міжполивного періоду (не більше як на 3...4 діб). Укомплектування графіка поливу або гідромодуля сівозміни дає змогу зменшити максимальні ординати на 20...50 % і більше (див. рис. 3.3 б).

При дощуванні графік поливу культур, що входять до сівозміни, пов'язують з витратою i продуктивністю дощувальних машин i ycтановок.

Для побудови графіка поливів сівозміни при дощуванні тривалість кожного поливу (t, діб) визначають за формулою , де m- поливна норма, м³/га, F_H- площа поля нетто, га; Q - витрата дощувальної машини (або групи машин, що одночасно працюють на даному полі), л/с; β - коефіцієнт, що характеризує тривалість роботи машини за добу, β=n/24 (де n- кількість годин робо­ти машини за добу); К_вр - коефіцієнт корисного використання робочого часу машини за добу.

16.

Типи ґрунтової і причини її виникнення.

Змивання, розмивання ґрунтів, утворення ярів в наслідок нерегулярних дощів називається водною ерозією грунтів. В результаті змивання грунтів втрачається велика к-сть азоту, фосфору, калію та інших мін. речовин, що призводить до зменшення родючості грунтів. Ерудов. Грунтів характеризується: низькім вмістом грунту і як наслідок несприятливих водно-повітряних і теплових режимів. За походженням: природно і ерегаційну ерозію. Природно- відбувається внаслідок природних опадів, іригаційна- внаслідок діяльності людини. За характером води дії на грунт розрізняють: крапильну, поверхневу, зливову, підземну ерозію. Крапельна ерозія- процес руйнування грунту рід дією крапельного дощу. Для попередження крап.ерозії застосовують грунтозахисні сівозміни з багаторічними травами. Поверхнева- процес змивання грунту на регульов.поверх.стоком. Тобто вода з схилів струмками викликає змивання шару грунту. В залежності від величини змитого шару розрізняють слабо, середньо, сильно розмиті грунти. Зливова ерозія- процес руйнування грунту значними потоками води, які залив. у породу, що залягають під орний шар. В результаті в ньому утв.пробоїни 40, 50см.глибиною, які поступово перетворюються в яри. Для запобігання необхідно засипати промоїни і засівати їх травами. Яри склад. з вершин, гирла, та русла відкосів. Підземна ерозія- відбувається безпосередньо під крутими вертикальними укосами, відбування ярів у місцях де грунти мають розчинні солі.

17.