1

Поняття про зрошування земель. Економічна ефективність зрошування

Зрошування- це штучне насичування вологою грунту, приґрунтового шару повітря, для підвищення його родючості.

Зрошувальні меліорації являють собою комплекс господарських, інженерних та організаційних заходів, спрямованих на доставку i рівномірний розподіл води на сільськогосподарських угіддях, де в природних умовах води не вистачає. В основу зрошувальних меліорацій покладено гідротехнічні прийоми подачі води i перетворення її у ґрунтову вологу.

У світі зрошується понад 270 млн. га, що становить 21 % загальної площі ріллі i насаджень, а продуктами зрошуваного землеробства забезпечується більше половини населення планети.

На Україні зрошувані землі займають 2,17 млн. га (приблизно 8% площі ріллі), але на них у свій час отримували до 30% валового виробництва продукції рослинництва.

Економічна ефективність зрошування полягає в тому, що завдяки підвищенню родючості ґрунту і умов вирощування при зрошуванні збільшується виробництво сільськогосподарської продукції.

Таким чином, зрошування має велике значення для піднесення всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Воно дає змогу задовольняти потреби населення у продовольстві, створювати міцну кормову базу для незалежного розвитку тваринництва, забезпечувати високоякісною сировиною ряд галузей народного господарства країни. Зрошувані землі виконують роль своєрідного страхового фонду у продовольчому забезпеченні держави, особливо у посушливі роки.

Стан:

• Зрош.с-мипобуд. на площі 2,5 млн.га;

• С-м у справному стані 2,17 млн.га;

• Фактично полив. 750 тис.га.

Перспективи: прийнята державна програма « Водне господарство України до 2020р….» , згідно якої до 2012 р. потрібно відпов. зрош. до 2,5 млн. га і +0,5 млн.га.

Під обводненням земель розуміють підвищення водозабезпеченості території у маловодних районах шляхом використання заакамульованого кінцевого стоку та підземних вод або подавання води з інших районів.

В Україні прикладом обводнювальної системи є Північно-Кримський канал, який вирішує проблему постачання водою АР Крим та інших південних регіонів.

За кордоном обводнювальні роботи проводять у США, Австралії та інших країнах.

2. Причини засолення і заболочування зрошуваних земель. Класифікація засолених ґрунтів

Засоленими називаються землі, що містять надлишкову кількість легкорозчинних (електролітних) солей, які пригнічують сільськогосподарські культури і призводять до зменшення врожаю і зниження його якості. Найшкідливіші водно-розчинні солі: Na₂CO₃, Na₂SO₄, NaCl. Засолення ґрунтів у природі зустрічається досить часто, в Україні воно поширене на площі понад 4млн. га.

Найістотніше джерело солей у ґрунті - солевмісні осадові породи. Підземні води, розчинюючи солі осадових порід, збагачують­ся ними. За відповідних гідрогеологічних умов мінералізовані води по капілярах підіймаються у поверхневі шари грунту, де, випаровуючись, залишають солі. Утворення солей у ґрунті за рахунок засолених осадових порід називається первинним засоленням, а засо­лення за рахунок мінералізованих ґрунтових вод, що піднімаються по капілярах, - вторинним. Вторинне засолення і заболочування часто настають через неправильне зрошування.

Засолені землі поділяються на солончаки і солончакові ґрунти, солонці і солонцюваті ґрунти.

Солончаки - це засолені ґрунти, що містять максимум легкорозчинних солей у верхніх (0...30 см) горизонтах