Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут права та психології
Кафедра теоретичної та практичної психології
ПСИХІАТРІЯ
Конспект лекції № 14
Реактивні психози
Склала:
ст. викладач кафедри ТПП
Легендзевич Г.Я.
Обговорено та схвалено на засіданні кафедри теоретичної та практичної психології (Протокол № 1 від 31.08.2016 р.)
Львів −2016
Тема № 14. «Реактивні психози»
ПЛАН:
Вступ
Гострі реактивні психози.
Затяжні реактивні психози.
Інші форми реактивних психозів.
Особливості інтервенції психозів.
Висновки
Мета:
Навчальна:
сформувати у студентів теоретичні знання про основні методи дослідження в психіатрії;
сформувати у студентів теоретичні знання про особливості психічних розладів;
засвоїти основні терміни та зону їх застосування;
Розвиваюча:
поглибити широту знань про методи і способи діагностики психічних розладів;
сформувати знання про психологічні особливості взаємовідносин пацієнта і медичного працівника; конкретні психопрофілактичні, психокорекційні і психотерапевтичні способи допомоги пацієнтам;
Виховна:
сприяти осмисленню визначених проблем психіатрії, з розкриттям різних поглядів учених на їх витоки та шляхи розв’язання;
впливати на культурний розвиток та моральні принципи студентів посередництвом звернення їхньої уваги на форми та засоби забезпечення оптимальних умов розвитку особистості, яка має зміни психічної діяльності внаслідок психічних або соматичних захворювань.
Ключові слова: реактивні психози, гострий реактивні психоз , затяжний реактивний психоз, афектогенний ступор, фугіформна реакція, псевдо деменція, пуерилізм, реактивна депресія.
ВСТУП
У структурі психічної захворюваності непсихотичні межові розлади становлять 80%, спостерігається чітка тенденція до зростання психогенних захворювань на фоні практично константного рівня захворюваності психозами. Реактивні психози належать до психогенних психічних розладів та найчастіше виникають в осіб із несприятливим преморбідним станом в умовах безпосередньої загрози для життя чи здоров'я.
1. Гострі реактивні психози.
До гострих реактивних психозів відносять два різновиди: афектогенний ступор і фугіформна реакція.
Афектогенний ступор – клінічна картина складається із загальної загальмованості, нерухомості та затьмарення свідомості. Хворі залишаються в тому самому місці, де вони знаходились, коли виник афект страху. У них виявляють втрату усного і писемного мовлення, відсутність емоційних реакцій, повну байдужість до всього, що діється довкола, спрямований у простір погляд і рідке моргання. З часом стан нерухомості раптово змінюється короткочасним моторним збудженням: хворий прагне кудись іти, щось шукає, хапає речі, потім знову заклякає. Тривалість ступору – від декількох годин до 2 – 3, інколи до 15 – 20 днів. Астенічні прояви потім утримуються протягом 10 -15 днів.
Фугіформна реакція. Для неї характерне звуження свідомості й значне моторне збудження. Поведінка хворих втрачає цілеспрямованість, хворі біжать без мети, не враховуючи небезпеки. Тривалість хворобливої реакції до 15 – 20 хв. Стан безтямної втечі змінюється різким безсиллям, інколи настає глибокий сон, а після пробудження виявляється амнезія своєї поведінки. Астенія може продовжуватися 2 – 3 тижні й більше. Хворі мляві, малорухливі, більшу частину дня лежать у ліжку, скаржаться на слабкість, головний біль, поганий сон.
2. Затяжні реактивні психози.
В них можуть трансформуватися гострі реактивні психози, або вони виникають як самостійні захворювання.
Психогенне сутінкове затьмарення свідомості. Зустрічається частіше в істеричних психопатів або в осіб з резидуальною органічною симптоматикою. Хворі втрачають чіткість орієнтування в навколишньому середовищі, все реальне не включається в потік свідомості, переживання концентруються навколо психотравмуючої ситуації. Слова, жести, рухи хворого – яскрава демонстрація психогенних переживань. Поведінка хворого відтворює картину того, що його травмувало. Можуть бути нечіткі ахроматичні галюцинації, частіше в нічний час. Повної втрати свідомоcті немає, зберігається зв'язок теперішнього з минулим. Інколи буває, що переживання хворих прямо протилежні тій ситуації, в якій вони виникли: хворий тікає від психотравмуючих обставин, і тоді замість депресії у нього спостерігаються невмотивовані веселощі. Затьмарення свідомості в таких випадках мають хвилеподібний перебіг із світлими проміжками; свідомість то повністю відновлюється, то знову затьмарюється. Тривалість хворобливого стану – 5 – 7 днів.
Псевдодеменція. Псевдодементний синдром характеризується звуженням свідомості в поєднанні з втратою елементарних знань і звичок та симптомом неправильних відповідей. Поведінка таких хворих надзвичайно демонстративна. Псевдодеменція спостерігається в ситуаціях майбутньої небезпеки, напруженого чекання несприятливих моментів. Початкові симптоми: тривога, неспокій, помірно виражений страх, порушення сну. Потім людина раптом перестає правильно відповідати на найпростіші запитання. Відповіді завжди пов'язані із змістом запитань, але вони неправильні, безглузді. Свій вік хворі найчастіше відносять до дитячого, вони не здатні виконати елементарні арифметичні завдання. Наприклад, на питання про вік хворий відповідає, що йому 6 років; себе і батьків називає зменшувальними іменами: він – Василько, мати – Оленка, батько – Петрик. Рахує: два на два = шість, пальців на руках – 3. Інколи відповідає – «не знаю», «не пам'ятаю». Хворі зморщують лоба, витріщують очі, підсьорбують носом.
Залежно від переважаючого афекту виділяють дві форми псевдодеменції: депресивну та ажитовану. Тривалість псевдодеменції залежить від психотравмуючої ситуації і може скласти кілька місяців.
Пуерилізм за клінічною картиною близький до псевдодеменції. Він характеризується тим, що рівень психічної діяльності хворого відповідає рівню психіки дітей. Хворі говорять дитячою мовою, «сюсюкають», перекручують слова, просяться до матусі. Оточуючих людей називають «дядечками», «тітоньками», імітують дитячі ігри.
Психогенний параноїд . У його формуванні відіграють роль психічна травма, тривале емоційне напруження, нервове і психічне виснаження, пов'язане з тривалим безсонням, голодуванням та іншими причинами. Реактивний параноїд частіше розвивається в людей підозрілих, недовірливих, насторожених. Параноїд може бути гострим і затяжним. При гострому реактивному параноїді після короткого, в декілька годин, продрому з іще неясними тривожними побоюваннями у хворих виникає відчуття смертельної небезпеки. Вони вважають себе оточеними ворогами, їх родичів уже немає в живих, «чують» погрози на свою адресу, натяки на вбивство. У найгостріший період психозу поведінка хворих повністю визначається змістом патологічних переживань і може призвести до небезпечних дій. У стані жаху хворі намагаються тікати, вискакують у вікно, нападають на уявних ворогів чи хочуть покінчити життя самогубством, щоб не потрапити до рук переслідувачів. Через кілька діб гострі прояви захворювання зникають, але ще два – чотири тижні спостерігається залишкова симптоматика – тривога увечері, боязкість, припущення, що з'являться переслідувачі. Поступово відновлюється критична оцінка свого стану.
При затяжних параноїдах можна спостерігати маячення, коли маячні ідеї формуються навколо боротьби проти несправедливості. Для обґрунтування спрямованих у різні інстанції скарг хворі використовують реальні факти, але трактують їх неправильно, за механізмом «кривої логіки». Реактивний параноїд може перебігати і за типом шизоформних проявів, коли клінічна картина психозу зовні схожа на шизофренічну, але вона не має прогредієнтності, специфічних змін особистості. Снеситивне маячення впливу виникає в умовах психотравмуючої ситуації в осіб, які мають певні вади, сенситивний склад характеру. Хворим здається, що оточуючі знають про їхні вади, говорять про них, глузують з них.
Реактивна депресія. Це найчастіша форма психозів (40% усіх реактивних психозів). Для реактивної депресії характерне поєднання багатьох хворобливих симптомів. Виділяють два варіанти такої депресії – глибоку і помірну. Глибока реактивна депресія характеризується значними явищами пригніченого настрою, депресивно забарвленими маячноподібними ідеями, спробами самогубства, вербальними і зоровими ілюзіями і галюцинаціями, впертою відмовою від їжі.
Для помірної, або невротичної, реактивної депресії не характерні маячноподібні ідеї і розлади сприймання, переважає стан пригніченості, спостерігається стан зниження апетиту, поганий сон, легка емоційна лабільність – слізливість та інші реакції при згадуванні про психотравмуючу ситуацію, зниження зацікавленості працею тощо. Часто з'являються ідеї самозвинувачення, звинувачення інших (винних у їхніх нещастях).
Початок реактивної депресії, як правило, повільний, але може бути і гострим. У таких випадках нерідко бувають спроби самогубства. Маячні ідеї звинувачення людей тематичні, конкретні, негенералізовані. Розлади сприймання відтворюють тему психогенії. Галюцинації нестійкі. Тривалість реактивної депресії від 20-30 діб до 3-4 місяців.