Національний університет «Львівська політехніка»
Інститут права та психології
Кафедра теоретичної та практичної психології
ПСИХІАТРІЯ
Конспект лекції № 13
Неврози. Особливості неврозів у дітей та підлітків.
Склала:
ст. викладач кафедри ТПП
Легендзевич Г.Я.
Обговорено та схвалено на засіданні кафедри теоретичної та практичної психології (Протокол № 1 від 31.08.2016 р.)
Львів −2016
Тема № 13. «Неврози. Особливості неврозів у дітей та підлітків»
ПЛАН:
Вступ
Загальна характеристика та класифікація неврозів.
Невротичні реакції.
Неврози і неврозоподібні стани у дітей та підлітків.
Висновки
Мета:
Навчальна:
сформувати у студентів теоретичні знання про основні методи дослідження в психіатрії;
сформувати у студентів теоретичні знання про особливості психічних розладів;
засвоїти основні терміни та зону їх застосування;
Розвиваюча:
поглибити широту знань про методи і способи діагностики психічних розладів;
сформувати знання про психологічні особливості взаємовідносин пацієнта і медичного працівника; конкретні психопрофілактичні, психокорекційні і психотерапевтичні способи допомоги пацієнтам;
Виховна:
сприяти осмисленню визначених проблем психіатрії, з розкриттям різних поглядів учених на їх витоки та шляхи розв’язання;
впливати на культурний розвиток та моральні принципи студентів посередництвом звернення їхньої уваги на форми та засоби забезпечення оптимальних умов розвитку особистості, яка має зміни психічної діяльності внаслідок психічних або соматичних захворювань.
Ключові слова: невроз, неврастенія, невроз страху, істеричний невроз, невроз нав’язливих станів, інформаційний невроз, дидактогенії.
.
ВСТУП
Психічне здоров`я та психосоціальне благополуччя належать до найважливіших проблем сьогодення. Психічні розлади входять до числа 10 основних причин інвалідності. У структурі психічної захворюваності непсихотичні межові розлади становлять 80%, спостерігається чітка тенденція до зростання психогенних захворювань на фоні практично константного рівня захворюваності психозами. Невротичні розлади спричиняють тимчасову та стійку втрату працездатності широкого контингенту хворих, в структурі загальносоматичної захворюваності соматoформні невротичні розлади становлять 35-60%, що зумовлює соціально-економічну значущість проблеми неврозу.
1. Загальна характеристика та класифікація неврозів.
Попри значну кількість досліджень неврозів, клінічну картину цих захворювань досі не з'ясували, є тенденція заперечувати первинні суто нозологічні поняття, замінюючи їх своєрідними типами реакцій (О. Бумке), характерологічним статусом (К. Горні, А. Адлер, Д. Шапіро), невротичною поведінкою (І. Омелаєнко), життєвим стилем (Е. Соколова) та ін.
Термін «невроз» належить шотландському лікареві В. Кулену, 1776 р.
НЕВРОЗИ (від грецьк. neuron – жила, нерв) – група «примежових» функціональних нервово-психічних розладів, що проявляються у специфічних клінічних феноменах при відсутності психотичних явищ.
Неврози мають поліфакторну природу. В етіології неврозів визначну роль відіграють наступні фактори: біологічні (спадковість і конституція, тривалі соматичні захворювання); соціально-психологічні (несприятливі сімейні обставини, неправильне виховання); фактори, що мають психологічну природу (преморбідні особливості особистості, психічні травми і т. п.). Для клінічної картини неврозів характерне поєднання розладів вищої нервової діяльності і соматовегетативних розладів із суб’єктивними переживаннями (відчуттям тривоги, власної неповноцінності, переживаннями, які пов’язані із конфліктною психотравмуючою ситуацією).
Серед неврозів виокремлюють неврастенію, невроз страху, істеричний невроз і невроз нав’язливих станів.
Неврастенія є наслідком перенапруження, виснаження нервової системи, перевтоми. Термін «неврастенія» ввів М. Бірд в 1869 р. Клінічний прояв неврастенії – синдром дратівливої слабкості (нестійкість до сильних подразників, пригнічений настрій і т. п.). Працездатність порушується внаслідок ослаблення уваги і підвищеної стомлюваності. Нерідко спостерігаються поганий сон, головні болі, сексуальні порушення. У дітей неврастенічні реакції виникають найчастіше після перенесених інфекцій на ґрунті стійкої соматичної слабкості.
Неврастенія характеризується симптомами подразливої слабкості нервової системи. Найчастіше спостерігається в осіб з астенічним складом характеру. В першій стадії захворювання розвивається слабкість внутрішнього активного гальмування, внаслідок чого переважає подразливість. У картині хвороби проявляються симптоми підвищеної збудливості (гіперстенічна фаза). З розвитком хвороби подразливий процес все менше урівноважується гальмівним, виникає загальне ослаблення нервової діяльності, яке проявляється симптомами загальної слабкості (гіпостенічна фаза).
Симптоми неврастенії різноманітні. Хворі подразливі, дратуються з будь-якого приводу, підвищують голос, кидаються речами, брутально лаються. У них знижується працездатність, однак тут є свої особливості: у запалі неврастенік може виконати великий обсяг роботи, а потім довго неспроможний працювати через швидке виснаження. Спостерігаються розлади сну – страх, що не засне (і не засинає), почуття розбитості після ночі. Надвечір стан дещо поліпшується, а вночі знову безсоння. Хворі скаржаться на головний біль, серцебиття, розлади травлення.
Незначні подразники (звуки радіо, шепіт, шурхотіння, звук капання дощових крапель) часто стають причинами бурхливих реакцій хворих. Вибухи збудження у них, як правило, нетривалі, роздратування швидко згасає, змінюється пригніченням, хворий докоряє собі за нестриманість.
При неврастенії часто бувають нав'язливі думки іпохондричного змісту, пригнічений настрій. У гіпостенічній фазі домінує почуття втоми, розбитості, зниження вольових спонукань. Хворому важко зробити зусилля, щоб виконати будь-яку роботу. Настрій знижений, послаблюється статевий потяг. Спостерігається тремор пальців рук, повік. Неврастенія виникає головним чином під впливом постійно діючих травмуючих чинників: несприятлива обстановка в сім'ї, незадовільна службова ситуація, невідповідність характеру виконуваної роботи здібностям і установкам особистості.
Якщо синдром страху – провідний, можна говорити про невроз страху. Безпосередньою причиною неврозу страху можуть стати гостро і довгостроково діючі психічні травми (розлука з близькими, хвороба і смерть близьких та ін.). Страх може виступати як загальний невизначений невмотивований стан підвищеної тривожності і як локалізований страх, що відноситься до певної частини (органу) тіла або конкретної ситуації (страх висоти, замкнутих просторів і т. п.).
При істеричному неврозі клінічна симптоматика може проявлятися в моторній сфері (судорожні припадки, астазія – втрата здатності стояти, яка визивається порушенням координації м’язів тіла, абазія – порушення здатності ходити при збереженні інших рухів ніг), у вигляді сенсорних і мовленнєвих порушень (істерична глухота, сліпота, мутизм – специфічна німота, яку характеризують як демонстративну нездатність до експресивного мовлення при збереженні мовленнєвого апарату) і вегетативно-вісцеральних розладів (рвоти, поноси, розлади серцево-судинної діяльності та ін.). Характерна риса вказаних розладів – це як правило, їх невелика глибина, демонстративність переживань, їх чітка ситуативна обумовленість. У дітей істеричні реакції мають ряд особливостей: найбільш частими порушеннями у них можуть бути енурез, заїкання, анорексія.
Істеричний невроз найчастіше виникає під впливом якоїсь важкої психічної травми, або тривалої травмуючої ситуації. До найбільш демонстративних проявів слід віднести істеричний припадок. Він характеризується звуженням свідомості, судомними рухами рук та ніг, вигинанням усього тіла. Хворі можуть при цьому ридати, дряпати обличчя, перекочуватись по землі, голосно вити. При цьому бувають місцеві моторні розлади: паралічі, парези. При виникненні слабкості у нижніх кінцівках хворі пересуваються з утрудненням, тримаються за стіни чи на що-небудь спираються. Спостерігаються місцеві контрактури – істерична кривошия, істеричний блефароспазм, контрактура (обмеження рухливості) кінцівок. Часто спостерігаються розлади чутливості – анестезії. Зустрічається істерична глухота (як правило, двобічна). Трапляються розлади зору.
Іншим проявом істеричного неврозу є істерична німота – мутизм. Поєднання мутизму із глухотою складає синдром сурдомутизму.
При істерії спостерігаються: демонстративні психічні й моторні розлади (психогенне блювання, істеричний метеоризм, явища псевдовагітності), соматизовані і вегетативні порушення істеричного генезу. Можлива при істерії імітація різноманітних соматичних захворювань. Формування істеричних розладів, що імітують соматичне захворювання, часом йде шляхом відтворення симптомів захворювання у близьких родичів.
Невроз нав’язливих станів частіше виникає у людей, в яких з раннього дитинства відзначається тривожність, підвищена ригідність, невпевненість у собі, недовірливість. Нерідко виникають нав'язливі страхи (фобії) – кардіофобія, канцерофобія, страх почервоніння (Каспера симптом) та ін. Особливо часто нав'язливі страхи (боязнь гострих предметів, темряви, закритих дверей і т. п.) Спостерігаються у дітей. Симптомами нав'язливості можуть виступати також нав'язливі думки, спогади, рухи і дії, що характеризуються критичним до них ставленням з боку хворого.
Невроз нав’язливих станів характеризується поєднанням неврастенічних симптомів із симптомами нав’язливості, які визначають клінічну суть неврозу і його назву. Зміст нав’язливих симптомів відзначається різноманітністю. Це можуть бути нав’язливі згадки, щодо почутих фраз, мотивів, нав’язливі сумніви (чи закриті двері, чи виключений газ), нав’язливі страхи (фобії). Хворі можуть відчувати страх висоти, відкритих просторів, тісних приміщень, раптової смерті, невиліковної хвороби, страх забруднитися (як наслідок – нав’язливе миття рук).
Часто зустрічаються такі симптоми неврозу: нав’язливі думки, потяги і дії, іноді неприємного характеру (вигукувати брутальні слова, непристойно пожартувати), з якими хворий намагається боротися. Нав’язливі потяги іншого характеру (рахування вікон, читання написів на вітринах магазинів, ходіння по якомусь одному боці тротуару) реалізується хворими без внутрішнього опору. Переборювання нав’язливих симптомів, внутрішній активний опір їм, як правило, супроводжується значними вегетативними явищами – пітливістю, прискоренням пульсу, дихання, тремором рук, ніг.
До методів профілактики і лікування неврозів включають:
фізичні вправи (аеробіка, плавання, біг, швидка ходьба) стимулюють роботу серця і збагачують його киснем;
кольоротерапію (цветомедитація, цветорелаксація) – для зняття напруги можна дивитись на блакитні, зеленуваті тони;
музикотерапію – музику підбирають відповідно до настрою, потім музику змінюють у бік зміни бажаного настрою;
гастрономічний метод (нестандартний метод психотерапії) – смачна і різноманітний раціон зміцнює нервову систему і підіймає настрій.
У лікуванні неврозів поряд із загальнозміцнюючими заходами і медикаментозними впливами провідна роль належить психотерапії.