Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
РектконтрольТести ДІК без відповідей.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
210.43 Кб
Скачать
  1. Термін комунікація у перекладі з латинської мови означає:

    1. ділове спілкування,

    2. управління персоналом,

    3. роблю спільним, пов’язую,

    4. повідомляти, передавати,

    5. працювати, діяти.

  2. Під комунікацією слід розуміти процеси перекодування вербальної в невербальну і невербальної у вербальну сфери – це визначення комунікації пропонує:

    1. Ф. Бацевич,

    2. Г. Почепцов,

  1. Н. Кушнаренко,

  2. Ю. Палеха,

  3. Ю. Столяров.

  1. Комунікація, опосередкована документом, побудована на обміні документами між двома і більше людьми:

  1. ділова комунікація,

  2. спілкування,

  3. професійна комунікація,

  4. документальна комунікація,

  5. інтеракція.

  1. Методи дослідження поділяються на:

  1. аналіз і синтез,

  2. загальнонаукові та спеціальні,

  3. конкретні та абстрактні,

  4. загальнонаукові та статистичні,

  5. інтерактивні та дедуктивні.

  1. Метод, що полягає у дослідженні комунікації з опертям на знакову (семіотичну) систему складників спілкування називається:

  1. семіотичним аналізом,

  2. прагматичним аналізом,

  3. контент-аналізом,

  4. трансакційним аналізом,

  5. синтезом.

  1. Метод, що полягає у вивченні людських вимірів комунікації:

  1. аналіз,

  2. прагматичний аналіз,

  3. дедукція,

  4. індукція,

  5. порівняльний аналіз.

  1. Які різновиди комунікації виділяють за контактністю:

    1. вербальні / невербальні,

    2. усні / письмові,

    3. внутрішні / зовнішні,

    4. безпосередні / опосередковані,

    5. горизонтальні/вертикальні.

  1. Особливий вид соціальної взаємодії, що виявляється через спілкування особистостей за з метою передавання значущої інформації називається:

  1. спілкуванням,

  2. перцепцією,

  3. інтеракцією,

  4. комунікацією,

  5. діловим спілкуванням.

  1. Спілкування охоплює такі типи процесів взаємозв'язку і взаємодії людей:

    1. інформаційний, перцептивний, інтерактивний,

    2. перцепцію, інтеракцію,

    3. інтеракцію комунікацію, комунікацію, інформацію,

    4. комунікацією, перцепцію,

    5. комунікацію, ділову комунікацію.

  1. Спілкування міжособове, що має своєю особливістю певну психологічну близькість партнерів відбувається на:

  1. мезорівні комунікації,

  2. мікрорівні комунікації,

  3. макрорівні комунікації,

  4. мегарівні комунікації,

  5. мілірійні комунікації.

  1. Спілкування носіїв різних культур, які часто послуговуються різними мовами, а зміст інформації при цьому несе певні національні відбитки:

    1. міжособистісна комунікація,

    2. міжкультурна комунікація,

    3. масова комунікація,

    4. фатичне спілкування,

    5. автокомунікація.

  1. Який прикметник, на думку Г. М. Швецової-Водки, варто вживати на позначення комунікації, опосередковану документом:

  1. документна,

  2. документарна,

  3. документальна,

  4. документна і документарна,

  5. документаційна.

  1. Ресурс, що складається із множини документів службового призначення, за Ю. М. Столяровим:

    1. документний ресурс,

    2. документальний ресурс,

    3. документаційний ресурс,

    4. документарний ресурс,

    5. документований.

  1. Різновид письма давніх інків, що являв собою комбінацію вузлів і переплетень шнурків:

  1. чуринги,

  2. вампуми,

  3. „палеолітичні Венери”,

  4. кіпу,

  5. вимпели.

  1. Організацію першої друкарні на Русі у Львові в 16 ст пов’язують з ім’ям:

    1. І. Федорова,

    2. Й. Гутенбернга,

    3. Є. Плетенецького,

    4. Ю. Слуцького,

    5. І. Огієнка.

  1. Родоначальником буквеного (алфавітного) письма вважається:

  1. слов’янське,

  2. римське,

  3. фінікійське,

  4. грецьке,

  5. китайське письмо.

  1. У якому з видів письма кожен графічний знак позначає окремий звук – фонему:

    1. складовому,

    2. піктографічному,

    3. силабічному,

    4. буквено-звуковому,

    5. ідеографічному.

  1. Більшість книгознавців вважає, що пріоритет у винаході друкарського станка (≈1445р.) належить німцю:

  1. Шефферу,

  2. Гутенбергу,

  3. Рекардо,

  4. Фусту,

  5. Мюллеру.

  1. Хто заснував у Радомислі біля Києва папірню та ливарню черенків в кінці першої чверті 18 ст.:

    1. І. Федоров,

    2. С. Дропан,

    3. Є. Плетенецький,

    4. Ю. Слуцький,

    5. Ю. Меженко.

  1. У якому місті на Лівобережній Україні, як зазначає А. Соляник, в 1764 р була заснована типографія з громадянськими шрифтами:

  1. в Єлизаветграді,

  2. в Києві,

  3. в Єкатеринославі,

  4. в Харкові,

  5. В Одесі.

  1. Рукописна книга „Остромирове євангеліє” датується:

    1. 1073 р., 1076 р.,

    2. 1068 р.,

    3. близько 1130 р.,

    4. 1056-1057 рр.,

    5. 1113р.

  1. У якій країні в 1665 р. вийшов перший номер „Журнал де саван”, що містив огляд книг:

  1. Італії,

  2. Германії,

  3. Англії,

  4. Франції,

  5. Австрії.

  1. За схемою С. Кулешова до другого етапу розвитку документальних комунікацій належать:

    1. усні,

    2. протодокументальні,

    3. документальні та усні,

    4. усні та протодокументальні,

    5. протодокументальні та документальні комунікації.

  1. Третя комп’ютерна революція відбулася в:

  1. наприкінці 70-х рр. ХХ століття,

  2. наприкінці 60-х рр. ХХ століття,

  3. у кінці 50-х рр. ХХ століття,

  4. наприкінці 80-х рр. ХХ століття,

  5. наприкінці 90-х рр. ХХ ст.

  1. До етапу введення документа в систему при автоматизації роботи з ним належать операції:

    1. сканування, розпізнавання,

    2. архівування, відтворення,

    3. цифрове поширення, друк,

    4. сканування, відтворення,

    5. дублювання, копіювання.

  1. У якому дискурсі передається і зберігається інформація про становлення світу і шляхи його виникнення:

  1. в кінодискурсі,

  2. в літературному,

  3. в міфологічному,

  4. в мистецькому,

  5. у теледискурсі.

  1. В якому із названих нижче дискурсів особливо важливим є підтекст:

    1. в документному,

    2. в літературному,

    3. в етикетному,

    4. в філософському,

    5. у релігійному.

  1. Одна із основних особливостей даного дискурсу – надзвичайно висока швидкість передачі інформації. Назвіть цей дискурс:

  1. теле-, радіодискурс,

  2. фольклорний,

  3. ритуальний,

  4. етикетний,

  5. літературознавчий.

  1. Казки належать до:

    1. вербального,

    2. невербального,

    3. вербально-невербального,

    4. вербально-рухового,

    5. рухового пласту фольклорної комунікації.

  1. До словесних жанрів мистецького дискурсу належить:

  1. малярство,

  2. балет,

  3. театральне мистецтво,

  4. музичне мистецтво,

  5. живопис.

  1. Виберіть правильне твердження із запропонованих нижче:

    1. інформація документного дискурсу не є доказовою, об’єктивною,

    2. інформація документного дискурсу не обов’язково закріплюється документною формою,

    3. інформація документного дискурсу не повинна мати ознак новизни, суспільної важливості,

    4. інформація документного дискурсу є значущою не для індивіду, а для соціуму,

    5. інформація документного дискурсу не повинна бути своєчасною.

  1. Елементарна документна комунікація включає три основні елементи:

  1. шум, ритм, режим,

  2. комунікант, повідомлення (комунікат), реципієнт,

  3. адресат, адресант, реципієнт,

  4. код, контекст, повідомлення,

  5. шум, фільтр, спам.

  1. Комунікаційна модель Р. Якобсона включає такі основні складові:

  1. адресант, повідомлення, контакт, код, адресат,

  2. адресант, контекст, контакт, код, адресат,

  3. адресант, контекст, повідомлення, код, адресат,

  4. адресант, контекст, повідомлення, контакт, код, адресат,

  5. адресант, контекст, повідомлення, канал, код, адресат.

  1. В сучасні гуманітарній сфері виділяють такі елементарні складові комунікативного процесу:

  1. повідомлення, код, канал, контекст, відправник, одержувач,

  2. повідомлення, код, канал, контекст,

  3. код, канал, відправник, одержувач,

  4. адресант, контекст, повідомлення, контакт, код, адресат,

  5. джерело, передавач інформації, сигнал, приймач інформації, одержувач.

  1. Комунікативний процес за технічним підходом має таку структуру:

  1. повідомлення, код, канал, контекст, відправник, одержувач,

  2. повідомлення, код, канал, контекст,

  3. джерело, сигнал, приймач інформації, одержувач,

  4. адресант, контекст, повідомлення, контакт, код, адресат,

  5. джерело, передавач інформації, сигнал, приймач інформації, одержувач.

  1. Ким було вперше розроблено функції комунікації:

  1. Р. Якобсоном,

  2. Г. Почепцовим,

  3. А. Соляник,

  4. Н. Кушнаренко,

  5. С. Кулешовим.

  1. Функції комунікації вперше були викладені у статті Р. Якобсона, що мала назву:

  1. „Лінгвістика”,

  2. „Поетика”,

  3. Лінгвістика і поетика”,

  4. „Лінгвістична поетика”,

  5. „Функції комунікації”.

  1. Певна система відбору інформації:

  1. Канал,

  2. контект,

  3. код,

  4. фільтр,

  5. шум.

  1. Спілкування з вираженням волевиявлення виявляється у:

  1. фактичній,

  2. конативній,

  3. металінгвістичній,

  4. поетичній,

  5. експресивній (емотивній) функції комунікації.

  1. Підвищена увага до форми – це вияв:

  1. фатичної,

  2. конативної,

  3. металінгвістичної,

  4. поетичної,

  5. експресивної (емотивної) функції комунікації.

  1. В гуманітарній традиції в центр породження, передання і сприйняття інформації ставиться:

  1. результат науково-технічного прогресу,

  2. засіб, форма передачі інформації,

  3. машини, технічні засоби, за допомогою яких передається інформація,

  4. людина, її інтереси,

  5. засоби передачі інформації.

  1. Ефективні шляхи досягнення мети та передачі інформації:

  1. комунікативний процес,

  2. стратегія подання інформації,

  3. стратегія одержання інформації,

  4. комунікативна стратегія,

  5. комунікативна тактика.

  1. Процес передачі/одержання, оформлення/розуміння інформації:

  1. комунікативний процес,

  2. стратегія подання інформації,

  3. стратегія одержання інформації,

  4. комунікативна стратегія,

  5. комунікативна тактика.

  1. В центрі уваги дослідників за природничо-технічним підходом знаходиться:

  1. знак, у якому фіксується інформація,

  2. мова як знакова система,

  3. машини, технічні засоби, за допомогою яких передається інформація,

  4. людина, її інтереси,

  5. людина та мова.

  1. Функція підтримання контакту:

  1. фатична,

  2. конативна,

  3. металінгвістична,

  4. поетична,

  5. експресивна (емотивна) функція комунікації.

  1. Інформація завжди повинна стосуватися того, кому вона призначена – це вияв:

  1. фатичної,

  2. конативної,

  3. металінгвістичної,

  4. поетичної,

  5. референтної (денотативної) функції комунікації.

  1. Один із основоположників природничо-технічного підходу до розуміння природи комунікативного процесу:

  1. Р. Якобсон,

  2. Ламседейн,

  3. Шефілд,

  4. Ховланд,

  5. Шеннон.

  1. Один із основоположників гуманітарного підходу до розуміння природи комунікативного процесу:

  1. Р. Якобсон,

  2. Почепцов,

  3. Ешбі,

  4. Вівер,

  5. Шеннон.

  1. У якій із названих нижче функцій реалізується намагання виразити повністю своє „Я” в інформації, що передається? Ця функція зосереджена на адресаті:

  1. фатична,

  2. конативна,

  3. металінгвістична,

  4. поетична,

  5. експресивна (емотивна).

  1. Документні канали є:

  1. природними,

  2. штучними,

  3. природними і штучними,

  4. несловесними,

  5. невербальними.

  1. Акустичні канали передають:

  1. світловий сигнал,

  2. звуковий сигнал,

  3. зоровий образ,

  4. електричний сигнал,

  5. оптичний сигнал.

  1. За пропускною спроможністю канали бувають:

  1. низькошвидкісними, середньошвидкісними, високошвидкісними,

  2. низькошвидкісними,

  3. середньошвидкісними,

  4. високошвидкісними,

  5. низькошвидкісними, високошвидкісними.

  1. Унаслідок віддалення джерела і приймача інформації один від одного у просторі виникають:

  1. часові,

  2. державно-політичні,

  3. режимні,

  4. просторові,

  5. технічні бар’єри.

  1. Унаслідок браку або технічної несумісності устаткування, програмного забезпечення тощо, необхідних для оптимізації інформаційних процесів виникають:

  1. історичні,

  2. державно-політичні,

  3. режимні,

  4. просторові,

  5. технічні бар’єри.

  1. Форми деформації повідомлень, які утворюються в процесі передачі інформації – це:

  1. канали,

  2. фільтри,

  3. шуми,

  4. бар’єри,

  5. контекст.

  1. У результаті різного тлумачення слів, термінів, символів виникають:

  1. соціальні,

  2. державно-політичні,

  3. психологічні,

  4. семантичні,

  5. ідеологічні бар’єри.

  1. Дуже вузькою компетенцією реципієнта зумовлені бар’єри:

  1. глибини,

  2. широти,

  3. режимні,

  4. просторові,

  5. психологічні.

  1. З розділенням джерела і приймача інформації в часі пов’язані:

  1. історичні;

  2. державно-політичні;

  3. режимні;

  4. просторові;

  5. технічні бар’єри.

  1. Канали, якими здійснюється рух документованої інформації від комуніканта до реципієнта у фізичному просторі та астрономічному часі:

  1. комунікативні канали,

  2. комунікаційні канали,

  3. канали інформації,

  4. канали спілкування,

  5. документні канали.

    1. Закон документального супроводу соціальних комунікацій був сформулював:

  1. Ю. М. Столяров,

  2. М. С. Ларьков,

  3. С. Г. Кулешов,

  4. А. А. Соляник,

  5. Г.Г. Почепцов.

    1. Вид інформаційних ресурсів, який представляє сукупність окремих документів в інформаційних системах: