Термін комунікація у перекладі з латинської мови означає:
ділове спілкування,
управління персоналом,
роблю спільним, пов’язую,
повідомляти, передавати,
працювати, діяти.
Під комунікацією слід розуміти процеси перекодування вербальної в невербальну і невербальної у вербальну сфери – це визначення комунікації пропонує:
Ф. Бацевич,
Г. Почепцов,
Н. Кушнаренко,
Ю. Палеха,
Ю. Столяров.
Комунікація, опосередкована документом, побудована на обміні документами між двома і більше людьми:
ділова комунікація,
спілкування,
професійна комунікація,
документальна комунікація,
інтеракція.
Методи дослідження поділяються на:
аналіз і синтез,
загальнонаукові та спеціальні,
конкретні та абстрактні,
загальнонаукові та статистичні,
інтерактивні та дедуктивні.
Метод, що полягає у дослідженні комунікації з опертям на знакову (семіотичну) систему складників спілкування називається:
семіотичним аналізом,
прагматичним аналізом,
контент-аналізом,
трансакційним аналізом,
синтезом.
Метод, що полягає у вивченні людських вимірів комунікації:
аналіз,
прагматичний аналіз,
дедукція,
індукція,
порівняльний аналіз.
Які різновиди комунікації виділяють за контактністю:
вербальні / невербальні,
усні / письмові,
внутрішні / зовнішні,
безпосередні / опосередковані,
горизонтальні/вертикальні.
Особливий вид соціальної взаємодії, що виявляється через спілкування особистостей за з метою передавання значущої інформації називається:
спілкуванням,
перцепцією,
інтеракцією,
комунікацією,
діловим спілкуванням.
Спілкування охоплює такі типи процесів взаємозв'язку і взаємодії людей:
інформаційний, перцептивний, інтерактивний,
перцепцію, інтеракцію,
інтеракцію комунікацію, комунікацію, інформацію,
комунікацією, перцепцію,
комунікацію, ділову комунікацію.
Спілкування міжособове, що має своєю особливістю певну психологічну близькість партнерів відбувається на:
мезорівні комунікації,
мікрорівні комунікації,
макрорівні комунікації,
мегарівні комунікації,
мілірійні комунікації.
Спілкування носіїв різних культур, які часто послуговуються різними мовами, а зміст інформації при цьому несе певні національні відбитки:
міжособистісна комунікація,
міжкультурна комунікація,
масова комунікація,
фатичне спілкування,
автокомунікація.
Який прикметник, на думку Г. М. Швецової-Водки, варто вживати на позначення комунікації, опосередковану документом:
документна,
документарна,
документальна,
документна і документарна,
документаційна.
Ресурс, що складається із множини документів службового призначення, за Ю. М. Столяровим:
документний ресурс,
документальний ресурс,
документаційний ресурс,
документарний ресурс,
документований.
Різновид письма давніх інків, що являв собою комбінацію вузлів і переплетень шнурків:
чуринги,
вампуми,
„палеолітичні Венери”,
кіпу,
вимпели.
Організацію першої друкарні на Русі у Львові в 16 ст пов’язують з ім’ям:
І. Федорова,
Й. Гутенбернга,
Є. Плетенецького,
Ю. Слуцького,
І. Огієнка.
Родоначальником буквеного (алфавітного) письма вважається:
слов’янське,
римське,
фінікійське,
грецьке,
китайське письмо.
У якому з видів письма кожен графічний знак позначає окремий звук – фонему:
складовому,
піктографічному,
силабічному,
буквено-звуковому,
ідеографічному.
Більшість книгознавців вважає, що пріоритет у винаході друкарського станка (≈1445р.) належить німцю:
Шефферу,
Гутенбергу,
Рекардо,
Фусту,
Мюллеру.
Хто заснував у Радомислі біля Києва папірню та ливарню черенків в кінці першої чверті 18 ст.:
І. Федоров,
С. Дропан,
Є. Плетенецький,
Ю. Слуцький,
Ю. Меженко.
У якому місті на Лівобережній Україні, як зазначає А. Соляник, в 1764 р була заснована типографія з громадянськими шрифтами:
в Єлизаветграді,
в Києві,
в Єкатеринославі,
в Харкові,
В Одесі.
Рукописна книга „Остромирове євангеліє” датується:
1073 р., 1076 р.,
1068 р.,
близько 1130 р.,
1056-1057 рр.,
1113р.
У якій країні в 1665 р. вийшов перший номер „Журнал де саван”, що містив огляд книг:
Італії,
Германії,
Англії,
Франції,
Австрії.
За схемою С. Кулешова до другого етапу розвитку документальних комунікацій належать:
усні,
протодокументальні,
документальні та усні,
усні та протодокументальні,
протодокументальні та документальні комунікації.
Третя комп’ютерна революція відбулася в:
наприкінці 70-х рр. ХХ століття,
наприкінці 60-х рр. ХХ століття,
у кінці 50-х рр. ХХ століття,
наприкінці 80-х рр. ХХ століття,
наприкінці 90-х рр. ХХ ст.
До етапу введення документа в систему при автоматизації роботи з ним належать операції:
сканування, розпізнавання,
архівування, відтворення,
цифрове поширення, друк,
сканування, відтворення,
дублювання, копіювання.
У якому дискурсі передається і зберігається інформація про становлення світу і шляхи його виникнення:
в кінодискурсі,
в літературному,
в міфологічному,
в мистецькому,
у теледискурсі.
В якому із названих нижче дискурсів особливо важливим є підтекст:
в документному,
в літературному,
в етикетному,
в філософському,
у релігійному.
Одна із основних особливостей даного дискурсу – надзвичайно висока швидкість передачі інформації. Назвіть цей дискурс:
теле-, радіодискурс,
фольклорний,
ритуальний,
етикетний,
літературознавчий.
Казки належать до:
вербального,
невербального,
вербально-невербального,
вербально-рухового,
рухового пласту фольклорної комунікації.
До словесних жанрів мистецького дискурсу належить:
малярство,
балет,
театральне мистецтво,
музичне мистецтво,
живопис.
Виберіть правильне твердження із запропонованих нижче:
інформація документного дискурсу не є доказовою, об’єктивною,
інформація документного дискурсу не обов’язково закріплюється документною формою,
інформація документного дискурсу не повинна мати ознак новизни, суспільної важливості,
інформація документного дискурсу є значущою не для індивіду, а для соціуму,
інформація документного дискурсу не повинна бути своєчасною.
Елементарна документна комунікація включає три основні елементи:
шум, ритм, режим,
комунікант, повідомлення (комунікат), реципієнт,
адресат, адресант, реципієнт,
код, контекст, повідомлення,
шум, фільтр, спам.
Комунікаційна модель Р. Якобсона включає такі основні складові:
адресант, повідомлення, контакт, код, адресат,
адресант, контекст, контакт, код, адресат,
адресант, контекст, повідомлення, код, адресат,
адресант, контекст, повідомлення, контакт, код, адресат,
адресант, контекст, повідомлення, канал, код, адресат.
В сучасні гуманітарній сфері виділяють такі елементарні складові комунікативного процесу:
повідомлення, код, канал, контекст, відправник, одержувач,
повідомлення, код, канал, контекст,
код, канал, відправник, одержувач,
адресант, контекст, повідомлення, контакт, код, адресат,
джерело, передавач інформації, сигнал, приймач інформації, одержувач.
Комунікативний процес за технічним підходом має таку структуру:
повідомлення, код, канал, контекст, відправник, одержувач,
повідомлення, код, канал, контекст,
джерело, сигнал, приймач інформації, одержувач,
адресант, контекст, повідомлення, контакт, код, адресат,
джерело, передавач інформації, сигнал, приймач інформації, одержувач.
Ким було вперше розроблено функції комунікації:
Р. Якобсоном,
Г. Почепцовим,
А. Соляник,
Н. Кушнаренко,
С. Кулешовим.
Функції комунікації вперше були викладені у статті Р. Якобсона, що мала назву:
„Лінгвістика”,
„Поетика”,
„Лінгвістика і поетика”,
„Лінгвістична поетика”,
„Функції комунікації”.
Певна система відбору інформації:
Канал,
контект,
код,
фільтр,
шум.
Спілкування з вираженням волевиявлення виявляється у:
фактичній,
конативній,
металінгвістичній,
поетичній,
експресивній (емотивній) функції комунікації.
Підвищена увага до форми – це вияв:
фатичної,
конативної,
металінгвістичної,
поетичної,
експресивної (емотивної) функції комунікації.
В гуманітарній традиції в центр породження, передання і сприйняття інформації ставиться:
результат науково-технічного прогресу,
засіб, форма передачі інформації,
машини, технічні засоби, за допомогою яких передається інформація,
людина, її інтереси,
засоби передачі інформації.
Ефективні шляхи досягнення мети та передачі інформації:
комунікативний процес,
стратегія подання інформації,
стратегія одержання інформації,
комунікативна стратегія,
комунікативна тактика.
Процес передачі/одержання, оформлення/розуміння інформації:
комунікативний процес,
стратегія подання інформації,
стратегія одержання інформації,
комунікативна стратегія,
комунікативна тактика.
В центрі уваги дослідників за природничо-технічним підходом знаходиться:
знак, у якому фіксується інформація,
мова як знакова система,
машини, технічні засоби, за допомогою яких передається інформація,
людина, її інтереси,
людина та мова.
Функція підтримання контакту:
фатична,
конативна,
металінгвістична,
поетична,
експресивна (емотивна) функція комунікації.
Інформація завжди повинна стосуватися того, кому вона призначена – це вияв:
фатичної,
конативної,
металінгвістичної,
поетичної,
референтної (денотативної) функції комунікації.
Один із основоположників природничо-технічного підходу до розуміння природи комунікативного процесу:
Р. Якобсон,
Ламседейн,
Шефілд,
Ховланд,
Шеннон.
Один із основоположників гуманітарного підходу до розуміння природи комунікативного процесу:
Р. Якобсон,
Почепцов,
Ешбі,
Вівер,
Шеннон.
У якій із названих нижче функцій реалізується намагання виразити повністю своє „Я” в інформації, що передається? Ця функція зосереджена на адресаті:
фатична,
конативна,
металінгвістична,
поетична,
експресивна (емотивна).
Документні канали є:
природними,
штучними,
природними і штучними,
несловесними,
невербальними.
Акустичні канали передають:
світловий сигнал,
звуковий сигнал,
зоровий образ,
електричний сигнал,
оптичний сигнал.
За пропускною спроможністю канали бувають:
низькошвидкісними, середньошвидкісними, високошвидкісними,
низькошвидкісними,
середньошвидкісними,
високошвидкісними,
низькошвидкісними, високошвидкісними.
Унаслідок віддалення джерела і приймача інформації один від одного у просторі виникають:
часові,
державно-політичні,
режимні,
просторові,
технічні бар’єри.
Унаслідок браку або технічної несумісності устаткування, програмного забезпечення тощо, необхідних для оптимізації інформаційних процесів виникають:
історичні,
державно-політичні,
режимні,
просторові,
технічні бар’єри.
Форми деформації повідомлень, які утворюються в процесі передачі інформації – це:
канали,
фільтри,
шуми,
бар’єри,
контекст.
У результаті різного тлумачення слів, термінів, символів виникають:
соціальні,
державно-політичні,
психологічні,
семантичні,
ідеологічні бар’єри.
Дуже вузькою компетенцією реципієнта зумовлені бар’єри:
глибини,
широти,
режимні,
просторові,
психологічні.
З розділенням джерела і приймача інформації в часі пов’язані:
історичні;
державно-політичні;
режимні;
просторові;
технічні бар’єри.
Канали, якими здійснюється рух документованої інформації від комуніканта до реципієнта у фізичному просторі та астрономічному часі:
комунікативні канали,
комунікаційні канали,
канали інформації,
канали спілкування,
документні канали.
Закон документального супроводу соціальних комунікацій був сформулював:
Ю. М. Столяров,
М. С. Ларьков,
С. Г. Кулешов,
А. А. Соляник,
Г.Г. Почепцов.
Вид інформаційних ресурсів, який представляє сукупність окремих документів в інформаційних системах:
