4. Перша допомога при дії природного газу на організм людини.

   1. Природний газ викликає задуху. При легкому та середньому удушенні з’являється головний біль (головним чином у вісках), головокружіння, тошнота, різка слабкість у руках і ногах, серцебиття; при важкому удушенні – втрата свідомості, інколи збуджений стан з хаотичними рухами.

   2. При легкому та середньому удушенні потерпілого необхідно вивести на свіже повітря, дати гарячого чаю, води.

   3. При важкому задушенні потерпілого винести з загазованого приміщення на свіже повітря, покласти, припіднявши вище руки і ноги, накрити теплою одежою, зігріти, розстібнути комірець, пояс, які заважають диханню, не давати потерпілому спати (змочити водою лице потерпілого, побити по щоках).

   4. Якщо у потерпілого відсутнє дихання і пульс, то до прибуття лікаря необхідно проводити штучне дихання та непрямий масаж серця. У всіх випадках необхідно викликати швидку допомогу.

   5. Паталогій, хронічних захворювань задушення природним газом не викликає. Через деякий час потерпілий повністю здоровий і може приступати до роботи.

   6. Підозра на отруєння газом, певної концентрації (які входять до складу природного газу), виникає при появі однакових симптомів у кількох працівників, що знаходяться поруч.

   7. Найчастішими проявами отруєння є головний біль, запамороченя нудота, сонливість і втрата свідомості. Багато газів викликають подразнення дихальних шляхів, що проявляється кашлем, печенням в носі, горлі. Також деякі гази здатні викликати серцебиття, збудження, тощо. При отруєнні газом можуть виникати психічні розлади, тому потерпілих не можна залишати без нагляду. Деякі гази не мають запаху, серед них – оксид вуглецю (чадний газ).

   8. Першою допомогою є негайне винесення потерпілого із зони отруєння і звільнення його від зайвого одягу. По можливості роблять інгаляцію киснем. Треба бути готовим до проведення штучного дихання.

3. Охорона навколишнього середовища Аналіз екологічної небезпеки проектованого об’єкта

Проектований об’єкт (газоперекачуюючий агрегат) призначений для встановлення на компресорній станції магістрального газопроводу та не є незалежною технологічною одиницею. Виходячи з цього оцінку ймовірного негативного впливу його на атмосферне повітря, водяні об’єкти, грунт, рослинний та тваринний світ будемо виконувати в складі споруди, яка складається з 6-х агрегатів ГПА–10 (прийнятих як база для порівняння).

В даному розділі дипломного проектування розглядаються два основних ймовірних види забруднення навколишнього середовища:

 забруднення атмосферного повітря;

 забруднення водних об’єктів;

Виходячи з аналізу обладнання КС, основними джерелами забруднення повітряного басейну, насамперед окислами азоту та вуглецю, а також важких вуглеводнів, є:

 газоперекачуючі агрегати;

 резервна електростанція;

 установки підготовки паливного, пускового та імпульсного газу;

 вузли трубопроводної обв’язки КЦ;

 склади ГСМ;

 вузли підключення КС з шлейфами газопроводу разом з запірно-регулюючою апаратурою.

Ці викиди можна розділити на організовані – через джерела визначеної геометричної форми та неорганізовані – технічні втрати, ненаправлені потоки, наприклад, унаслідок порушення герметичності обладнання та інш.

Технологічний процес транспорту газу виключає попадання природного газу в атмосферу внаслідок застосування запірної арматури, що оснащена контрольно-вимірювальними приладами та автоматами закриття кранів. Але лінійна частина газопроводу може бути джерелом викидів природного газу при планових зупинках, аварійних ситуаціях, при стравлені газу в атмосферу.

Забруднення атмосфери оксидами азоту в процесі перекачування природного газу.

Понад 95% від загальної кількості викидів оксидів азоту потрапляє в атмосферу з продуктами спалення рідкого та газоподібного палива. Оксиди азоту є токсичними речовинами, які негативно впливають на екологічний стан навколишнього середовища, і є причиною виникнення таких явищ як кислотні дощі та смог, зниження врожайності, поширення захворювань дихальних шляхів людей та тварин, руйнування озонового шару атмосфери.

Територією України перекачується значний обсяг природного газу, що пов’язано з її географічним положенням. На більшості компресорних станцій силовими агрегатами є газотурбінні двигуни, для яких основним паливом є природний газ, який транспортується по трубопроводах. На власні потреби, тобто на процес перекачування газу, витрачається майже 10% газу, що транспортується. Силові агрегати – джерело забруднення атмосфери оксидами азоту. Серед всіх токсичних речовин, що утворюються в процесі спалення газоповітряної суміші в газотурбінних двигунах, саме вміст оксидів азоту визначає токсичність вихлопного газу на 90 – 95%. Актуальність дослідження процесів утворення оксидів азоту в газотурбінних установках (ГТУ) під час транспортування газу обумовлюється тим, що понад половини загального обсягу природного газу, що проходить територією України, є транзитний газ, при перекачуванні якого викидається в атмосферу близько 25,7 тис.т оксидів азоту в рік.

Тому встановлення залежності викиду оксидів азоту з ГТУ від обсягу транспортування природного газу дасть можливість здійснювати моніторинг та керування екологічною ситуацією та технологічними режимами роботи компресорної станції (КС), оцінювати матеріальні збитки, які заподіяні Україні внаслідок забруднення навколишнього середовища оксидами азоту при транспорті природнього газу через її територію. Це дасть можливість, відповідно до міжнародних правових актів, вимагати від експортерів відшкодування цих збитків шляхом включення їх в ціну за транзит газу. Крім цього, дослідження процесів утворення оксидів азоту в ГТУ допоможе розробити нові методи зниження їх концентрації у вихлопному газі і тим самим поліпшити екологічний стан атмосфери у регіоні розміщенння КС.

Техногенна безпечність КС для навколишнього середовища є комплексною проблемою, яка містить у собі як інженерні задачі з розробки (модернізації) нових, екологічно безпечних, перекачувальних агрегатів, так і впровадження нових технологій зниження концентрації оксидів азоту в продуктах викиду КС.

Враховуючи, що концентрація оксидіав азоту у вихлопному газі турбоагрегату знаходиться в безпосередній залежності від режимнмх параметрів роботи ГТУ, викликають певний інтерес методи, які дадуть можливість оптимізувати процес утворення оксидів азоту, залежно від обсягу транспортування газу. Зміна режиму роботи ГТУ приводить до збільшення або зменшення потужності на вихідному валу ГТУ і частіше всього пов’язана зі зміною обсягу перекачування природного газу по газопроводу. Потужність, яку розвиває КС (нагнітачі) для забезпечення транспортування необхідної маси природного газу G_м на заданій ділянці газопроводу, безпосередньо пов’язана з необхідною об’ємною продуктивністю в кінці газопроводу G_v . Тобто, змінюючи потужність на вихідному валу турбін, змінюємо параметри роботи нагнітачів КС. Ефективна потужність N_e визначається як різниця між потужністю, що розвиває газова турбіна N_e.т, та потужністю, що поглинається осьовим компресором N_e.к.