Тема 1.2 Міжнародний досвід статистики туризму (міжнар. Реком.Зі ст-ки туризму)– 4 год.

Розвиток потреб в статистиці туризму. Аспекти попиту: базові концепції і визначення, характеристики відвідувача і туристських поїздок , туристські витрати та особливості їх статистичного виміру. Класифікація туристських продуктів і виробничої діяльності у сфері туризму.

Аспекти пропозиції туристських послуг: визначення характеристик галузей туризму, головні довідкові джерела, вимірювання пропозиції послуг в галузях туризму, особливості обліку туроператорів і комплексних турів.

Зайнятість в галузях туризму: зайнятість як попит і пропозиція робочої сили, характеристики зайнятості, методи виміру зайнятості . Розгляд сфери туризму у взаємозв'язку з іншими макроекономічними структурами.

Сфера компетенції Всесвітньої туристської організації в області статистики.

План

1. Історія розвитку статистики міжнародного туризму

2. Роль Всесвітньої туристська організація (юнвто) в розвитку статистики туризму

3. Міжнародні рекомендації зі статистики туризму

1. Історія розвитку статистики міжнародного туризму

11.1. Історія розвитку статистики міжнародного туризму

Статистика, згідно з енциклопедичними словниками, — це наука, що обробляє і вивчає кількісні показники розвитку суспільного виробництва і життя суспільства. У сфері міжнародного туризму статистика обробляє, вивчає й аналізує інформацію про кількісні та якісні показники, які характеризують стан і розвиток цього суспільного явища.

Дослідження міжнародного туризму спираються на кількісні показники, в основу яких покладено статистичні відомості. Початок систематичному обліку туристських потоків було покладено в першій половині XX ст. Відомо, що 1929 р. Австрію відвідали близько 2 млн осіб, Швейцарію — 1,5 млн, Італію — понад 1 млн. На хвилях туристського руху в окремих європейських країнах формується статистика подорожей, однак тоді вона ще не мала самостійного значення. Збір і обробка відомостей здійснювалися в інтересах національної безпеки, контролю за міграційними процесами. Власне туристичні цілі ще не вийшли на перший план. Провадячи облік усіх осіб, що подорожують, туристів не виокремлювали як особливу категорію.

Новий етап у розвитку статистики міжнародного туризму розпочався наприкінці 40-х — на початку 50-х років XX ст. Після війни європейські країни зіштовхнулися з багатьма господарськими проблемами: руйнацією, хаосом управління, крахом товарної і фінансової систем. Стабілізація ситуації вимагала цілого комплексу скоординованих дій. Уряди більшості країн за таких непростих умов покладали великі надії на туризм. З ним стали пов'язувати активізацію платіжного балансу, досягнення фінансової рівноваги й, у кінцевому підсумку, довгострокове економічне зростання.

Починаючи з другої половини XX ст., завдяки своїй масовості міжнародні подорожі посіли провідне місце в економіці більшості країн. Помітно зріс вплив туризму на структуру виробництва й інвестицій, ВНП і стан платіжного балансу, використання трудових ресурсів і на безліч інших областей соціально-економічного розвитку галузей співтовариства.

Державні органи, ділові кола й цілі галузі від цього часу почали приділяти підвищену увагу розробці програм довгострокової взаємодії міжнародного туризму з іншими сферами господарства. Постала гостра необхідність обліку, прогнозування і планування подорожей і туризму загалом.

Методи визначення та обліку показників міжнародного туризму, які дотепер застосовувались, почали втрачати своє значення. Не існувало однакових для всіх країн методів одержання й обчислення туристичних показників, що створювало серйозні перешкоди для узагальнення туристичної статистики на національному, регіональному та світовому рівнях.

Вироблення єдиної системи і методів обліку статистики міжнародного туризму стало нагальною потребою як державних, так І приватних структур"

Перші кроки в справі розробки міжнародної термінології туризму зроблено ще 1937 р. Тоді Рада Ліги Націй рекомендувала застосовувати у статистичному обліку термін "міжнародний турист", визначення якого було змінено Міжнародним союзом офіційних туристичних організацій (МСОТО) на нараді, що відбулася в Дубліні 1950 p., і затверджене 1953 р. Статистичною комісією ООН.

У 60-ті роки XX ст. увага урядів індустріально розвинених країн Заходу і міжнародних організацій була сконцентрована на становищі країн, що розвиваються. Генеральна Асамблея ООН 1960 р. ухвалила Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам й оголосила десятиліття "Декадою розвитку". Для країн "третього світу" консультанти розробили спеціальні програми подолання економічної відсталості, в яких туризму відводилося особливе місце.

У 1963 р. Конференція ООН з міжнародних подорожей і туризму, яка відбулася в Римі, рекомендувала вживати у статистиці такі терміни, як "відвідувач", "турист" і "екскурсант". Пізніше, 1978 p., Статистична комісія ООН схвалила Тимчасові директиви зі статистики міжнародного туризму.

• Отже, період 1937—1980 pp. у міжнародній системі туристичної статистики характеризувався

• запровадженням нової термінології і класифікації, але ця система не була узгоджена з іншими

• статистичними системами.