3. Патологія інтелекту.

Порушення інтелекту, як правило, описують на основі різного ступеня зниження здатності до вирішення проблем і задач, зниження мислительних здібностей. Для оцінки порушень інтелекту використовують систему загальних і спеціальних знань та вмінь.

Деменція – психопатологічний синдром, що включає зниження інтелекту внаслідок порушення вищих коркових функцій, пам'яті, уваги, мислення і проявляється порушеннями орієнтування, здатності до навчання.

Розумова відсталість – стан затримки або неповного розвитку психіки, що характеризується порушенням здібностей, що забезпечують загальний рівень інтелектуальності (когнітивних, мовленнєвих, моторних і соціальних).

Висновки

1. Розрізняють кількісні та якісні порушення пам’яті. Кількісні – гіпермнезії (посилення, при маніакальних станах), гіпомнезії (послаблення, при астеніях), амнезії (відсутність пам’яті на певний період, внаслідок порушень свідомості, органічних уражень ЦНС).

2. Якісні порушення пам’яті – парамнезії – зміна змісту спогадів: псевдоремінісценції («ілюзії» пам’яті); конфабуляції – помилкові спогади фантастичного змісту; фантазми істеричні – вигадування надзвичайних подій; фантазми паралітичні – вигадування безглуздого змісту; екмнезії – перенесення подій з минулого у теперішній час; дисмнезії – перенесення життєвих подій в різні проміжки часу; криптомнезії – стирання різниці між реальними подіями і подіями, побаченими уві сні, почутого чи прочитаними.

3. Патологічні зміни пам'яті є типовими для екзогенно-органічних психічних розладів. Розлади пам'яті нетипові для шизофренії та інших ендогенних психотичних розладів. Гіпомнезія та гіпермнезія зустрічаються при розладах емоцій; перша – супроводжує депресивний спектр симптомів, друга – маніакальний. У клініці хворих після черепно-мозкових травм, пухлин головного мозку, гематом нерідко зустрічається Корсаковський амнестичний синдром.

4. До порушень операційного компонента мислення відносяться зниження рівня узагальнень та викривлення процесу узагальнення. При зниженні рівня узагальнень оперування загальними ознаками замінюється встановленням суто конкретних зв'язків між предметами. Клінічно це виявляється в схильності до конкретизації мислення.

5. До порушень динаміки мисленнєвих процесів відносять: прискорення мислення; скакання ідей; сповільнення темпу мислення; ментизм – «наплив думок», «вихор ідей»; шперунг – «блокування думок», раптова зупинка, переривання асоціативного процесу.

6. До порушень логічної структури мислення відносять: зісковзування думок; розірваність мислення; безладність мислення; інкогеренція (порушується зв'язок між складами у проказуваних словах); вербігерація (стереотипне повторення окремих слів чи складів).

7. Порушення інтелекту, як правило, описують на основі різного ступеня зниження здатності до вирішення проблем і задач, зниження мислительних здібностей. Для оцінки порушень інтелекту використовують систему загальних і спеціальних знань та вмінь.

Завдання для самостійної роботи:

1. Запитання для перевірки вивченого матеріалу

1. Дайте визначення поняттю «пам'ять».

2. Розкрийте загальну характеристику кількісних і якісних порушень пам'яті.

3. Розкрийте основні психопатологічні синдроми порушення пам'яті.

4. Проаналізуйте порушення операційного компонента мислення.

5. Окресліть види порушень динаміки мисленнєвих процесів.

6. Охарактеризуйте види порушень логічної структури мислення.

7. Розкрийте загальну характеристику порушень цілеспрямованості мислення.

8. Проаналізуйте продуктивні розлади мислення.

9. Розкрийте загальну характеристику патології інтелекту.