30

Тема 2.3 Обслуговування туристів водним транспортом

План

1.Загальна характеристика подорожей водним транспортом

2. Круїзні регіони

3.. Нормативно-правова база організації ЛІНІЙНИХ перевезень

4. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СПЕЦІАЛІЗОВАНОГО ВОДНОГО КРУЇЗУ

4.1. НОРМАТИВНО-ПРАВОВА БАЗА ОРГАНІЗАЦІЇ КРУЇЗУ

4.2. Особливості організації круїзного маршруту

4.3 ІНФОРМУВАННЯ ТУРИСТІВ ПРО ЕКОЛОГІЧНО БЕЗПЕЧНЕ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Література:

1.Фастовець О.О. Організація транспортних подорожей і перевезень туристів.

1.Загальна характеристика подорожей водним транспортом

За експлуатаційною функцією судна, що перевозять пасажирів, поділяються на пасажирські та вантажопасажирські, що здатні перевозити пасажирів і вантаж.

Пасажирські судна характеризуються пасажиромісткістю (кількістю міст, призначених для перевезення пасажирів). Згідно Міжнародної конвенції з охорони людського життя на морі до пасажирських відносять судна, що мають понад 12 пасажирських місць.

Для вантажопасажирських суден важливим є показник вантажомісткості судна (обсяг усіх його вантажних приміщень), що вимірюється у кубічних метрах (фунтах). Валова місткість або бруто-регістровий тоннаж (брт) свідчить про обсяг приміщень судна. Обсяг вимірюється у регістрових тоннах. Одна регістрова тонна дорівнює 2,83 куб. м. Швидкість судна вимірюється у вузлах. Один вузол дорівнює морській милі (1852 м) за годину.

За характером руху пасажирські судна поділяються на:

• водотоннажні – при плаванні витісняють корпусом визначений об’єм води, що не залежить від швидкості;

• швидкісні судна з аерогідродинамічними властивостями – судна на підводних крилах, на повітряній подушці.

За типом головного двигуна судна поділяються на:

• пароплави – з паровою поршневою машиною;

• теплоходи – з двигуном внутрішнього згорання;

• турбоходи – з паровою турбіною;

• газотурбоходи – з газовою турбіною;

• дизель-електроходи та турбоелектроходи з головним електродвигуном, струм від якого подається від генератора, що повертається дизелем або турбіною.

Аналіз круїзного суднобудування за останні десятиріччя ХХ ст. фіксує постійне зростання середнього розміру круїзних суден: якщо наприкінці 1960-х рр. - на початку 1970-х рр. він складав 16-30 тис. брт, то на початок 1980-х рр. – 45 тис. брт. Пасажиромісткість у середньому збільшилась з 600-1200 до 1800 пасажиромісць.

На початку ХХІ ст. найбільшими мега-лайнерами були наступні судна:

• за водомісткістю, висотою, чисельністю пасажирів на борту лідером на 2006 р. – круїзний лайнер «Фрідом оф Сіа»;

• за довжиною та швидкістю океанський лайнер «Королева Мері 2».

З появою мега-лайнерів круїзний ринок переживає значні зміни, витісняються малі компанії з невеликим флотом. Їх місця займають більші та сучасні лайнери. Старий флот переводиться на менш прибуткові маршрути. Саме тому грецькі та британські судна з’явилися у Чорному морі.

Наприкінці 2005 р. в експлуатації знаходилось близько 130 пасажирських лайнерів місткістю понад 50 тис. брт (20 з них місткістю понад 100000 брт). Цей флот має можливість одночасно розмістити 250000 пасажирів.

При розрахунковій 7-денній моделі круїзу щорічно у плаванні можуть узяти участь близько 15 млн. пасажирів. З'явилися судна і на 100 тис. брт. Крім ”Кунарда” та “Ройял Карибіан” флот інших компаній також поповнився мега-лайнерами. Існує проект будівництва судна «Генезис», що буде приймати 5,4 тис. туристів. Завершити будівництво планують у 2009 р.

Мега-лайнери значно менше залежать від погодних умов, мають більше можливостей вибору маршруту. Режим “три дні у порту – три дні у морі” є оптимальним для суден такого класу, він дозволяє здійснити круїзи за найбільш екзотичними та досить протяжними маршрутами. Експлуатація одного суперлайнера економічно вигідніша, ніж експлуатація на лінії декількох суден меншого тоннажу та, відповідно, місткості. Крім того такі судна надають можливість для масових розваг туристам середнього класу. Звичайно, не кожен порт має можливість обслуговувати ці “плавучі міста”. Іноді компанії вимушені купувати острови та перетворювати їх на порти для прийому суперлайнера.

З’явилися судна вищої категорії – 6 зірок (супер-люкс). На 2005 р. у світі існувало декілька подібних суден: “Легенда”, “Спіріт”, “Прайт” компанії “Сіа борн”. Вартість круїзів такого класу – 8-10 тис. дол. за тиждень. Розміщення для 200 пасажирів надається тільки в апартаментах. У вартість такого круїзу входить усе, включені і чайові обслуговуючому персоналу, чисельність якого сягає 150 осіб. Харчування тільки індивідуальне, з урахуванням конкретних побажань, звичок, традицій клієнтів. На суднах подібного класу реалізується елітний клубний відпочинок, тут відсутня категорія “пасажири”, а використовується термін “гості”.

туристичні фірми часто використовують фрахт транспортних засобів. Судна упродовж року працюють на різних напрямках у залежності від попиту на морські перевезення. Ця форма організації судноплавства називається трамповою.

Фрахт є вигідним як судновласникам, так і компаніям-фрахтівникам. Завдяки оренді додаткових транспортних засобів круїзна компанія має можливість своєчасно відреагувати на зміну попиту та розширити свої пропозиції. Судновласники також зацікавлені у розвитку трампового судноплавства, бо простої транспортних засобів приносять збитки. Коефіцієнт використання морських суден складає близько 80%.

Рейси класифікуються в залежності від мети та виду, дальності плавання, форми сполучення, швидкості.

За метою та видом організації рейси поділяються на:

• прогулянкові – рейси здійснюються при проведенні екскурсій або короткотермінових прогулянок туристів у море без заходу до порту, або з мінімальною кількістю заходів. Порт посадки одночасно є портом висадки пасажирів;

• спеціальні – рейси проводяться за замовленням різних установ шляхом надання судна у фрахт та укладання відповідного договору. Використовують їх для одноразових перевезень учасників фестивалів, наукових експедицій тощо;

• підгінні – рейси судна з технічною метою, наприклад, від базового порту до порту, де відбувається посадка пасажирів;

• лінійні – рейси, що характеризуються регулярністю, стабільністю портів заходу, можливістю посадки та висадки пасажирів в усіх портах, а також перевезення автомашин, багажу, тварин. Лінійне (регулярне) плавання, передбачає організацію руху одного або групи закріплених за лінією суден для перевезення пасажирів між визначеними портами за розкладом (на рік або сезон). Тарифи на лінійні перевезення постійні, не змінюються упродовж усього періоду навігації;

• круїзні – рейси, що здійснюються за спеціальними маршрутами та розкладом. Вони розраховані на перевезення туристів із заходами у найбільш атрактивні порти з посадкою і висадкою пасажирів у початковому та кінцевому портах.

За дальністю плавання та географією портів заходу пасажирські перевезення поділяються на:

• каботажні – перевезення між портами однієї держави без проміжних заходів до іноземних портів. Існує великий каботаж (перевезення між портами різних басейнів) та малий каботаж (перевезення у межах одного басейну);

• міжнародні – перевезення включають сполучення між портами різних держав.

У залежності від форми сполучення лінії поділяються на:

• транзитні – лінії протяжністю понад 400 км. Флот, що на них працює, є приписаним до пароплавства;

• місцеві – лінії функціонують між пунктами, розташованими за межами міста або району, протяжністю до 400 км. Судна приписані до портів (пристаней);

• приміські – лінії функціонують на території, що адміністративно підпорядкована місту або району;

• міські – лінії, що діють у межах міста;

• переправні – лінії, що діють між пунктами протилежних берегів.

У залежності від швидкості руху судна та умов проїзду виділяються:

• експресні та швидкісні лінії, які обслуговуються швидкісними судами на підводних крилах або на повітряних подушках;

• пасажирські – лінії, де використовуються водотоннажні судна

2. Круїзні регіони

Основні річкові круїзні території на континенті Північна Америка пов’язані з системою Великих американських озер, річкою Св. Лаврентія. Водний шлях від Великих озер до Атлантичного океану має довжину 4000 км. Навігація триває упродовж усього року. Значна частка водних туристичних маршрутів припадає на басейн р. Міссісіпі та мережу каналів, що з’єднують ці дві системи.

У країнах Південної Америки річковий транспорт отримав слабкий розвиток, хоча за довжиною водних шляхів регіон є одним з провідних у світі. До основних річкових мереж відносяться басейни Ла-Плати, Амазонки, Оріноко. Найбільш розповсюджені круїзи Амазонкою (Бразилія) та Параною (Аргентина).

В Азіатському регіоні важливе значення мають великі річки Інд, Ганг, Меконг, Менам. У Китаї надзвичайною популярністю користуються прогулянкові маршрути річкою Ліцзян та тур “Три ущелини" річкою Янцзи. Широкого розповсюдження набули перевезення Великим каналом. В Африці водний транспорт важливого значення набув у Єгипті. Приблизно 250 суден здійснюють круїзи річкою Ніл та магістральними каналами.

Важливими внутрішніми артеріями Європи є система Рейну та його приток та каналів (Мозель, Майн, Неккар, Везер), Ельба, Дунай. Важливу транспортну трансєвропейську магістраль повинен створити водний шлях Рейн – Майн – Дунай. Дві річкові магістралі Рейн та Дунай створюють єдиний водний шлях довжиною 3,5 тис. км від Балтики до Чорного моря.

Європа користується найбільшою популярністю на ринку річкових круїзів. Круїзні маршрути створені в Німеччині, Франції, Великобританії, Нідерландах, Швейцарії, Австрії. Річкові круїзи здійснюються на ділянках: Амстердам – Базель, Амстердам – Страсбург, Страсбург – замки Рейну – Страсбург, Пасау – Будапешт, Амстердам – Бремен, Гамбург – Бремен, Гамбург – Щецин та ін. Круїзний маршрут “Романтичний Рейн”, проходить історичними містами Кельн, Бонн, Дюссельдорф, Вісбаден, Майнц. Після введення у 1992 р. каналу Майн – Дунай з’явилися нові маршрути, наприклад, Амстердам – Відень.

На Рейні панує німецька компанія “КД”, що на 27 теплоходах обслуговує 550 маршрутів. Компанія КД пропонує круїзи Ельбою від Гамбурга до Дрездена. Дуже відомими на європейському ринку є американські компанії “Єврокруїз” (70 суден) та “Петер Ділман Шиппінг”. Здійснюються маршрути річками та каналами Великобританії, Франції, Нідерландів та Бельгії. На українському ринку маршрути Рейном пропонує компанія “Транскруїз”.

Розроблено багато маршрутів річкою Дунай (2588 км), що перетинає 7 країн Європи. Подорожі включають відвідання міст Німеччини, Угорщини, Словаччини, Австрії. Навігаційний період триває 7 місяців. Українські компанії “Дунайські лінії” та “Вега тур” пропонують на вітчизняному ринку маршрут Будапешт – Пасау.

Франція володіє мережею річок та каналів, загальна довжина якої складає 8500 км. Територія країни перетинається великою кількістю річок, що впадають в Атлантику або Середземне море. Головними є Сена, Рейн та Рона. На туристичному ринку Франції працює понад 30 фірм, що здають в оренду 1800 пасажирських суден. Найбільшою є фірма “Краун Блю Лайн”, що пропонує клієнтам 400 суден з маршрутами на 8-15 діб. Найбільш популярними у Франції є круїзи Сеною, Роною, Луарою. Маршрут Сеною проходить від Ла Маншу до Парижу через Онфлер, Трувіль, Довіль, Руан. Круїзи Роною від Ліону до Камаргу тривають 3, 4, 7 діб. Луарський круїз дає можливість ознайомитися з всесвітньовідомими замками. В Італії річкові круїзи здійснюються по р. По від Венеції до Кремони. Дуже поширеними є прогулянкові маршрути по озерах Швейцарії та Фінляндії. Водний туризм у цих країнах забезпечує маломірний флот (100-200 пасажирів). Частина суден для туристичних перевезень реконструйована у стилі “ретро” (колісні судна, парові та ін.). Навігація відкрита 250 днів на рік.

Річки, озера та канали Росії з’єднують Балтійське, Біле, Азовське, Чорне та Каспійське моря. Туристичні річкові подорожі проходять по 12 басейнах через 80 портів, для туристів обладнані 47 зелених зупинок. Для здійснення круїзів використовують річки Волгу, Каму, Оку, Свір, Єнісей, Лену, Іртиш, Амур та канали: Біломорсько-Балтійський, Волго-Балтійський, Волго-Донський. Численні маршрути прокладені Волгою: Москва – Астрахань – Москва, Санкт-Петербург – Астрахань – Санки-Петербург, Москва – Санки-Петербург. Практично 80% круїзного флоту сконцентровано на маршрутах між Москвою та Санкт-Петербургом. Із Санкт-Петербурга здійснюється водний маршрут з відвіданням островів Валаам та Кіжі. Паломницькі тури здійснюються до Соловецьких островів з Петрозаводська, Мурманська та Архангельська. На судноплавних ділянках сибірських річок Об та Іртиш функціонують три 12-денні круїзні маршрути: Омськ – Ханти-Мансійськ – Омськ, Сургут – Салехард – Сургут, Омськ – Сургут – Омськ. На Єнісеї діє круїзний маршрут Красноярськ – Дудинка – острів Діксон із виходом у Єнісейську затоку. Річкові маршрути виконуються по р. Лена. Круїзи Амуром тривалістю 7-14 діб здійснюють чотири трипалубні судна за маршрутом: Благовещенськ – Миколаївськ – Благовещенськ, Хабаровськ – Миколаївськ – Хабаровськ. Водна система Росії також включає озера: Байкал, Ладозьке, Онезьке, Ільмень, Чудське. На озері Байкал туристичні фірми з Іркутська та Улан-Уде організовують круїзи на невеликих суднах (до 25 пасажирів) та катерах.

на території України нараховується майже 71 тис. річок. Близько 67 тис. річок або 94% належать до дуже малих (завдовжки не більше 10 км). Майже 11% усіх річок – середні. До великих річок, площа водозабору яких перевищує 50 тис. кв. км, відносять Дніпро (981 км) з його притокою Десна, Дністер (705 км), Сіверський Донець (672 км) та Південний Буг (806 км). Річка Дунай, довжиною 2900 км, на території України має ділянку від м. Рені до гирла довжиною 174 км. Загальна довжина судноплавних ділянок річок України становить близько 4,4 тис. км.

Популярними в Україні є круїзи рікою Дніпро на ділянці Київ – Херсон та змішані круїзи “ріка-море” (Київ – Севастополь – Одеса). Маршрути сезонні (травень-жовтень).

Одним із лідерів змішаних круїзів по Дніпру та Чорному морю є створена у 1990 р. компанія “Червона Рута”. Компанія здійснює маршрути тривалістю 10-14 діб на чотирипалубних теплоходах “Академік Глушков”, “Генерал Ватутін”, ”Маршал Рибалко”, що розраховані на 280-320 пасажирів. Основні напрями: Київ – Севастополь – Одеса, Одеса – Севастополь – Київ, Київ – Севастополь – Одеса – Київ. Вони проходять через Канів, Кременчук, Запоріжжя, Херсон, Севастополь, Одесу. Головними споживачами річкових круїзів є особи “третього” віку, що віддають перевагу комфорту, повному пансіону, постійній близькості берегів, а також цікавим екскурсіям.

Більшість морських водних шляхів належить Атлантичному океану (приблизно 50%). Тут сформувалось кілька напрямків морського судноплавства. Головним є Північно-Атлантичний, що з’єднав Європу з Північною Америкою. Він проходить в основному між 40 та 50 градусом північної широти. До середини 1950-х рр. саме тут була зосереджена найбільша кількість пасажирських ліній. Іншими важливими напрямками морського судноплавства в Атлантиці є Південна Атлантика (Європа – Південна Америка), Західна Атлантика (Африка – Європа).

Тихий океан займає друге місце за обсягами морських перевезень (25%) пасажирів та вантажів. Швидкий економічний розвиток країн Азіатсько-Тихоокеанського регіону, в першу чергу “нових індустріальних» країн, їх інтеграція у світову торгівлю мають наслідком поступове переміщення потоків з Атлантики у Тихий океан.

Третє місце за обсягами морських перевезень (10%) належить Індійському океану, до берегів якого виходять понад 30 країн з населенням 2 млрд. осіб. Найбільш важливі вантажопотоки зосереджуються у районі Перської затоки.

Канали також використовуються при здійсненні круїзів за нестандартними маршрутами, наприклад, унікальні круїзи “Навколо світу”.

На ринку пропонуються два варіанти маршруту. Перший проходить через порти: Гонолулу (Гавайські острови, США) – Лос-Анджелес (США) – Акапулько (Мексика) – зона Панамського каналу – Майамі (США) – Ріо-де-Жанейро (Бразилія) – Кейптаун, Дурбан (Південна Африка) – Момбаса (Кенія) – Мумбай (Індія) – Сінгапур – Гонконг – Маніла (Філіппіни) – Сідней (Австралія) – Сува (Фіджі). Другий включає порти: Гонолулу (Гавайські острови, США) – Акапулько (Мексика) – зона Панамського каналу – Монровія (Ліберія) – Касабланку, Танжер (Марокко) – Валетта (Мальта) – Александрію (Єгипет) – Суецький канал – Мумбай (Індія) – Коломбо (Шрі Ланка) – Сінгапур – Гонконг – Маніла (Філіппіни) – Сідней (Австралія) – Сува (Фіджі).

Тривалість круїзів “Навколо світу” становить близько 90 діб. Не всі туристи можуть дозволити собі на такий термін відірватися від справ, тому судноплавні компанії продають і окремі частини круїзу. На початку ХХІ ст. кілька суден виконували подібні круїзи (100 денні маршрути). Компанія “Кунард” здійснює круїзи на “Королеві Мері ІІ” та “Сага фіорд” вартістю від 17 тис. дол. за місце до 310 тис. дол. в апартаментах. Також круїзи “Навколо світу” здійснювали: компанія “Холланд Америка Лайн” на судні “Роттердам”, “Пі енд Оу” на “ Сіа Принцес“, “Коста” на “Данаї”.

На ринку морських круїзів виділяють декілька основних територій: Карибська; Схід Північної Америки; Алясько-Канадська; Мексиканська Рив’єра; Гавайська; Південно-американська; Південно-Тихоокеанська; Антарктична; Атлантика; Скандинавія (Балтія та Норвезькі фіорди); Середземноморська; Західно-Африканська; Африкано-Індійська; Далекосхідна

З метою координації діяльності туроператорів на ринку була створена Міжнародна організація круїзних операторів (КЛІА), що наприкінці 1990-х рр. об’єднувала понад 30 компаній. Членам КЛІА належить 97% усіх місць на круїзах, що пропонуються у Північній Америці. З КЛІА працює близько 19 тис. турагентів.

Враховуючи рівень технічного обладнання, комфорта-бельність флоту, рівень сервісу на борту, розміри базових тарифів, виділяють чотири категорії круїзних компаній:

• стандартні (три зірки, наприклад, “Дельфін”),

• перший клас (чотири зірки, наприклад, “Коста”),

• престижні (п’ять зірок, наприклад, “Холланд” або “Селебрейт”),

• суперлюкс (шість зірок, наприклад, “Сі борн”).

Провідними компаніями вважають “Карнівал”/”Холланд-Америка Лайн”, “Роял Карибіан Лайн” та “Пі енд Оу”/група “Принцес Круїз”. Цим компаніям належать 30% існуючих у світі теплоходів. Використовуючи сприятливу кон’юнктуру, ці круїзні компанії вкладають великі кошти у будівництво нових суден. На чотири компанії “Карнівал”/ “Холланд-Америка Лайн”, “Роял Карібіан Лайн”, “Пі енд Оу“/група “Принцес Круїз”, “Стар Круїз” припадає 80% місць на нових судах. Збільшення кількості місць планується здійснити за рахунок будівництва “мега-лайнерів”.

Сучасний ринок поромних перевезень знаходиться у складному стані. З введенням в експлуатацію Євротунелю почали виникати проблеми у власників поромів, що працювали на напрямку Великобританія – Європа.

Основними лідерами на ринку поромного сполучення є скандинавські компанії. Компанії “Сілія Лайн” та “Вікінг Лайн” експлуатують на Балтиці 13 пасажирських суперпоромів водомісткість 58000 т кожний. Більшість поромів мають 989 кают на 2700 пасажирів та здатні прийняти на борт 400 легкових автомобілів. У складі флоту компанії “Сілія Лайн” і найбільший у світі пором “Сілія Європа” довжиною 200 м, що здатен прийняти на борт одночасно 3000 пасажирів. Він має 1194 каюти, 6 ресторанів, мережу барів та нічних клубів, казино, магазини, конференц-зали, 28 кімнат для переговорів, сотовий телефонний зв’язок та інші атрибути сервісу.

Серед найбільших туроператорів, що пропонують відпочинок на яхтах – британські фірми “Сансейл” (35 тис. клієнтів, 150 яхт) та “Соверейн” (4 тис. клієнтів, 65 яхт); грецькі “Одиссей” (45 яхт), “Космос” (10 суден).

Україна, що розташована на берегах Чорного та Азовського морів, має сприятливі ресурси для розвитку яхтінгу. На 2000 р. в акваторії України ходило 500 ліцензованих яхт, працювало 25 яхт-клубів. Річкові яхт-клуби знаходяться у Києві, Вишгороді, Українці, Черкасах, Кременчуці, Дніпропетровську, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні. Найбільший морський яхт-клуб міститься в Одесі. На туристичному ринку пропонуються маршрути Дніпром та Чорним морем. Як приклад можна навести 9-денний річковий тур Київ – Канів – Київ або 7-денний морський Севастополь – Ялта – Судак –Коктебель – Феодосія.