- •Модуль і. Історія філософії Лекція 1. Філософська пропедевтика. Сутність філософії, її роль у суспільстві.
- •Функції світогляду
- •IV. Аксіологія
- •V. Праксеологія
- •VI. Історія філософії
- •Лекція 2. Філософія Давнього світу
- •Лекція 3. Філософія Середньовіччя та Відродження
- •Лекція 4. Філософія Нового часу та Просвітництва.
- •Лекція 5. Німецька класична філософія
- •Лекція 6. Некласична філософія хіх-хх ст.
- •Лекція 7. Українська філософія.
- •Лекція 8. Філософське вчення про буття
- •Лекція 9. Свідомість як фундаментальна категорія онтології
- •Ознаки (властивості) свідомості та її структура
- •Рівнева структура свідомості
- •Лекція 10. Пізнавальна активність людини
- •Лекція 11. Особливості наукового пізнання Щодо методологічної ролі філософії в науковому пізнанні, необхідно зазначити, що тут маємо два крайні підходи.
- •Лекція 12. Соціальна філософія і основні підходи до розуміння суспільства
- •Соціальна філософія виходить з відповідних принципів: к ним можно отнести:
- •Лекція 14. Філософія техніки. Філософія релігії. Філософія права. Філософія економіки. Філософія політики. Філософія моралі
- •Лекція 15. Філософська антропологія та філософія культури і цивілізації
- •Лекція 16. Аксіологія: цінність буття та стратегії майбутнього
- •Аксіологічні теорії
- •Класифікація цінностей
- •Функції цінностей
- •2. Орієнтаційна функція цінностей.
- •3. Нормативна функція цінностей.
Лекція 16. Аксіологія: цінність буття та стратегії майбутнього
Особистість і суспільство багато в чому зумовлені своєю системою цінностей. Не випадково, що в перехідні періоди суспільного розвитку проблема цінностей виходить на перший план. Змінюється суспільство – відбувається і переоцінка цінностей. За запереченням старих цінностей приховано заперечення старих форм життя суспільства і окремої людини.
Людина своїм існуванням виділена з світу. Це змушує її диференційовано відноситися до фактів свого буття. Людину завжди цікавить не об’єкт як такий, сам по собі, а значення об’єкту для неї, для задоволення її потреб. Індивід диференціює факти свого життя за їх значущістю, оцінює їх. Цінністю для людини є все, що має для неї певну значимість, смисл.
Людина вступає в різноманітні відношення зі світом. Вона пізнає, оцінює і практично перетворює його. Оцінне відношення людини до світу вивчає аксіологія, або теорія цінностей.
Аксіологія (грец. axios — цінність, logos — вчення) — філософська дисципліна, що вивчає сутність, типи і функції цінностей.
Цінністю вважається будь-яке матеріальне або ідеальне явище, яке має значення для людини чи суспільства, заради якого вона діє, витрачає сили, заради якого вона живе.
Цінність — феномен, який об´єктивно, за своєю природою є благом для людини, спрямованим на утвердженні її в бутті, реалізації її творчих можливостей.
Кожній сфері буття людини відповідають певні цінності.
Природні цінності – це те, що природа надала в користування людині — чисте повітря, воду, корисні копалини, родючі ґрунти, ліси, багаті на рибу ріки і моря. Негативними природними цінностями є брудне повітря, землетруси, вулкани, смерчі та інші природні явища, які завдають шкоди господарській діяльності.
Біологічні цінності - здоровий стан організму, а їх антипод — хвороба.
Психічні цінності - певні душевні стани— відчуття комфорту, піднесеності, закоханості, радості, щастя та ін. Протилежними їм є переживання смутку, нещастя, горя.
Соціальні цінності - зайнятість населення, злагода в суспільстві, порядок, мир, демократія. Їм протистоять безробіття, соціальні катаклізми, антагонізми, війни.
Духовні цінності - найвищі ідеали людства (добро, прекрасне, істина, свобода, справедливість, святість) і предмети культури, в яких вони об´єктивувались (художні твори, релігійні, моральні і юридичні системи, наукові теорії). Їх антиподами є зло, неістина, потворне, несправедливість, гріховність і явища, в яких вони втілились.
Аксіологічні теорії
Натуралістичний психологізм представлен американським філософом Дж.Дьюї. Цінності – це об’єктивні фактори, які можна спостерігати емпірично.ї
[ править ] Трансценде Аксіологічний трансценденталізм представлен іменами Разрабатывался в Баденской школе неокантианства ( Виндельбанд , Риккерт ) и связан с представлением о ценности как об идеальном бытии, соотносящимся не с эмпирическим, но с «чистым», или трансцендентальным, сознание В.Віндельбанда, Г.Ріккерта. Тут цінності - не об'єктивна реальність, а ідеальне буття. Они рассматриваются как независимые от человеческих желаний. Вони розглядаються як незалежні від людських бажань. К ним относятся такие ценности, как добро, истина, красота, которые имеют самодостаточное значение, являются целями сами по себе и не могут служить средством для каких-то иных целей. До них належать такі цінності, як добро, істина, краса, які є самодостатніми, є цілями самі по собі і не можуть служити засобом для якихось інших цілей. Персоналістичний онтологізм (М.Шелер)Развивает последнюю из двух вышеназванных возможность, связанную с идеей «логоса» ( Шелер ). Наиболее видным представителем этого направления является М. Шелер, утверждавший объективный характер ценностей.стверджував об'єктивний характер цінностей. Они, по его мнению, образуют онтологическую основу личности. Вони, на його думку, утворюють онтологічну основу особистості. Но ценности, находящиеся в предметах, не следует отождествлять с их эмпирической природой. Пізнання цінностей і їх споглядання засноване в остаточному підсумку на почутті любові чи ненависті. Ценности тем выше, чем они долговечнее и чем выше удовлетворение, которое мы от них получаем. Цінності тим вище, ніж вони довговічніші і чим вище задоволення, яке ми від них отримуємо. В этом смысле наименее долговечными являются ценности, связанные с удовлетворением чувственных желаний и с материальными благами. [ править ] Культурно-исторический релятивиКультурно-історичний релятивізм (В.Дільтей) наполягає на тому, що існуєЭта теория связана с именем Дильтея , утверждавшего идею аксиологического плюрализма, т. множинність рівноправних ціннісних систем, які залежать від культурно-історичного контексту, і пізнаваних в рамках пізнання таких контекстів. [ править ] Социологи Соціологічна концепція цінностей М.Вебера вважає цінності нормою, яка має певну значущість для соціального суб'єкта. В этой связи он особо подчеркивал роль этических и религиозных ценностей в развитии общества. У зв'язку з цим він особливо підкреслював роль етичних і релігійних цінностей у розвитку суспільства.
