- •Деревина як конструкційнийматеріал.
- •2.Властивості, вади і дефектидеревини.
- •3.Заготовки у столярно-меблевомувиробництві.
- •4.Типивиробництв столярно-меблевихвиробів.
- •5.Стадіїтехнологічногопроцесу столярно-меблевоговиробництва.
- •6.Точністьобробки деталей столярно-меблевихвиробів.
- •7.Шорсткістьобробленихдеревнихповерхонь. Класишорсткості.
- •8. Деталь, заготовка виріб та складальний вузол у столярних і меблевих виробах.
- •9. Підбір заготовок для виготовлення столярних і меблевих виробів.
- •10.Вимоги до заготовок при виготовленні столярно меблевих виробів.
- •11.Призначення операції розмічання. Інструменти для розмічання та їх характеристика.
- •12. Технологія розмічання конструктивних елементів деталей столярних і меблевих виробів деревних порід.
- •28. Призначення, види та характеристика роз’ємних з’єднань деталей столярних і меблевих виробів.
- •29. Призначення, види та характеристика нероз’ємних з’єднань деталей столярних і меблевих виробів.
- •30. З’єднання деталей столярних і меблевих виробів цвяхами. Призначення, види цвяхів, вимоги до виконання з’єднання.
- •31. З’єднання деталей столярних і меблевих виробів шурупами. Призначення, види шурупів та технологія з’єднання.
- •32. З’єднання деталей столярних і меблевих виробів нагелями. Призначення, види нагелів та технологія з’єднання.
- •33. З’єднання деталей столярних і меблевих виробів конфірматами. Призначення, види конфірматів та технологія з’єднання.
- •34. З’єднання деталей столярних і меблевих виробів гвинтами. Призначення, види гвинтів та технологія з’єднання.
- •35. З’єднання деталей виробів по ширині (крайці). Призначення, види та їх характеристика.
- •42. Ящикове з’єднання деревних деталей. Призначення, види та їх характеристика.
- •43. Технологічний процес шипового з’єднання деревних деталей.
- •44.Склеювання деревних деталей. Призначення, види клеїв їх характеристика та вимоги до склеювання.
- •45.Технологія склеювання деревини.
8. Деталь, заготовка виріб та складальний вузол у столярних і меблевих виробах.
Деталь – це виріб виготовлений з однорідного за маркою і назвою матеріалу без виконання складальних операцій. До деталей відносяться і вироби, які одержані шляхом зєднання окремих заготовок за допомогою клею а також полаковані, пофарбовані, покриті захисним покриттям.
Заготовка – предмет виробництва з якого зміною форми, розмірів і властивостей матеріалу виготовляють деталь. Виріб – будь-який предмет або набір предметів, який виготовляється відповідно до виробничої програми. Складальний вузол – це частина виробу, що складається з деталей, які з’єднані складальними операціями. Він може бути простий і складний.
9. Підбір заготовок для виготовлення столярних і меблевих виробів.
Заготовка – предмет виробництва з якого зміною форми, розмірів і властивостей матеріалу виготовляють деталь.
Для того, щоб правильно підібрати деревину для виготовлення конкретного виробу, визначити доцільні способи обробки, потрібно враховувати особливості її структури: неоднорідність та розташування волокон, які проходять уздовж стовбура
10.Вимоги до заготовок при виготовленні столярно меблевих виробів.
Деревина є пористою структурою з наявністю переважно вузьких каналів у хвойних порід і великих пор і порожнин, що складають до 20% від обсягу деревини.
• Вологість деревини. Набрякання й усадка деревини істотно залежать від її вологості і напрямку волокон. Ігнорування цих факторів може істотно вплинути на міцність шва і точність майбутнього виробу. При склеюванні по пласті деталі рекомендується з'єднувати «серцевину до серцевини, заболонь до заболоні». Через різну усадку проблемним є і склеювання деталей з різних порід дерева. Тому вологість кусків деревини, що склеюються, повинна відрізнятися не більше ніж на 2%.
• Точність і обробка поверхонь деталей, що склеюються. Поверхня, що склеюється, не повинна бути «зализаною», покритою порохом, мати смолисті і жирові забруднення. З цього погляду бажано обробляти плоскі поверхні, що склеюються, не циліндричною, а торцевою фрезою), тому що при торцевому фрезеруванні не закриваються мікропори, "Клей добре проникає в деревину, і у результаті, міцність з'єднання підвищується.
11.Призначення операції розмічання. Інструменти для розмічання та їх характеристика.
Розмічанням називається операція нанесення на оброблювану деталь або заготовку розмічальних рисок, що визначають контури деталі або місця, які підлягають обробці.
Попередню розмітку дощок на чорнові заготовки або деталі (перший етап) виконують із припусками на стругання, обраними згідно зі стандартами.
Попередню розмітку пиломатеріалів на чорнові заготовки роблять за допомогою метра, рулетки, лінійки і кутника. Лінії наносять олівцем.
Другим етапом є розмічання основних з’єднувальних елементів, що виконують на деталях, які мають правильну форму (вистругані за розмірами, зазначеними на кресленні).
Для розмічання основних з'єднувальних елементів (шипів, провушин, гнізд тощо) і контролю процесу їх виготовлення застосовують різноманітний розмічальний і контролюючий інструмент, а також шаблони і спеціальні пристрої (мал. 4.5).
Єрунок (мал. 4.5, б) є одним з різновидів кутника, тільки його лінійка перебуває під кутом 45° і 135° до колодки. Ним користуються при розмічанні з’єднувальних елементів під кутом 45° (на «вус»).
Малка (мал. 4.5, в) також є різновидом кутника, тільки лінійка з колодкою з’єднані шарнірно, що дає змогу розмічати і перевіряти будь-які кути.
Рейсмус – це лише розмічальний інструмент (мал. 4.5, г). Він складається з колодки і двох висувних брусків (штанг), закріплених клинком. На кінці брусків є металеві штифти, якими й прокреслюють лінії на деталях. Рисувалки
Діаметр круглих деталей перевіряють кронциркулем (мал. 4.5, є). Нутроміром визначають діаметри отворів та ширину гнізд (мал. 4.5, ж). Обидва ці інструменти може замінитиштангенциркуль, яким вимірюють зовнішні та внутрішні розміри.