ПОНЯТТЯ ПРО УШКОДЖЕННЯ (ТРАВМУ)

Ушкодженням або травмою називають порушення цілості органів і тка­нин, які виникають внаслідок раптової дії на організм різних зовнішніх чин­ників (механічних, хімічних, термічних тощо). Групу або комплекс ушкод­жень, викликаних і пов'язаних між собою різними видами діяльності людини, називають травматизмом. Науку про пошкодження організму людини нази­вають травматологією (від грецького trauma - пошкодження, рана і logos -наука). Серед причин непрацездатності травма займає 3-є місце, серед при­чин смертності ділить 2-3 місце з онкологічними захворюваннями.

Класифікація ушкоджень

За прийнятою класифікацією розрізняють такі види травм.

I. Залежно від причини та умов, що спричинили травму:

1. Травми невиробничого характеру:

а) транспортні (залізничні, автомобільні, трамвайні тощо);

б) при пішохідному русі (вуличні);

в) побутові;

г) спортивні та ін.

2. Травми виробничого характеру (промислові, сільськогосподарські).

3. Травми умисні (військові, операційні та ін.).

II. За характером ушкоджувального чинника:

1. Механічні.

2. Термічні.

3. Хімічні.

4. Операційні.

5. Променеві, електротравма та ін.

III. За характером пошкодження:

1. Закриті (без пошкодження шкіри та слизових оболонок).

2. Відкриті (пошкоджені шкіра та слизові оболонки).

3. Проникаючі в порожнини (з пошкодженням очеревини, плеври, синовіальної

оболонки тощо).

4. Непроникаючі в порожнини (без пошкодження бар'єрних оболонок).

5. Поодинокі (пошкодження тільки одного органа, однієї ділянки).

6. Множинні (пошкодження декількох ділянок, органів).

7. Поєднані (пошкодження декількох органів).

8. Комбіновані (поєднання механічних ушкоджень із радіаційними, хімічними таін.).

244 Загальна хірургія

IV. За місцем прикладання травмуючої сили:

1. Прямі (пошкодження в зоні прикладання сили).

2. Непрямі (пошкодження в ділянці, віддаленій від зони прикладання сили).

V. За часом дії:

1. Гострі (виникають відразу після впливу травмуючого чинника).

2. Хронічні (виникають внаслідок тривалої або багаторазової дії травмуючого

чинника).

Такий розподіл травматизму дозволяє виявити причину, умови, в яких він виник, своєчасно провести лікувальні та профілактичні заходи.

Діагностика ушкоджень

Діагностика ушкоджень ґрунтується на: а) скаргах потерпілого, а якщо він без свідомості, то опитують свідків про одержання травми; б) зборі анамнезу (з'я­суванні причин, обставин отримання травми та стану потерпілого відразу ж після неї; коли, як і ким була надана перша допомога); в) об'єктивному обстеженні (огляді, пальпації, перкусії, аускультації); г) обстеженні вогнища ураження.

Організація травматологічної допомоги

Організація травматологічної допомоги складається з декількох етапів:

1. Надання першої допомоги на місці одержання травми: а) припинення дії травмуючого фактора; б) тимчасове припинення кровотечі і накладання асептич­ ної пов'язки; в) транспортна іммобілізація; г) введення знеболювальних засобів та препаратів, що покращують діяльність дихальної й серцево-судинної систем.

2. Евакуація в лікувальний спеціалізований заклад (лікарня невідкладної допомоги, травматологічне, хірургічне відділення і т. ін.).

3. Надання кваліфікованої або відразу ж спеціалізованої лікарської допомоги.

4. Реабілітація потерпілих (спеціальні тренажери, лікувальна фізкульту­ ра, фізіотерапія, масаж тощо).

2.1.2. Закриті ушкодження

Jlf> закритих ушкоджень відносять травми тканин та органів із збережен­ням цілості шкірних покривів і слизових оболонок.

Забій (contusio)

Забій - це ушкодження тканин та органів, яке виникає внаслідок швидкої і короткочасної дії механічного фактора.

Клініка. Після дії механічного фактора виникає різної інтенсивності біль, при­пухлість, зміна чутливості шкірних покривів, крововилив (гематома). Біль і його інтенсивність залежать від сили та тривалості дії механічного фактора, а також від анатомо-фізіологічних характеристик травмованих органів або тканин. Припухлість настає внаслідок просякнення тканин кров'ю, лімфою, запальним ексудатом. Вира-женість набряків і синців та величина крововиливу залежать від щільності підшкірної жирової клітковини та особливостей анатомічної будови різних ділянок тіла.

2.1. Ушкодження (травма) 245

Синці, як правило, з'являються на 2-3-й день після травми і є наслідком пошкодження стінок капілярів і судин. При значному скупченні крові утво­рюються великі запливи, які можуть нагноюватися або навколо них може фор­муватися сполучнотканинна оболонка і в подальшому утворюватися кіста (осумкована гематома).

Діагноз "забій" може бути встановлений тільки після того, як будуть виклю­чені більш тяжкі ушкодження (переломи кісток, розриви внутрішніх органів і т. ін.).

Лікування. Його розпочинають з іммобілізації травмованої ділянки. З ме­тою зменшення набряку пошкодженій кінцівці надають підвищеного положен­ня. На місце забою прикладають міхур із льодом, ставлять холодні компреси, накладають стискальні пов'язки, при необхідності здійснюють введення зне­болювальних засобів. При великих гематомах, гемартрозах (кров у сугло­бовій порожнині) проводять їх пункцію з наступним накладанням стискальної пов'язки. Якщо відсмоктати кров не вдається, гематому розкривають.

Розтягування (distorsio), розрив (ruptura)

Розтягуванням називають пошкодження м'яких тканин, яке виникає під дією сили у вигляді тяги, без порушення при цьому анатомічної структури тканин. Найбільш часто спостерігається розтягування зв'язок суглобів та м'язів. Якщо сила травмуючого фактора, який діє на тканини, перевищує силу опору тка­нин, то виникає їх розрив. Розрив може бути зв'язок, м'язів, сухожилків. Найча­стіше трапляється розтягування і розрив зв'язок гомілковостопних суглобів.

Клініка. У потерпілих з'являється різкий біль, гематома, припухлість у ділянці суглоба, обмеження рухів, порушення функції кінцівки.

Надрив або розрив зв'язок і м'язів виникає внаслідок сильного перерозтягу-вання і перенапруження останніх. Він може бути частковим або повним. Найча­стіше відбувається розрив прямих м'язів живота і розгиначів нижніх кінцівок.

У ділянці розриву відчувається біль при пальпації, особливо при повному розриві, виявляється дефект пошкодженого м'яза. В подальшому за рахунок гематоми, що утворилась, виникає пухлиноподібний утвір. Як правило, спос­терігається зниження або повна відсутність функції даного м'яза.

Лікування. При розтягуваннях або розривах необхідно забезпечити спокій пошкодженій ділянці тіла або кінцівці. На суглоб накладають стискальну по­в'язку. У перші два дні місцево застосовують холод, в наступні - теплові про­цедури. При розриві суглобових зв'язок накладають гіпсову пов'язку, а при безуспішності консервативного, проводять оперативне лікування.

При неповних розривах м'язів необхідно забезпечити спокій і фіксацію певної ділянки тіла в положенні максимального зближення розірваних ділянок м'язів. У перші дні призначають холод на ділянку ушкодження. У наступні дні - теп­лові процедури. При повних розривах рекомендують оперативне лікування -зшивання розірваних м'язів, сухожилків і наступну іммобілізацію кінцівки чи певної ділянки тіла протягом 14-15 днів.