1. Поняття валюти і валютних цінностей.

На сьогодні основним нормативним актом, який регулює валютні правовідносини, є Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 року з наступними змінами та доповненнями (надалі – Декрет). Даний нормативно-правовий акт надає визначення основним поняттям і термінам, які використовуються валютним законодавством і дублюються в інших нормативних актах, а також містить положення, які ускладнюють нормальний розвиток ринкових відносин і правового регулювання валютних правовідносин.

В Декреті містяться визначення головних понять, які використовуються при регулюванні валютних відносин. До таких належать поняття “валюта” і “валютні цінності”.

Під терміном “валюта” розуміють грошові знаки іноземних держав, а під терміном “валюта країни” розуміють грошові знаки інших держав, які перебувають на її території в даний час і є товаром для даної країни.

Декрет в даному випадку не робить різниці між поняттями “валюта” і “національна грошова одиниця”, називаючи грошову одиницю України – гривню валютою України і відносячи її до валютних цінностей.

Так, під терміном “валютні цінності” Декрет розуміє валюту України, платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, іноземну валюта, платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або банківських металах, банківські метали.

Аналізуючи чинне законодавство, слід зауважити, що валюта та валютні цінності мають обмежений обіг на території України. Їх правовий статус визначається чинним законодавством України.

Є доцільним надати визначення, які було б доцільно застосовувати в нормотворчій діяльності і використовувати на практиці, і які б доповнили і вдосконалили валютне законодавство України.

Необхідно виключити з визначення “валютні цінності” поняття “валюта України”. До валютних цінностей слід віднести грошові знаки іноземних держав у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України; банківські метали – золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів.

Необхідно чітко розрізняти поняття “валюта”, “національна грошова одиниця” (гроші).

Термін “валюта” у національному законодавстві слід застосовувати лише до грошових одиниць іноземних держав, які мають законний обіг на їх території, тобто під терміном “валюта” слід розуміти грошові знаки зарубіжних держав, а також кредитні і платіжні документи, суми в яких виражені в іноземних грошових одиницях.

А під терміном “валюта України” слід розуміти грошові знаки, що випускаються Україною і перебувають на даний час на території інших країн та обслуговують їх економіку.

Використання даних визначень у правотворчій практиці надасть можливість уникнути колізій в процесі застосування норм валютного права, сприятиме більш чіткому розумінню сутності процесів, які регулюються за допомогою його норм.