47 . Особливості адаптації традиційних засобів і методів навчання в адаптивному фізичному вихованні учнів із порушеннями опорно-рухового апарату.

Засоби АФВ (при ампутації): вестибулярне тренування; дихальні

вправи; вправи на розслаблення (метод Ловицької); на відновлення симетрії

плечового пояса, тазу і тонусу м'язів спини, для глибоких і поверхневих

м'язів спини; силові; на збільшення амплітуди рухів; на диференціацію

м'язових зусиль, які вдосконалюють здатність диференціювати простір;

гідроаеробіка; ігри; естафети; вправи по профілактиці плоскостопості.

Перевагу доцільно надавати циклічним вправам аеробного характеру,

виконання яких сприяє нормалізації процесів обміну і підвищенню загальної

витривалості; плаванню, як засібу загартування, підвищення функціональних

можливостей серцево-судинної і дихальної систем, розвантаження хребта і

суглобів. Ефективним є бадмінтон, баскетбол на візках, волейбол сидячи,

легка і важка атлетика, теніс, футбол, танці, шашки, шахи.

Завдання і засоби АФВ при травмах спинного мозку.

До загальних завдань АФВ при даній нозології відносяться:

-

виховання усвідомленого відношення до реальності і своїх можливостей,

силам, розвиток вольових якостей, прагнення самореалізації;

-

відновлення функції хребта і спинного мозку;

-

нормалізація основних нервових процесів нейрорегуляції;

-

нормалізація м'язового тонусу;

-

зміцнення м'язів хребта, формування "м'язового корсету" тулуба;

-

розвиток міжм'язової координації;

-

створення умов для відновлення фундації життєво важливих рухових

умінь і навиків;

-

розвиток рухових якостей: сили, спритності, швидкості, гнучкості;

48 . Поняття про здоров’я. Основні фактори здоров’я: ендогенні та екзогенні. Внутрішні та зовнішні чинники розвитку захворювань

Здоров’я — стан живого організму, при якому всі органи здатні виконувати свої життєві функції. Охорона здоров’я громадян — одна з функцій держави. В Україні державним органом, що опікується здоров’ям громадян є Міністерство охорони здоров’я України. У світовому масштабі охороною здоров’я займається Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ).

Екзогенні причини Умови, в яких ми живемо і з якими ми співпрацюємо, можуть стати зовнішньою причиною, що провокує різні хвороби. Всі екзогенні фактори можна розділити на механічні, фізичні, а також хімічні та біологічні. Крім того, деякі фахівці відносять до цієї групи ще й недостатньо правильне харчування, вплив соціального середовища і так званий словесний подразник.  Механічними екзогенними причинами прийнято вважати різні механічні травми, різного роду удари і поранення. До цієї ж групи варто віднести переломи, суглобові вивихи, розтягнення зв'язок, поява розривів і розтрощення тканин, струсів мозку та ін.  Фізичні причини представлені температурними впливами, променистою енергією (сонячна енергія, а також енергія, що виникає при радіоактивному розпаді), електричним струмом, змінами атмосферного тиску тощо  Хімічні фактори досить-таки різноманітні, адже впливу хімічних речовин на організм можуть провокувати різні проблеми, в залежності від їх типу, властивостей, кількості, а також місця контакту.  До біологічних екзогенних причин відносять самих різних живих збудників, здатних проникати всередину людського організму і провокувати різні недуги. Такі паразити представлені макроорганизмами (хробаками, кліщами та ін) і мікроорганізмами (мікроби, які видно лише під мікроскопом).  Якщо говорити про такий чинник, як неправильне харчування, то варто визнати, що воно може стати причиною самих різних розладів організму, спровокувати білкове, вуглеводне або жирове голодування, гіповітаміноз і авітаміноз, посприяти розвитку недокрів'я або навіть туберкульозу. Надмірне споживання їжі загрожує розвитком ожиріння, цукрового діабету, атеросклерозу та ін.  Ще один екзогенний чинник, що провокує хвороби, - це соціальне середовище. Так проживання в малорозвинених країнах сприяє поширенню малярії, тифу, туберкульозу, рахіту та ін. Надмірна фізична праця, безробіття, голод і злидні збільшують загальний відсоток захворюваності. Несприятливі соціальні умови провокують перенапруження ЦНС і можуть стати причиною ряду соматичних недуг – внутрішніх, дерматологічних, алергічних та ін.  Ендогенні причини Що стосується внутрішніх причин захворювань, то вони представлені тими факторами, які розвиваються в самому організмі через якогось особливого будови органів, зміни їх функцій або на тлі порушень обмінних процесів. Всі ці особливості здатні передаватися у спадок або ж купуватися протягом життя внаслідок тривалої взаємодії людини з різними агресивними умовами навколишнього світу.  Окремою групою ендогенних факторів стоять спадкові хвороби, вони самі або схильність до неї передається на генетичному рівні. До відомим хворобам такого типу можна віднести дальтонізм, альбінізм, гемофілію, алергічні захворювання тощо  Від спадкових недуг варто відокремлювати вроджені патології, які розвинулися у плода. Приміром, вплив будь-яких факторів може стати причиною ненормального розвитку дитини ще на етапі вагітності. До таких ендогенних факторів можна віднести вроджені вади, вади і хвороби (наприклад, сифіліс).  Ще до ендогенних факторів розвитку захворювань деякі фахівці відносять вік і стать. Адже особливості віку та статевих анатомо-фізіологічних відмінностей також можуть привертати до формування певних недуг. Так у дитячому віці організм часто уражається кашлюк, рахітом, вітрянку, в юнацькому та молодому – легеневим туберкульозом та ревматизмом. Для літніх людей характерно виникнення атеросклерозу, хвороб обміну речовин і пр. Якщо говорити про статеві особливості, то у жінок частіше зустрічається Базедова хвороба, запальне ураження жовчного міхура, жовчнокам'яна хвороба, чоловіки ж частіше страждають від виразкових уражень і атеросклерозу.  Варто враховувати, що крім екзогенних та ендогенних, всі причини хвороб можна розділити на ті, які безпосередньо викликають захворювання, і ті, які сприяють його розвитку. Так, наприклад, туберкульоз провокується інфекцією, але до сприяючих чинників його виникнення можна віднести недостатньо сприятливі умови життя.