41 . Характеристика особливостей психофізичного розвитку осіб із порушеннями опорно-рухового апарату. Мета, завдання та специфічний зміст програм адаптивної фізичної культури для школярів із порушеннями опорно-рухового апарату

За умови відповідного висновку ПМПК, в інклюзивних класах (групах) загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладів можуть навчатися діти з особливостями психофізичного розвитку:

• з порушеннями опорно-рухового апарату, церебральним паралічем, наслідками поліомієліту у відповідному і резидуальному станах, із вродженими і набутими деформаціями опорно-рухового апарату, артрогрипозом, хондродистрофією, міопатією;

• з порушеннями слуху (із втратою слуху від ЗО і більше децибел — глухі, слабочуючі),

• з важкими мовленнєвими порушеннями;

• з порушеннями зору;

• із затримкою психічного розвитку;

з обмеженими можливостями розумового розвитку.

У класі (групі) може бути не більше трьох дітей з особливостями психофізичного розвитку. При цьому доцільно комплектувати разом учнів, які мають порушення однієї категорії (слуху або зору тощо). Час перебування дітей з особливостями розвитку в загальноосвітньому навчальному (дошкільному) закладі може змінюватися за наказом директора цього закладу на підставі висновків психолого-медико-педагогічної консультації про стан психофізичного розвитку кожного учня (за результатами обов'язкового щорічного обстеження).

Ефективності навчально-виховного процесу сприяють різні форми роботи: навчальна в парах, групи кооперованого навчання, за індивідуальними інструкціями, незалежні самостійні заняття.

АФК на думку І.К. Котешева поєднується з режимом зниженою статичного навантаження на хребет. АФК проводять у формі групових занять, індивідуальних процедур, а також індивідуальних завдань, виконуваних хворими самостійно .

Вправи лікувальної гімнастики повинні служити зміцненню основних м'язових груп, підтримують хребет - м'язів, випрямляючих хребет, косих м'язів живота, квадратні м'язи попереку, клубово-поперекових м'язів і ін З числа вправ, що сприяють виробленню правильної постави, використовуються вправи на рівновагу, балансування, з посиленням зорового контролю та ін

42 . Характеристика особливостей психофізичного розвитку осіб із порушеннями зору. Мета, завдання та специфічний зміст програм адаптивної фізичної культури для школярів із порушеннями зору.

Використання звукових, дотикових, нюхових та інших орієнтирів має пріоритетне значення. Займаються необхідно навчити диференціюванні всіх вище зазначених орієнтирів, а також їх застосування в повсякденному житті. Процес адаптивного фізичного виховання повинен починатися з ознайомлення з предметами, які наповняють навколишній простір, корекції зорового сприйняття, а також освоєння навичок просторового орієнтування.

Для стимуляції рухової активності навмисне створюються ситуації успіху, прямий або непрямий вплив на корекцію рухових порушень, активізацію роботи збережених аналізаторів (зорового, дотикального, слухового, нюхового].

Більшість дітей з порушеннями зору (слабко вираженими), які коригуються оптичними засобами, навчаються в масових школах. Як правило, ці діти справляються з програмним матеріалом. Однак наявність зорової депривації не дозволяє їм адекватно сприймати навчальний матеріал з фізичної культури. У зв'язку з цим виникає необхідність в оволодінні вчителями фізичної культури технологією навчання таких дітей.

Умови реалізації методичних рекомендацій:

а) лікарсько-педагогічний контроль;

б) знання офтальмологічного і супутніх захворювань, рекомендацій лікарів-спеціалістів (окуліста, педіатра, невропатолога, ортопеда та ін.); Для стимуляції рухової активності навмисне створюються ситуації успіху, прямий або непрямий вплив на корекцію рухових порушень, активізацію роботи збережених аналізаторів ( тактильного,зорового, слухового, нюхового).

в) всебічне вивчення дитини та облік індивідуальних особливостей його розвитку в процесі навчальної та ігрової діяльності, де найкраще розкриваються здібності і можливості дітей;

г) збільшення рухової активності дітей.

При організації та здійсненні педагогічного процесу дітей із зоровою патологією необхідно не тільки враховувати специфічні особливості психічного та фізичного розвитку, але і дотримувати принципи, використовувані в спеціальній педагогіці, корекційної та компенсаторної спрямованості педагогічних впливів; посиленого педагогічного керівництва, що передбачає зв'язок навчальної діяльності з активною позицією дитини і вчителя .

Багато авторів вказують на залежність змісту, форм і методів навчання і виховання від клінічних форм, характеру і тяжкості порушення зорових функцій, схоронності слухового, рухового і шкірного аналізаторів, а також від рівня розвитку вищих форм психічної діяльності і особистості в цілому, від віку, в якому порушено зір. Залежно від ступеня порушення гостроти центрального зору учні користуються різними способами сприйняття навчального матеріалу. Слабовідящие з гостротою зору від 0,1 до 0,4 D (з оптичною корекцією на кращому оці) зорово сприймають предмети, явища і дії, орієнтуються у великому просторі. Діти з важкими формами порушення зору, але мають залишковий зір, користуються осязательно-зоровим або зорово-дотикальним способами. Тотально незрячі сприймають навколишній світ осязательно-рухово-слуховим способом .

зір дисфункція руховий

43 . Характеристика урочних і позаурочних форм організації занять адаптивною фізичною культурою в умовах спеціалізованих шкіл-інтернатів для дітей із порушеннями психофізичного розвитку.

У зазначених дошкільних навчальних закладах організовано систему навчання і виховання дітей з урахуванням особливостей їх розвитку, зокрема, проводяться корекційно-розвиткові заняття з предметно-практичного навчання, лікувальної фізкультури, соціально-побутового, просторового орієнтування, розвитку слухового, зорового, дотикового сприймання, формування звуковимови, розвитку мовлення з метою корекції порушень розвитку.

Після здобуття дошкільної освіти подальше формування особистості дітей з особливими потребами, забезпечення їх соціально-психологічної реабілітації, трудової адаптації здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах.

Завданням кожного освітянського закладу сьогодення стає

• запровадження інноваційних освітніх технологій на основі інклюзивного підходу та моделей спеціальних освітніх послуг для дітей з особливими освітніми потребами, в тому числі з інвалідністю, зокрема, їх інклюзивного навчання;

¦ формування освітньо-розвивального середовища для дітей з особливими освітніми потребами шляхом забезпечення психолого- педагогічного, медико-соціального супроводу;

¦ вирішення низки соціальних проблем щодо ставлення, інтегрування в суспільство дітей з особливими освітніми потребами;

¦ удосконалення системи підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, які працюють в умовах інклюзивного навчання;

¦ надання підтримки та залучення батьків дітей з особливими освітніми потребами до участі у навчально-реабілітаційному процесі з метою підвищення його ефективності.

Навчально-методичне забезпечення освітнього процесу в умовах інклюзивного навчання передбачає:

1) розроблення методичних рекомендацій:

• щодо особливостей організації навчання, комплексної реабілітації, створення передумов для соціалізації дітей дошкільного та шкільного віку в умовах інклюзії;

• щодо використання інноваційних технологій педагогічними працівниками в процесі інклюзивного навчання;

• щодо психолого-педагогічного супроводу сімей, у яких виховуються діти з особливими освітніми потребами та психологічна робота з батьками здорових дітей у контексті сприяння інклюзивному навчанню;

2) розроблення критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються у загальноосвітніх школах в умовах інклюзивного навчання;

3) забезпечення корекційно-розвиткової складової в умовах інклюзивного навчання, яка спрямована на вирішення специфічних завдань, зумовлених особливостями психофізичного розвитку учнів і потребує впровадження особистісно орієнтованих програм навчання та реабілітації за індивідуальним та диференційованим підходом.

Тому для формування позитивної, компетентної думки громадськості та фахівців щодо переваг інклюзивної освітидюзвитку мережі інклюзивних шкіл та впровадження інклюзивного навчання буде використовуватися система роботи спеціальних реабілітаційних навчально-виховних закладів як інформаційно-методичного ресурсу.

44 .Особливості адаптації традиційних засобів і методів навчання у фізичному вихованні глухих і слабозорих учнів.

В початковій школі для глухих дітей всі загальноосвітні і корекційні курси, спрямовуються на комплексне виховання, яке повинно забезпечити:

- розвиток всіх форм сприйняття, включаючи слухозорове і слухове;

- створення умов для широкої комунікативної практики при постійному користуванні сурдотехнічною апаратурою;

- розвиток мотивації і способів використання різних видів мовленнєвої діяльності;

- розвиток навичок планування і прогнозування діяльності (практичної та мовленнєвої).

На наступному етапі навчання корекційна спрямованість навчання полягає в посиленні уваги до обробки синтаксичної семантики мовного матеріалу, в спеціальному вивченні способів визначення понять в кожній предметній області, в розвитку варіативності висловлювань.

На всіх етапах навчання потрібна графічна (в тому числі письмова) фіксація матеріалу, створюються умови для переходу від наочно-дійової та наочної ситуації до засвоєння матеріалу на контекстній основі з максимально самостійним виконанням необхідних навчально-пізнавальних операцій.

Значення наочних засобів навчання зростає та дещо змінюється порівняно з масовою школою. Вони повинні, в першу чергу, не ілюструвати матеріал, а наочно розкривати його зміст.

Організація діяльності учнів на уроках та в позаурочний час повинна сприяти формуванню здатності до самостійного активного користування усним мовленням. Навчання мові будується на основі різноманітних форм мовленнєвої практики. Вивчений мовленнєвий матеріал відразу ж вводиться в мовленнєву діяльність (спілкування з учителем та іншими учнями, читання, виконання самостійних письмових робіт, бесіди, діалоги та ін.).