Лікування положенням

Роботу по відновленню втрачених функцій (реабілітацію) треба починати з перших днів після розвитку інсульту. Вже з перших годин гострого періоду, поряд з медикаментозним лікуванням, застосовується лікування положенням. Це робиться для того, щоб уникнути подальших ускладнень у вигляді контрактур паралізованих кінцівок. Справа в тому, що в паралізованій руці і нозі м’язовий тонус з часом підвищується, причому в згинальних і розгинальних групах м’язів по-різному. У зв’язку з цим рука після інсульту може залишитися не тільки слабкою, але і зігнутою, а нога не тільки слабкою, але і розігнутою, що перешкодить відновленню рухів.

Для лікування положенням кінцівки укладають наступним чином:

• плече паралізованою руки знаходиться в стані відведення і ротації, передпліччя разогнуто в лікті, кисть і пальці також розігнуті. Таким чином, рука випрямлена на ліжку у всіх суглобах. Щоб утримати руку в цьому положенні, на долоню і пальці потрібно покласти невеликий вантаж, наприклад, мішечок з піском. Часто розігнуту долоню і пальці фіксують бинтом до витесаному з фанери контуру у формі рукавиці, під долоню слід підкласти невелику грудочку вати. Лікування положенням перешкоджає контрактурі надалі відновлювальному періоді. Якщо не почати лікування положенням відразу, то з контрактурою можна буде впоратися і повернути кінцівок втрачені функції;

• ногу потрібно укласти наступним чином: зігнути її в коліні, підклавши під колінний суглоб валик. Можна використовувати в якості валика згорнутий у трубку рушник. Стопа повинна впиратися в спинку ліжка або в підставлений упор так, щоб вона знаходилася по відношенню до гомілки під кутом 90°

Що таке техніка поступового розслаблення м'язів?

Це метод терапії, метою якого є поступове зниження м'язової напруги, що сприяє нормалізації сну і поліпшенню самопочуття - знімає головний біль, нормалізує артеріальний тиск. Пацієнт навчається в певному порядку напружувати і розслаблювати окремі групи м'язів свого тіла. Потім достатньо тільки сконцентрувати увагу на тій чи іншій групі м'язів, і м'язи мимовільно розслабляються. Основоположник цього методу розслаблення (системи прогресивного розслаблення) - американський лікар Едмунд Якобсон. Він довів, що при напрузі м'язи людини скорочуються і одночасно виникає відчуття страху. Якщо усунути м'язову напругу, то зникає і страх. Методика створена на основі дослідження цього взаємозв'язку. Э.Якобсон вирішив, що таке м'язове розслаблення має бути особливо корисно людям, що знаходяться в постійному страху і напрузі. Після засвоєння основних вправ тренування розслаблятися стає все легше: з кожним разом досить напружувати всі меншу кількість груп м'язів. Нарешті, відпадає необхідність в напрузі м'язів: досить тільки сконцентрувати на них увагу і відповідна група м'язів розслабиться

Вправи на розслаблення м'язів усього тіла

Під час основної тренування на розслаблення м'язів в певній послідовності напружуються і розслабляються одна за одною 16 груп м'язів.

• М'язи кистей і передпліч домінуючої руки (у правшів - правою, у лівші - лівої).

• М'язи плеча домінуючої руки. Для напруження цих м'язів ними впираються в спинку стільця.

• М'язи кисті, передпліччя а також плеча руки, що не домінує.

• М'язи обличчя. Напружте м'язи верхньої частини обличчя, при цьому як можна вище підніміть брови; середньої - сморщите ніс і міцно примружтеся; нижній - сильно стисніть зуби і одночасно постарайтеся сильніше розтягнути куточки губ.

• М'язи шиї. Намагаючись притиснути підборіддя до грудей, одночасно напружте м'язи, що діють у протилежному напрямку.

• М'язи грудей, плечового поясу і верхньої частини спини. Зведіть лопатки.

• М'язи живота. Напружте м'язи живота.

• М'язи стегна домінуючою ноги. Одночасно необхідно напружити згинальні і розгинальні м'язи.

• М'язи гомілки домінуючою ноги. Пальці стопи відігніть догори.

• М'язи стопи домінуючою ноги. Витягніть стопу.

• Потім напружте і розслабте м'язи стегна, гомілки і стопи іншої ноги.

Після засвоєння основних вправ тренування розслаблятися стає все легше: з кожним разом досить напружувати всі меншу кількість груп м'язів. Нарешті, відпадає необхідність в напрузі м'язів: досить тільки сконцентрувати на них увагу і відповідна група м'язів розслабиться

Фізичні вправи, що застосовуються в лікувальній фізичній культурі, діляться на:

- гімнастичні: (загальнозміцнюючі) і спеціальні.

Загальнозміцнюючі вправи спрямовані на оздоровлення і зміцнення всього організму, підвищення фізичної працездатності і психоемоційного тонусу, активізації кровообігу.

Основні вправи лікувальної фізкультури загальнозміцнюючі.

Нагадаємо, що певний, особисто для Вашого стану організму

комплекс вправ, підбирається лікарем виходячи з Вашого діагнозу і стадії розвитку захворювання.

Найпоширенішими, загальнозміцнюючі вправами лікувальної гімнастики є наступні:

- вихідне положення - лежачи на спині: підйом тазу з одночасним прогином грудного відділу хребта (три-чотири підходи).

- підйом зігнутою в коліні ноги до живота з подальшим випрямленням (три-п'ять підходів, обов'язково робити видих на підйомі і вдих - опускаючи ногу назад у вихідне положення).

- підйом однієї руки вгору з одночасним витягуванням іншої руки в сторону (піднімати руки необхідно на вдиху, а опускаючи руки, робити видих).

- вихідне положення - лежачи на животі: підйом тулуба з одночасним прогином грудного відділу хребта (три-чотири підходи).

- підйом ніг з одночасним підведення тулуба (опора на руки, три-чотири підходи)

- вихідне положення - стати на «рачки»: одночасне витягування лівої руки і правої ноги (чотири-шість підходів, потім зміна руки і ноги)

- віджимання: згинання рук в ліктях до зіткнення грудей з твердою поверхнею (три-чотири підходи)

3.Особливості щадно-тренуючого і тренуючого рухових режимів у реабілітації хворих з гіпертензією.

Гіперте́нзія в медицині означає підвищення тиску.

Щадно-тренуючий руховий режим призначають при стабілізації артері­ального тиску і тенденції до нормалізації. ЛФК призначається у тих самих формах, що у попередньому режимі, але її інтенсивність і обсяг збільшуються. Комплекси лікувальної гімнастики доповнюють вправами з обтяженнями (ган­телі 0,5-1 кг, медболи до 2 кг). Тривалість заняття досягає 30-40 хв. Дистан­цію лікувальної ходьби збільшують до 3 км. Призначають теренкур зі стрімкіс­тю підйому до 15°, біг підтюпцем, починаючи з 30-50-метрових відрізків. Три­валість занять фізичними вправами у воді і плавання може бути до 40 хв.

Тренуючий руховий режим передбачає розширення рухової активності па­цієнтів. ЛФК доповнюють іграми (волейбол, баскетбол, бадмінтон, теніс тощо), їздою на велосипеді, ходьбою на лижах, катанням на ковзанах. Дистан­цію лікувальної ходьби збільшують до 5-7 км, тривалість лікувальної гімнас­тики досягає 40-60 хв. Вправи з обтяженням проводять з більш важкими ган­телями і медболами вагою до 3 кг, допускають перекидання або кидання мед-бола з різних вихідних положень. Збільшується час гідрокінезитерапії до 50-60 хв.

Орієнтовна тривалість рухових режимів в поліклінічних умовах дорівнює: щадного та щадно-тренуючого по 2 тиж, тренуючого — 4-6 тиж. Для підтри­мання досягнутих результатів передбачають використання фізичних вправ протягом усього життя у вигляді занять у групах здоров'я, аматорів ходьби та бігу, самостійних занять

4.Практичне завдання. Вкажіть алгоритм надання першої допомоги при переломах верхніх кінцівок