Види плоскостопості.

Відповідно до причин, через які відбувається сплощення стопи, плоскостопість ділиться на п'ять основних видів. У більшості зустрічається так зване статичну плоскостопість.

Часто статичну плоскостопість викликають і тривалі навантаження, пов'язані з професійною діяльністю людини: «весь день на ногах».

Інший вид цієї хвороби - травматичне плоскостопість.

Як і випливає з назви, ця недуга виникає в результаті травми, частіше всього переломів щиколоток, п'яткової кістки, кісток передплесна і плесна. П'ятка в поєднанні з човноподібної і кубовидної кістками, а також трубчастими плесновими кісточками нагадує аркове склепіння, викладений майстерним каменярем. А тепер уявіть, що на цей звід обрушилася бомба. Чи варто говорити, як важко потім відновити первинну тонку, копітку роботу Творця.

Наступний вид - вроджене плоскостопість. Його не слід плутати з «вузенькою п'ятою» аристократичних леді, характерною для статичного плоскостопості. Причина вродженого плоскостопості інша.

У дитини до того, як він твердо став на ноги, тобто років до 3-4, стопа з незавершеності формування не те щоб слабка, а просто пласка, як дощечка. Важко оцінити, наскільки функціональні її склепіння. Тому малюка треба постійно спостерігати і, якщо становище не змінюється, замовити йому коригуючі устілки.

Рідко (в 2-3 випадках зі ста) буває так, що причиною плоскостопості є аномалія внутрішньоутробного розвитку дитини. Як правило, у таких дітей знаходять і інші порушення будови скелета. Лікування подібного виду плоскостопості треба починати якомога раніше. У складних випадках вдаються до хірургічного втручання.

Рахитическая плоскостопість - Не вроджена, а придбане, утворюється в результаті неправильного розвитку скелета, викликаного дефіцитом вітаміну D в організмі і як наслідок недостатнім засвоєнням кальцію - цього «цементу» для кісток. Від статичної плоскостопості рахітіческіе відрізняється тим, що його можна попередити, проводячи профілактику рахіту (сонце, свіже повітря, гімнастика, риб'ячий жир).

Паралітична плоска стопа - результат паралічу м'язів нижніх кінцівок і найчастіше наслідок млявих (або периферичних) паралічів м'язів стопи і гомілки, викликаних поліомієлітом або інший нейроінфекцією.

Часто людина не здогадується, що у нього плоскостопість. Буває, спочатку, вже при яскраво вираженої хвороби, він не відчуває болю, а тільки скаржиться на відчуття втоми в ногах, проблеми при виборі взуття. Але пізніше болю при ходьбі стають все відчутніше, вони віддають в стегна та поперек; литкові м'язи напружені, з'являються натоптиші (ділянки омозолення шкіри), кістково-рубцеві розростання біля основи великого пальця, деформація інших пальців стопи.

Стан склепіння стопи визначають візуально і при підозрі на плоскосто­пість ступінь ЇЇ сплющення досліджу­ється за допомогою плантограм — відбитків стопи. Найчастіше у практиці ви­користовується метод Чижина. Суть його: досліджуваному пропонують стати спочатку на поролон або повстину, змочену 10 % розчином півторахлориду за­ліза, а потім — на папір, зволожений 10 % розчином таніну в спирті. В місцях контакту стопи з папером залишається темний відбиток підошов —- плантогра-ма. На рис. 6.12 представлено плантограми нормальної, сплощеної і плоскої стопи та наведено лінії для їх аналізу.

На плантограмі нормальної стопи ділянка п'ятки з'єднується з передньою частиною стопи вузьким перешийком. На відбитку сплощеної стопи цей пере­шийок значно ширший, а плоска стопа його не має і ділянка п'ятки не звужу­ючись переходить у передній відділ стопи. Для визначення ступеня сплощен­ня стопи на плантограмі проводять кілька ліній: дотичну до найбільш виступа­ючих точок внутрішньої частини стопи (ВГ); лінію АБ, що проходить через ос­нову II пальця до середини п'яти (поздовжня вісь стопи); лінію ДЖ, що пер­пендикулярна до АБ і проходить через її середину до перетину з дотичною (ВГ). На останній лінії відмічають точку Д (зовнішній край відбитка), точку Е

4.Практичне завдання. Вкажіть алгоритм надання допомоги при грипі

Важливо! Перша допомога при грипі полягає в повільному, але впевненому переході в горизонтальне положення. Причому не менше ніж на 5 діб і незалежно від динаміки температури. Зниження температури тіла будь-яким способом - це не привід для розширення рухової активності перші 5 діб!

Одночасно з обмеженням рухової активності необхідно змінити водний режим у бік збільшення. І якщо для здорової людини добова потреба в рідині становить 4-5% від маси тіла, то кожен градус підвищення температури тіла вимагає збільшення кількості рідини ще на 1 літр. Вживане питво має бути температури тіла, щоб організм не втрачав час на його зігрівання або охолодження. Якщо води на охолодження організму вистачати не буде, температура тіла стане підвищуватися за межу в 39 градусів. І патогенність вірусу грипу в цьому не має вирішального значення, тільки безпечність хворого на грип. Складніше всіх дітям і мають захворювання серцево-судинної системи і нирок. У дітей відносно більша поверхня шкіри та високий темп випаровування води, що диктує необхідність пиття кожні 30-40 хвилин, включаючи нічний час. При серцево-судинних і ниркових захворюваннях порушено видалення токсинів через нирки, а це найпотужніший шлях очищення крові при вірусної інфекції. Носіння замінної кожні 4 години маски убезпечить ваше оточення від великої кількості вірусів грипу, але не запобіжить захворювання грипом оточуючих з ослабленим імунітетом. Збільшення вживання рідини обмежує вживання їжі, особливо білкової. Білки в продуктах харчування занадто довго перетравлюються і гальмують всмоктування в кров води, настільки необхідної для охолодження та попередження занадто небезпечного підвищення температури тіла. Щоб попередити ацетонемічний синдром, необхідно пити не воду, а розведені у воді фруктові консервовані продукти: повидло, джем, варення і т.п. Вуглеводи в продуктах харчування попереджають надмірне розщеплення жирів. А кисле середовище дуже не люблять віруси грипу. Температура тіла повинна знизитися самостійно на 3-4-у добу захворювання. Це захисна реакція організму, що обмежує розмноження вірусів, стимулююча вироблення ендогенного інтерферону та антитіл. І що поганого в підвищенні температури? Якщо перша допомога при грипі виявляється правильно і в потрібному обсязі, температура тіла утримується в діапазоні 38-39 градусів за Цельсієм, частота пульсу до 100 ударів на хвилину, а шкіра червона, гаряча, кілька волога на дотик. Якщо допомога при грипі виявляється неправильно, то температура тіла утримується вище 39 градусів, частота пульсу йде в більш небезпечний діапазон 100-130 ударів на хвилину, а шкіра стає блідою, холодною на дотик. Значить, вам необхідно звернутися до лікаря. Наближення частоти пульсу до 130 ударів на хвилину означає наявність небезпечних для життя ускладнень вірусної інфекції, які зазвичай лікуються в реанімації.

2. Характеристика постільного, напівпостільного і вільного рухового режиму при пневмонії.

Постільний руховий режим (3-5 днів) передбачає використання лікуваль­ної і ранкової гігієнічної гімнастики, самостійних занять 5-7 разів на день. Комплекси складаються з простих вправ малої інтенсивності для рук, ніг, голо­ви, з використанням дихальних статичних і динамічних вправ з вихідних поло­жень лежачи на спині та здоровому боці. Кількість повторень вправ — 4-8, темп повільний, амплітуда середня і повна. Максимальне збільшення ЧСС на піку навантаження на 5-10 за хвилину. Метод проведення індивідуальний. Тривалість лікувальної гімнастики — 10-12 хв. Наприкінці періоду під час за­няття здійснюється перехід хворого в положення сидячи, у якому виконують­ся нескладні рухи кінцівками.

Напівпостільний руховий режим (5-7 днів) доповнюється лікувальною ходьбою. Загальний час занять всіма формами ЛФК становить приблизно 2 год. Комплекси насичують спеціальними дихальними вправами: нахили і по­вороти тулуба в боки, обертання тулуба з різним положенням рук, дихальні вправи статичного і динамічного характеру. Добирають вихідні положення, що локально покращують вентиляцію уражених ділянок. В заняттях використову­ють вправи для збільшення рухливості грудної клітки, звертають увагу на рит­мічне поглиблене дихання. Кількість повторень вправ — 8-10, темп середній, амплітуда повна. Допускається збільшення ЧСС на 10-15 за хвилину.

Трива­лість лікувальної гімнастики 18-25 хв.

Вільний руховий режим призначають на ] 0—12-й день перебування хво­рого у лікарні. Загальний час занять ЛФК збільшується до 2,5 год. Комплек­си вправ попереднього рухового режиму доповнюються вправами зі снаря­дами і на снарядах. Дихальні вправи використовують для нормалізації меха­нізму дихання і відпочинку. У процесі лікувальної ходьби і прогулянок реко­мендуються короткочасні прискорення. ЧСС у заняттях з ЛФК не повинна перевищувати 100 за хвилину. Тривалість занять лікувальною гімнастикою 25-30 хв.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ №18

1. Масаж при захворюваннях шлунково-кишкового тракту.

Лікувальний масаж застосовують на всіх етапах реабілітації хворих. Лікувальна дія його проявляється трьома основними механізмами, се­ред яких основним є нервово-рефлекторний.

Масаж врівноважує основні нервові процеси в ЦНС, поліпшує нервово-гу­моральну регуляцію травних процесів, покращує і нормалізує порушену хворо­бою функцію вегетативної нервової системи, діє знеболююче, заспокійливо, по­зитивно відбвається на нервово-психічному стані хворого. Він рефлекторно впли­ває на секреторну функцію органів травлення, змінює тонус м'язів порожнистих органів. Залежно від застосованих прийомів масаж може підсилювати або пос­лаблювати перистальтику шлунка та кишок, діяти спазмолітично або стимулюю­че і таким чином сприяти нормалізації видільної, рухової та евакуаторної функ­цій. Отже масаж необхідно використовувати при хронічних колітах, що супровод­жуються спастичним і атонічним запором, порушеннях рухової функції шлунка і кишок, при хронічних захворюваннях печінки і жовчних шляхів.

Масаж активізує крово- і лімфообіг у черевній порожнині, покращує мік-роциркуляцію, обмінні і трофічні процеси в стінці шлунка і кишок, що змен­шує запалення і позитивно впливає на процес загоєння виразок. Він ліквідує застійні явищау печінці і черевній порожнині, поліпшує приплив крові до сер­ця, що забезпечує ефективну його діяльність.

Лікувальний масаж призначають у лікарняний і післялікарняний періоди реабілітації у вигляді сегментарно-рефлекторного, точкового і класичного масажу.

Шлунково-кишковий або, інакше кажучи, травний тракт, що входить до складу травної системи, складається з ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкої, товстої і прямої кишки. Його основними складовими є шлунок і кишечник. p> Сегментарний масаж застосовується при лікуванні таких захворювань шлунка:

- гастриту з підвищеної і зниженою секрецією;

- виразкової хвороби;

- гастропотозе (опущенні шлунка);

- гіпотонії;

- розладі тонусу.

Позитивний ефект від застосування сегментарного масажу спостерігається при лікуванні таких захворювань кишечника, як:

- виразкова хвороба в період тимчасового поліпшення стану хворого;

- хронічні коліти та ентероколіти, що супроводжуються запорами;

- гастроптоз в поєднанні з хронічною гіпотеніей шлунка;

- порушення функції рухової роботи шлунку і кишечника. Сегментарний масаж не застосовується:

- у період загострення і при гострому перебігу шлунково-кишкових захворювань,-що супроводжуються кровотечами;

- при гострих запальних процесах у черевній області;

- при туберкульозі очеревини і кишечника;

- при гострих запальних процесах в жіночих статевих органів;

- при вагітності;

- у післяпологовий і післяабортний період (до двох місяців);

- при гострих болях у шлунку незрозумілого походження;

- при запаленні печінки і жовчного міхура:

- при лерітоніте, панкреатиті і апендициті, що вимагають негайного хірургічного втручання.

Сегментарний масаж при захворюваннях шлунково-кишкового тракту посилює дію медикаментозних та інших лікувальних засобів, прискорюючи тим самим процес одужання. Згідно зі схемою, основні ділянки, що реагують на патологію при шлунково-кишкових захворюваннях, розташовані зліва - це сегменти D8 - СЗ. При даному типі захворювань рефлекторні зміни відбуваються в різних ділянках тканин.

2.Лікування положенням. Вправи на розслаблення м’язів. Спеціальні вихідні положення. Загальнозміцнюючі вправи.