11.2 Ставове господарство та удобрення ставів

Рибу розводять і вирощують у спеціальних або пристосованих ставах, а також в озерах, кар’єрах невеликих річках або їх ділянках, відгороджених сіткою, тощо. За, будовою стави бувають таких видів.

Атмосферні, або балкові. Створюють, перегороджуючи земляною греблею сухі балки, яри. Джерело водопостачання – атмосферні опади. Стави непроточні, площею до 100 га і більше.

Заплавні – обваловують дамбами частину заплави річок. Для водопостачання будують головний став на руслі річки. Площа від 1 до 100 га і більше. Проточні.

Річкові, руслові – проточні стави, будують, перегороджуючи долини річки земляною греблею, у руслах річок. На греблі можна збудувати малу електростанцію, млин, крупорушку, олійницю. Нижче греблі будують риборозплідник, який одержує воду із ставу. Площа ставу від 3 до 300 га і більше.

Струмкові – перегороджують греблею струмки у долині Середня площа 3 – 10 га. Проточні.

Джерельні. Вода надходить із джерел, які обваловують греблею. Це повільно проточні стави площею до 3 га і більше.

Копанки – поглиблення в ґрунті або затоплення кар’єрів. Джерело водопостачання – весняно – літні опади та ґрунтові води. Стави непроточні. Середня площа 0,1 – 0,5 га.

Дамбові стави будують, насипаючи дамби поблизу природних (рік, озер, лиманів) або штучно створених (водосховищ, каналів) водойм, з яких вони одержують воду по каналах або трубопроводах за допомогою насосних станцій. У таких ставах створюються більш – менш однакові глибини, вони завжди спускні, мають незалежне водопостачання, у них можна регулювати водообмін.

Технічні нормативи основних категорій рибоводних ставі

Показники	Нерестовий	Вирощувальний	Нагульний	Зимувальний	Саджавка	Карантинний
Площа, га	0,1	10 – 15	До 100 1 більше	0,5	0,05 – 0,1	0,2 – 0,4
Глибина біля греблі, м	1 – 1,1	1,2 – 1,5	2,5 – 4,0	–	–	1.2 – 1,5
Середня глибина, м	0,4 – 0,5	1	1,5 – 2,0	2,0 – 2,5	1,0 – 1,5	1,0 – 1,3
Меліоративні канали по ложу, м: глибина	0,4	0,5 – 0,6	0,5 – 1,0	0,4	0,4	0,4
ширина по дну	0,3	0,5	0,5 – 1,0	0,4	0,4	0,3
Гребля або дамба, м: ширина	1 – 1,5	2	3 – 4	4	0,5	1
сухий запас над горизонтом води	0,4	0,5 – 0,7	0,7 – 1,0	0,4	0,4	0,4
Тривалість заповнення ставу, діб: оптимальна допустима	0,2 0,3	10 до 20	10 – 15 до 40 (залежно від площі)	1 – 1,5 2	0,2 0,3	0,3 0,5
Тривалість спускання ставу, діб: оптимальна допустима	0,1 0,2	3 – 5 10	5 – 15 До 20	1 – 1,5 2	0,2 0,3	0,2 0,3
Проточність на 1 га, л/с: середня	5	1 – 1,5	0.5 – 1	15	0,05 – 0,26	1 – 2
максимальна	3 – 7	2 – 3,5	1 – 2	10 – 70	Залежно від насиченості води киснем

Водосховища – великі водойми площею у кілька сотень і тисяч гектарів та завглибшки 8 – 12 м, призначені для різноманітних потреб. Будують перегороджуванням річок греблями, а також балок з великими водозборами, що дає змогу створити великий запас води. Такі стави використовують як нагульні або як головні водойми, що забезпечують водою, нижче яких розміщують дамбове господарство чи риборозплідник.

Робота ставу забезпечується спеціальними гідротехнічними спорудами – греблями, дамбами. Найчастіше вони земляні, рідше – залізобетонні та кам’яні. Греблі і дамби не повинні пропускати воду, тему при їх будівництві усередину по вертикалі вкладають ядро або замок з глини завширшки 0,5 – 1 м. Висота гребеня греблі над рівнем води повинна бути не менш як 1 м, а в малих ставках – 0,4 – 0,5 м.

Для випуску зайвої води будують водообвідні канали, а для певного спуску води – спеціальні донні водоспуски. Вони бувають кількох типів (шахтний типу «Монах», шлюзи, сифон та ін.), але основою водоспуску є донна труба – лежак, по якій вся вода із ставу виходить через стояк. Донні водоспуски роблять із бетону та залізобетону.

Для ефективного вилову риби із ставів і зменшення виробничих витрат за греблею будують рибоуловлювач. Де розширений канал біля виходу донної труби водоспуску. Ширина і довжина рибоуловлювача залежать від площі ставу та кількості риби.

До рибозахисних споруд належать верховини. Це решітчасті загорожі, які перекривають русло або частину заплави. Вони запобігають виходу та входу риби у руслові стави. Уловлювачі (фільтри) хижої, смітної риби, пуголовків, молюсків ставлять як на початку водотоку, так і в кожному ставу (санного чи конвертного типу, полтавський, сітки з капронового сита і т.д.).

Система водопостачання і водоспуску ставів складається із земляних каналів, розміри яких залежать від площі ставу та потреби у водообміні. Потік води у канали регулюють шлюзами, а з каналів у стави вода надходить через водоспуски. Осушувальна система каналів (меліоративна мережа) передбачає повне осушення ложа рибоводного ставу. Біля водоспуску канава утворює рибозбірну яму, стіни якої укріплюють бетоном чи дошками. Зі схилом до центральної збірної канави влаштовують менш глибокі бокові збірні канави, які мають вигляд ялинки або променів, що розходяться.

Розрізняють тепло- та холодноводне ставове рибництво. У теплових господарствах розводять і вирощують коропових риб (короп, карась, лин, білий амур, товстолобик та ін.), а в холодноводних – форель, сиги. Більшість ставів України придатні для тепловодного (коропового) рибництва.

За спеціалізацією виробництва риби та особливостями біотехнологічного процесу відповідно до виробничих завдань ставові господарства умовно можна поділити на три групи: повносистемні, неповносистемні та спрощені повносистемні.

Повносистемні господарства займаються виробництвом як рибопосадкового матеріалу, так і товарної риби й у своїй структурі мають усі категорії рибницьких ставів: нерестові, малькові, вирощувальні, зимувальні, маточні, ремонтні, карантинні, нагульні, саджавки.

Неповносистемні господарства спеціалізуються на вирощуванні рибопосадкового матеріалу (риборозплідники) або на виробництві товарної риби (нагульні господарства). У нагульних господарствах товарну рибу вирощують на рибопосадковому матеріалі, який завозять з інших господарств.

У спрощених повносистемних господарствах товарну рибу вирощують у нагульних ставах, а рибопосадковий матеріал – у пристосованих.

Для фермерського ведення найбільш придатні неповносистемні та спрощені повносистемні господарства.

Догляд за ставами полягає у щорічному осушуванні і проморожуванні ложа спускних ставів та очищенні осушувальниох канав; 2 – 3-разовому викошуванні протягом року грубої надводної рослинності; виведенні через 4 – 5 років з експлуатації ставів та літування, під час якого очищають канави від мулу, осушують дно та висівають різні сільськогосподарські культури (виковівсяна сумішка, овочеві тощо); наповненні після проходження піка повені нагульних ставів водою, яка містить мінеральні і органічні речовини.

Ефективним способом підвищення природної продуктивності ставів є їх меліорація. Меліорація – це система технічних і організаційно-господарських заходів, спрямованих на докорінне поліпшення ставу та навколишньої території з метою створення оптимальних умов для вирощування риби. Один з таких заходів – реконструкція ставів. При цьому забезпечується оптимальна глибина ставу, яка для зони Полісся дорівнює 1,4 – 1,5 м, Лісостепу – 1,5 – 1,8 і Степу – 1,8 – 2 м.

До найбільш поширених методів меліорації належать: аерація – збагачення води киснем за допомогою різних механізмів (дощувальних установок, насосів, компресорів тощо). Особливо ефективна вночі вапнування води. Здійснюють під час інтенсивного розвитку синьозелених та інших водоростей. При цьому з човна рівномірно по всій поверхні ставу вносять 1 – 1,5 ц/га негашеного вапна (пушонки). Нейтралізує кислотність води, сприяє осадженню водоростей та інших субстратів, що забруднюють воду, поліпшує кисневий режим, є також профілактичним заходом проти захворювань риб; заливання ставів водою. Найдоцільніше заливати стави ґрунтовими весняними водами, багатими на біогенні речовини. Для цього спочатку заповнюють канави, а потім заливають весь став – спочатку на 1/3, потім через тиждень ще на 1/3, а потім всю площу; знищення конкурентів у харчуванні цінних видів риб (комах, смітних і хижих риб, пуголовків). Для їх знищення застосовують різні уловлювачі або препарати – іхтіоциди (ротенон, таксафен, атокс, фіштокс, хлорне вапно тощо); знищення водної рослинності та очищення дна від мулу: впровадження літування ставів та сівозмін. Літування – це утримання ставів без води протягом 1 – 2 років для проведення агромеліоративних робіт (як правило, вирощують просапні культури, внаслідок чого на ставах кілька років не росте підводна та надводна рослинність). Найбільша рибопродуктивність досягається після вирощування кукурудзи, на післяжнивній частині якої добре розвиваються личинки хірономід; розчищення джерел, струмків, очищення ставів від пеньків, корчів, кущів та чагарників, засипання ям, старих річищ тощо.

Удобрення ставів. Для того, щоб збагатити воду і грунт ставу біогенними речовинами, необхідними для розвитку бактерій, нижчих водоростей та інших організмів, якими живиться риба, стави слід удобрювати. Для цього застосовують органічні і мінеральні добрива. Із органічних використовують гній, компост, пташиний послід, гноївку, а також зелені добрива – рослинність, яку культивують на дні ставу, а потім скошують і заливають водою. На вирощувальних та малькових ставах вносять від 2 до 10 т/га органічних добрив, рівномірно розподіляючи їх на поверхні ложа, а в нагульних ставах – 2 – 4 рази протягом літа по 5 – 10 т/га за сезон залежно від ґрунтів, насипаючи купи На відстані 10 – 15 м одна від одної або вздовж берегової лінії з глибинами води 40 – 60 см. Особливо доцільно вносити добрива у стави з піщаним чи глинистим ґрунтом (гній, компост, гноївку, пташиний послід). Якщо у ставах недостатньо розчиненого у воді кисню, то органічні добрива застосовувати не слід. Гноївки дають з розрахунку 1 т/га, а в стави, які літують, – до 20 т/га невеликими дозами через день.

На нагульних ставах часто практикують вигул качок і гусей. Органічні добрива у вигляді качиного посліду сприяють розвитку водоростей та зоопланктону. В середньому за сезон від однієї качки у воду надходить близько 8 кг добрив. Приблизна норма вигулу качок – 100 – 150 гол, на 1 га ставу.

Оптимальна концентрація азоту в воді – 2 – 5 мг/л, фосфору – 0,5, кальцію – не менш як 80 мг/л. Відповідно до цих норм по ложу ставів або у воду вносять мінеральні добрива. Починають їх вносити у нагульні стави при температурі не нижче 17 – 10°С, а у вирощувальні – за 10 – 14 днів до зарибнення. Останній раз добрива вносять за 30 – 40 днів до вилову риби при температурі води 12°С.