10.2 Утримання кролів, їх розмноження та відтворення

У селянських господарствах кролів найдоцільніше утримувати у клітках. Розміщувати їх можна зовні, у шедах, комбіновано (узимку – в приміщенні, улітку – надворі) та у закритих приміщеннях. У південних районах тварин слід утримувати в клітках надворі, де вони забезпечені свіжим повітрям і природною інсоляцією. Це – найдешевший спосіб. Господарі можуть використовувати односкатні дерев’яні клітки із стаціонарним маточником, які розміщують у місцях, закритих від пануючих вітрів та протягів, на висоті не менш як 0,5 м від поверхні ґрунту, лицьовим боком до півдня. Літньої пори клітки затінюють від сонця. Дно, дверці кормового відсіку та вихід до годівниць для грубих і зелених кормів виготовляють із сітки. Узимку дно клітки вистеляють соломою. Найпростіші одноярусні чи двоярусні клітки завдовжки 100 – 120 і завширшки 60 – 70 см, висота передньої стінки – 65 – 80 й задньої – 45 – 50 см. У такій клітці можна утримувати одну самку з приплодом до відлучення або 6 – 8 гол. молодняку. Розміри клітки для дорослих самців – 80 – 90х60х70 см. Позаду або попереду кліток на всю їх довжину іноді прибудовують вигул із сітчастою підлогою та лазом зі вставною перегородкою, що сприяє кращому розвитку кролів.

У клітці повинні бути напувалка і годівниця. Для дорослого кроля годівниця завдовжки 15 см, для самок з кроленятами – 25 – 30, для молодняку при груповому утриманні – 50 – 60 см.

Застосовують й шедове утримання кролів. Шед – це сарай, вздовж стін якого у два яруси розміщені клітки. При цьому велику увагу приділяють їх освітленню. Клітка складається з кормового відсіку із сітчастою підлогою та маточника (1/3 площі усієї клітки) із дощаною підлогою.

Однак при шедовому і зовнішньому утриманні кролів неможливо механізувати трудомісткі процеси, внаслідок чого почали утримувати кролів у закритих приміщеннях. Розроблено проекти кролятників на 50 і 100 маток, де передбачено комплексну механізацію усіх трудомістких процесів, клітки обладнані автонапувалками, годівницями для 1 – 2-денного запасу гранульованих кормів, резервною годівницею для грубих, зелених чи соковитих кормів.

Самок і самців утримують окремо у клітках площею 0,70 – 0,75 м². Норма площі для молодняку – 0,12 м²/гол.

Розмноження, відтворення стада, племінна робота. Найпоширеніші шість порід кролів, п’ять з них м’ясошкуркового напряму: сірий велетень, білий велетень, радянська шиншила, віденський голубий (найкраще хутро), сріблястий; біла пухова порода створена на основі ангорських кролів. Крім того, розводять породи мардер, чорно-бурий, метелик, барани (окремі особини досягають живої маси 12 кг) та ін.

Кролі породи сірий велетень мають середню живу масу 5 кг (від 4,4 до 7,3 ,кг), довжину тулуба – 61 см, обхват грудей – 38 см. Середня плодючість маток за один окріл – 8 – 9 кроленят. Кроленята-бройлери у 2-місячному віці можуть досягати живої маси 1,8 кг при забійному виході до 59,2%.

Білий велетень –кролі-альбіноси. Середня жива маса – 5,1 кг (від 4,3 до 7,6 кг), плодючість – 8 кроленят. Довжина тулуба – 60 см, обхват грудей – 37. Шкурки кролів великі, з досить вирівняним хутром підвищеної густоти.

У звірорадгоспі «Петровський» розводять також білих кролів, проте вони не мають спільної генеалогії з породою білий велетень. Зокрема, білі кролі переважають кролів білий велетень за живою масою та інтенсивністю росту. Кроленята-бройлери у 2-місячному віці досягають живої маси 1,85 кг.

Кролі породи сріблястий за інтенсивністю росту поступаються породам сірий та білий велетень, але за якістю хутра переважають їх. Властива сріблястість настає у кроленят у 4-місячному віці. Середня плодючість самок – 8 кроленят; жива маса – до 4,5 кг. Основним репродуктором кролів цієї породи є звірорадгосп «Петровський».

Віденський голубий. Середня жива маса кролів досягає 4,5 кг, довжина тулуба – 57 см, обхват грудей – 35 см. Пуховий покрив густий, сизо-голубого кольору, без чорного волосу і строкатості. Шкурки доброї якості. Плодючість самок – 8 кроленят і більше. Кролі скороспілі (у 3-місячному віці жива маса – 2,5 – 2,6 кг), тому їх використовують для Зрощування бройлерних кроленят.

Порода стійка і здатна до акліматизації в умовах різних областей України. Кращим репродуктором породи є звірорадгосп «Червона Поляна» Кіровоградської області.

Кролі породи радянська шиншила досягають живої маси 5 кг (довжина тулуба – 62 і обхват грудей – 37 см). Вони мають густий м’який сріблясто-голубого кольору пуховий покрив із хвилеподібними чорними тонкими смугами. Самки плодючі (дають в окролі 8 кроленят), молочні і добре вигодовують молодняк. Кроленята-бройлери у 2-місячному віці досягають живої маси 1,7 – 1,9 кг (у 3 міс. – 2,5 – 2,8 кг). Тварини невибагливі і витривалі, швидко пристосовуються до утримання в кліткових батареях у закритих приміщеннях.

Ангорські кролі за рік дають – 15830 г, а окремі особини – до 500 г пуху. Середня жива маса їх – 3,5 кг, плодючість самок – 6 – 7 кроленят.

Біла пухова порода. Від самки та її приплоду за рік одержують до 1 кг пуху, який на 92 – 96% складається з пухового волосу. Довжина волокон – 6 – 12 см; плодючість самки – 6 кроленят; жива маса дорослих кролів – 4,5 кг.

Крім м’ясошкуркових та пухових порід кролів у селянських господарствах доцільно розводити м’ясні породи – новозеландську білу, каліфорнійську, а також шкуркові – російську горностаєву та рекси. При розведенні слід враховувати родословну пар, їх екстер’єрні особливості, вік тварин, напрям продуктивності, породу.

Статева зрілість у кролів настає у 3 – 3,5 міс, але спаровувати їх потрібно не раніше як у 4 – 5 міс; при живій масі 2,5 – 3,5 кг; сукрільність у кролиць триває 28 – 32 дні.

Строк використання тварин – три роки, хоча вони живуть 5 – 8 років.

Для парування підбирають подібних за продуктивністю, будовою тіла та походженням кролів – при такому підборі у нащадків закріплюються бажані властивості із стійкою спадковістю. Найкращий час для парування влітку від 6 до 9 та від 19 до 21 год, узимку – від 9 до 11 та від 15 до 17 год.

Як правило, за молодими самками закріплюють старішого самця, а за старими – молодого. При паруванні самку переводять у клітку самця. Сукрільність перевіряють через 5 – 6 днів повторним паруванням. У незапліднених кролиць охота повторюється через 15 днів. За самцем при турових окролах закріплюють 8 самок і при циклічних – 40 (на весь виробничий рік). Розміщують самок і самців за планом підбору, при цьому важливо не допустити спорідненого парування. Зокрема, у стаді розробляють і чітко витримують графік ротації самців, а також періодичне (один раз у 2 – 3 роки) завезення племінних самців.

Середньомісячну кількість ремонтного молодняку визначають, виходячи із 100%-вої заміни основних самок і самців протягом року. Для ремонту стада необхідно на кожних самку і самця ставити на вирощування не менше 2 гол. ремонтного молодняку віком 45 днів. Усю групу самок та закріпленого за ними самця розміщують в одному ряду – це полегшує працю кролівника і гарантує від помилок у плані підбору Навіть при незначній кількості кролів у господарстві необхідно вести чіткий облік, щоб об’єктивно оцінювати племінні якості самців і самок, не допускати інбридингу. Для цього на передній стінці клітки прикріплюють трафаретку (дощечку), на якій записують кличку самки, дату парування і окролу, кількість народжених та відлучених кроленят.

На трафаретці самця записують дати парувань, клички спарованих з ним самок і результати парувань. Бажано вести облікові книги або картки, в яких записувати додаткові відомості: породу, колір хутра, походження, а для самок додатково – живу масу відлучених кроленят, дату відлучання, материнські якості самки. Кроленят, призначених для ремонту стада, у місячному віці або під час відлучення татуюють. На праве вухо наносять порядкові номери, щороку починаючи з одиниці, на лівому вусі ставлять номер, перша цифра якого означає місяць, а остання – останню цифру року народження.

Діагностику сукрільності (прощупуванням) проводять на 12-й день після парування. Вона триває у середньому 30 днів. Сукрільній матці поступово збільшують даванку кормів, поліпшують їх якість за рахунок збільшення вмісту перетравного протеїну, особливо у другій половині сукрільності. У клітці завжди повинна бути свіжа вода. Щоб запобігти абортам, необхідно оберігати маток від шуму, переляку. За 5 – 6 днів до окролу клітку очищають і встановлюють вистелений соломою маточник (гніздовий ящик) розміром 30 х 15 х 15 см. Окріл триває 10 – 20 хв. і частіше відбувається уночі. Кроленята народжуються сліпими, голими: матка укладає їх в гніздо, облизує, годує та вкриває пухом. Трапляються випадки, коли самка з’їдає новонароджених кроленят. Пояснюється це тим, що під час окролу самки відчувають спрагу, тому в клітці завжди, як уже згадувалося, повинна бути вода або чистий сніг.

При нормальній годівлі кроленята не виходять із гнізд до 15 – 20-денного віку. На .23 – 25-й день маточник з клітки виймають. Відлучають кроленят у 45-денному віці, усе гніздо розміщують в одній підготовленій клітці. У 3-місячному віці кроленят розсаджують за статтю.

Але деякі самки погано дбають про потомство. Вони не вкладають кроленят у гніздо, внаслідок чого ті переохолоджуються і гинуть на підлозі. Побутує думка, що гніздо оглядати в перші дні після окролу не можна. Це помилка. Навпаки, гніздо обов’язково потрібно оглядати відразу ж і щоденно впродовж кількох днів після окролу. Тільки при цьому не слід забувати, що самка не терпить чужого запаху, тому її виносять на 5 – 10 хвилин із клітки.

Першого дня після окролу кролівник повинен оглянути гніздо, ізолювавши при цьому самку. Для огляду гнізда обережно розсовують пух. Мертвих, хворих і дефективних кроленят виймають із клітки і знищують. Під самкою залишають стільки кроленят, скільки розвинутих у неї молочних залоз.

При огляді гнізда особливу увагу звертають на стан шкірного покриву і наповнення шлуночків молоком. Якщо самка добре годує; своїх кроленят, вони мають здоровий вигляд, блискучу шкірку, шлунок у них заповнений молоком, кроленята спокійно лежать у гнізді.

Коли ж самка погано або зовсім не годує кроленят, необхідно залежно від стану розпочати її лікування і посилити годівлю (можливо, у неї мастит або погана вгодованість) чи пересадити молодняк до інших самок.

Якщо самка не хвора, добре вгодована і має молоко, практикують примусову годівлю кроленят. Для цього її поміщують у гніздовий ящик з кроленятами, легенько притримують у ділянці лопаток і підсаджують до сосків кроленят. Цей метод дає непогані наслідки, особливо коли самки окролилися вперше.

Після огляду гніздо закривають пухом і впускають самку.

Коли ж підсисна самка гине або маломолочна, її кроленят розподіляють під іншими самками залежно від їхньої молочності. Для цього потрібно парувати одночасно кілька самок, щоб окроли відбувалися приблизно одночасно, а кроленята були одного віку.

При виборі самки-годувальниці створюють гніздо з однаково розвинених кроленят. Це має велике значення для рівномірного розвитку і кращого їх збереження.

Перекладають кроленят у такій послідовності: самку-годувальницю, в гніздо якої збираються підкласти кроленят, виймають із клітки. Кроленят старанно очищають від пуху материнського гнізда і перекладають у гніздо самки-годувальниці. Потім закривають гніздо пухом і надають йому попереднього вигляду. Після цього самку-годувальницю повертають до клітки.

Кролиця середньої величини і доброї молочності за 6 тижнів лактації виділяє близько 7 кг молока, причому її молоко містить поживних речовин утричі більше, ніж молоко корови. Жирність молока кролиці – 11,2%, що в 2,5 – 3 рази вище від коров’ячого. Тому замінником молока кролиці молоко корови бути не може. Трапляються випадки вигодовування кроленят коров’ячим чи козиним молоком, але це буває дуже рідко, коли кроленята вже споживають й інші корми. Годують кроленят піпеткою. За один раз кроленя в перші дні життя випиває біля 8 г молока, а у віці 30 днів – близько 30 г.

Молочна продуктивність кролиць збільшується до 19 – 21 дня, потім – знижується.

Однією з причин відмови кролиці від приплоду є стан буйної охоти. Це відбувається в окремих кролиць відразу після окролу і навіть перед ним. У такому стані самка не робить гнізда для молодняку, плодить будь-де, нищить кроленят, не дає ссати. Таку самку слід відселити від кроленят на 8 – 10 годин або відразу ж покрити. Після покриття кролиця заспокоюється і, якщо немає маститу, нормально вигодовує кроленят. Спостереження за гніздом у такому разі потрібно посилити. При маститі кролиця відчуває біль, коли кроленята шукають сосків і ссуть, тому вона втікає від них. Кроленята можуть швидко ослабнути, загинути від голоду і холоду. Господар повинен ретельно оглянути молочну залозу кролиці, і якщо мастит у початковій стадії, необхідно притримати самку і підсадити кроленят до кожного соска. При ссанні вони масажують молочну залозу і сприяють її лікуванню. Але робити це потрібно не пізніше, ніж на 2-ий день після окролу, коли кроленята не ослабли і не втратили рефлекс ссання.

При масовій відмові кролиць від приплоду необхідно відразу ж перевірити якість годівлі, утримання. Можливо, раціон годівлі бідний протеїном – і відмова від приплоду може бути пов’язана саме з цим.

Іншою причиною може бути холод у гнізді, особливо в поєднанні з неякісною годівлею. В такому разі може бути масова заразна нежить. Ослаблені кролиці хворіють маститами, мають мало молока. Гельмінтоз також може спричинити відмову самки від приплоду. При цьому захворюванні кролиця треться задом об годівницю, поїлку. В цьому випадку потрібно негайно провести дегельмінтизацію.

Догляд за самкою на підсосі насамперед передбачає організацію правильної і повноцінної годівлі та утримання. Показником якості годівлі й утримання є вгодованість маток та стан кроленят, відсутність захворювань самок і молодняку.