Контрольні запитання та питання для обговорення

1. Значення галузі та використання коней у народному господарстві.

2. Верхові, рисисті, ваговозні породи коней та їх характеристика.

3. Технологія відтворення поголів’я коней та тривалість їх використання.

4. Вирощування молодняку коней.

5. Утримання коней.

6. Годівля коней, структура раціону та річні норми витрати кормів.

7. Основні показники робочої продуктивності коней.

8. Яку роботу для коней вважають легкою, середньою і важкою?

9. Як розрахувати потребу господарства в робочих конях?

10. Як визначають собівартість коне-дня?

11. Особливості відгодівлі коней на м’ясо.

Контрольні тести по темі «»

1. Назва молочного продукту, який утримують з кобилячого молока:

1) к………..; 2) м…………….; 3) б………………; 4) с…………..

2. Статева зрілість у коней наступає у віці:

1) 10 – 12 міс; 2) 12 – 18 міс; 3) 18 – 24 міс.

3. У випадку виконання кіньми важкої роботи їх потрібно годувати:

1) частіше; 2) як можна рідше; 3) все залежить від породи коней.

4. Годувати коней припиняють:

1) безпосередньо перед виконанням роботи; 2) за 30 – 40 хв до початку роботи; 3) за 5 хв до виконання роботи.

5. Чи погоджуєтеся Ви з твердженням, що продуктивність коней характеризується такими показниками як тяглове зусилля, кількість виконаної роботи, швидкість руху, витривалість і потужність?

1) так; 2) ні; 3) вказані не всі показники продуктивності коней.

6. Обсяг виконаної конем роботи під час транспортування вантажів обчислюють у:

1) Дж; 2) кВт; 3) т/км.

7. Індивідуальні робочі якості коня характеризує показник:

1) швидкості руху; 2) маси перевезеного вантажу; 3) кількість перевезеного вантажу в т/км.

8. Тривалість періоду відгодівлі коней на м’ясо становить:

1) 10 – 20 днів; 2) 20 – 30 днів; 3) 30 – 60 днів; 4) 60 – 100 днів.

9. Коней потрібно напувати:

1) перед годівлею; 2) під час годівлі; 3) після годівлі.

10. Частка концентрованих кормів під час виконання кіньми важких робіт повинна становити:

1) 5 – 10 %; 2) 10 – 30%; 3) 40 – 55%.

10. Кролівництво

10.1. Біологічні особливості кролів

Знання та уміле використання біологічних особливостей кролів сприяють успішному їх розведенню.

Висока плодючість цього виду тварин залежить не стільки від породи, скільки від індивідуальних особливостей, віку, умов годівлі та утримання. За один окріл від самки можна одержати до 24 гол. Для дорощування слід залишати 8 кроленят (відповідно до чотирьох пар молочних залоз). Проте самка може успішно вигодувати й більшу кількість молодняку, тому у селянських господарствах під самкою залишають весь здоровий приплід.

Домашні кролі характеризуються також високою енергією росту (табл.). Значна інтенсивність росту молодняку кролів у ранній період (до 2 – 3-місячного віку) зумовлена високими поживними якостями молока самок. Це дає змогу організувати вирощування кроленят-бройлерів (забій у 2 – 2,5 місячному віці) та інтенсивне вирощування кролів (забій у 3 – 4 місячному віці).

Приріст маси кролів при інтенсивному їх розвитку

Вік, днів	Приріст за період, %
1 – 2	660
21 – 40	275
41 – 60	145
61 – 80	130
81 – 100	114
101 – 120	125
121 – 180	150
181 – 360	115

Важливою біологічною особливістю кролиць є можливість їх запліднення на 1 – 2-й день після окролу, внаслідок чого одержують ущільнені окроли, при яких лактація поєднується із сукрільністю. У таких випадках кожна самка протягом року може дати до десяти окролів, що й практикується при одержанні кроленят для потреб біофабрик. При виробництві м’яса та шкурок кролів практикують 4 – 6 окролів. При збереженні до реалізації 6 – 8 кроленят з кожного окропу можна в середньому за рік одержувати від кролиці по 60 – 100 кг м’яса у живій масі.

Сезонність прояву статевої активності у кролів відсутня, проте високі літні температури (понад 25°С) гальмують у них усі фізіологічні функції, в тому числі й статеву.

М’ясо кролів – високоякісний дієтичний продукт. Воно належить до білого, містить значну кількість азотистих і мінеральних речовин, має низьку калорійність. Його білки засвоюються на 90% (з яловичини – близько 6%), жир легко топиться і за якістю перевершує інші види тваринних жирів. Кістки та хрящі у м’ясі кролів становлять усього 13 – 16% загальної маси тушки.

Особливо ціниться м’ясо кролів за свої дієтичні властивості – в ньому низький вміст холестерину (порівняно з курячим м’ясом і телятиною – відповідно у 2,7 і 2,4 рази менше) при значно більшій кількості лецитину. Це робить його незамінним у харчуванні людей, хворих на серцево-судинні, шлунково-кишкові та інші захворювання.

Для інтенсивного вирощування кролів на м’ясо рекомендується використовувати молодняк порід радянська шиншила, білий велетень, сріблястий, здатний у віці 70 – 75 днів досягати живої маси 1,8 – 2 кг, а також помісних кроленят, одержаних від промислового схрещування. їх вирощують звичайним способом з відлученням від самок або вирощують бройлерних кроленят. У першому випадку кроленят на м’ясо забивають у віці близько 4 міс.

При вирощуванні бройлерних (молочних) кроленят на м’ясо їх утримують під самкою до 70 – 75-денного віку, після чого забивають. Самку парують на 50-й день після окролу. Перевага цього способу вирощування кролів у тому, що відпадає потреба у додаткових клітках для молодняку, а недоліками є, по-перше, швидкий знос самок; по-друге, потреба у дорогих концентрованих кормах; по-третє, одержання при забої бройлерних кроленят шкурок низької якості.

При інтенсивному вирощуванні кроленят на м’ясо до 3,5 – 4 місячного віку на 1 кг приросту живої маси витрачають близько 6,5 к. од.

У селянських господарствах кроленят вирощують в основному для реалізації живими. Оплачуються м’ясо і шкурка кроля. Оплата 1 кг живої маси залежить від вгодованості тварини.

Розрізняють дві категорії вгодованості. У кролів першої категорії вгодованості мускулатура добре розвинута, верхні відростки спинних хребців не виступають, стегна округлої форми, на холці, животі і в паху легко прощупуються жирові відкладення у вигляді потовщених смуг, розміщених вздовж тулуба. Вихід м’яса у таких кролів становить 51 – 52 % живої маси.

У кролів другої категорії вгодованості мускулатура розвинута задовільно, верхні відростки спинних хребців прощупуються легко і трохи виступають, стегна підтягнуті, пласкі, жирові відкладення можуть не промацуватися. Вихід м’яса – 47 – 48%. Кролів, що не відповідають вимогам другої категорії вгодованості, відносять до худих.

Ціни на шкурку залежать від живої маси і календарного строку закупівлі живих кролів. У період з 1 січня до 15 березня вони вищі. Тому при вирощуванні кролів для продажу живими потрібно так планувати окроли, щоб найбільшу кількість молодняку можна було реалізувати без перетримки саме у цей період.

Кролів забивають у неоднаковому віці та в різні пори року, що залежить від технології виробництва. Шкурки високої якості одержують при забої дорослих кролів і молодняку, який народився від 15 листопада до 15 березня. Шкурки кролів літніх окролів придатні на хутро після закінчення другого вікового линяння (листопад – грудень). Кроленят осінніх окролів забивають після закінчення першого вікового линяння (у грудні), однак їхні шкурки за якістю менш цінні (табл. 67). Кроленят-бройлерів забивають у 70 – 75-денному віці, а шкурки використовують в основному для виготовлення фетру.

Оптимальні строки забою молодняку кролів на шкурки при вирощуванні у різних технологічних умовах

Спосіб утримання	Тривалість освітлення, год	Вік тварини, днів
		Перше линяння		друге линяння
		Літній період	Зимовий період	Літній період	Зимовий період
Сітчасті клітки у закритому приміщенні	9	85 – 115	75 – 100.	160 – 205		155 – 195
Теж	18	60 – 78	60 – 75	120 – 165		120 – 140
Дерев’яні клітки на свіжому повітрі	–	65 – 80	65 – 85	115 – 150		125 – 170

Під час клітково-шедового утримання кролів якісні шкурки одержують при забої нормально розвинутих тварин незалежно від породи у віці старше 4 – 6 міс. після закінчення другого вікового линяння у період між двома сезонними (осіннього та весняного). Ці шкурки повноволосі, з розвиненими остю і пухом, чистою міздрею. З метою стимуляції розведення кролів із кольоровим забарвленням хутра заготівельної організації приймають шкурки 1 сорту (ГОСТ 2136 – 73) навіть при наявності блакитних плям на міздрі за умови, що вони займають не більше 3% загальної площі шкурки.

Високосортні шкурки одержують тільки при інтенсивному вирощуванні молодняку з використанням високобілкових раціонів (150 г перетравного протеїну вік. од.). Найякіснішу шкурку мають бройлери породи сріблястий.

На якість шкурок впливають строки забою, тривалість світлового дня та умови утримання тварин. Скупчення кролів у закритих приміщеннях, нерегулярне видалення гною з кліток погіршують її. Найкращі шкурки одержують при утриманні кролів узимку на відкритому повітрі, а влітку – у приміщеннях.

Пух у кролів тонкий, ніжний, має низьку теплопровідність. За тониною і звивистістю не поступається перед кращими сортами вовни мериносових овець. Якість пуху у кролів визначається породою, умовами годівлі й утримання, методом та строками знімання тощо. Його одержують в основному від кролів спеціалізованої білої пухової породи, яка дає цінне біле волокно високої якості. Незначну кількість пуху нижчої сортності одержують від пухових кролів з іншим забарвленням.

На якість пуху великою мірою впливає збалансованість годівлі кролів. Корми повинні бути доброякісними, не містити бур’янів з колючками, злакових з остюками тощо. Щоб пух не звалювався, кролів з 2-місячного віку утримують в індивідуальних клітках на сітчастій підлозі.

Найкращий спосіб збирання пуху – вищипування. У дорослих кролів його знімають не менше шести разів на рік. Строки знімання визначають залежно від довжини пуху (не менше 6 см) і ступеня визрівання (коли він легко відділяється від шкіри). Найцінніший пух на спині, огузку та стегнах.

Зберігають пух у дерев’яних ящиках із щільно припасованими стінками та кришкою. Для запобігання звалюванню пуху на дно ящика у шаховому порядку вставляють дерев’яні кілочки (заввишки з ящик), до стінки прикріплюють мішечок з нафталіном чи іншим засобом проти молі.