8.3 Вирощування молодняку птиці

Якщо молодняк вирощують без квочок, слід підтримувати певну температуру повітря в приміщенні. У перші 5 днів у зоні розміщення молодняку вона повинна бути в межах 29 – 30°С. Від 6-го по 10-й день температуру знижують до 26°С, а потім щотижня – на 3°С доти, доки вона не досягне 16 – 18°С. Таку температуру можна підтримувати за допомогою брудера БИ-12 або у спеціальних ящиках-грілках.

Зразу після доставки з інкубатора або не більш як через 6 – 10 год. після виведення під квочкою курчат слід нагодувати і напоїти. У перші 5 діб життя їх годують через кожні 2 год, з 6-го по 20-й день – 5 разів, а потім – 3 – 4 рази. Спочатку курчатам дають круто зварене яйце, розтерте навпіл з подрібненою крупою кукурудзи або пшениці, а також пшоно. Одного яйця вистачить на 10 курчат. Його можна замінити 40 – 50 і знежиреного сиру. З 2-го дня життя в суміш вводять подрібнену зелень конюшини і кропиви, терту моркву. З 5-го дня із сумішшю, крім сиру, дають інші білкові корми: молочні відвійки, переварені м’ясні відходи, подрібнену макуху тощо. До подрібненого зерна курчат привчають поступово. З 10-го дня їм дають варену картоплю, а з 20-го дня можна згодовувати усі кухонні відходи: хлібні крихти, кашу, подрібнене варене м’ясо та ін. Курчатам доцільно протягом дня змінювати склад сумішей.

Вирощування індиченят дуже подібне до вирощування курчат, хоча має свої особливості. Індиченята погано переносять підвищену вологість, тому у приміщенні повинно бути сухо. У перші три дні життя вони дуже чутливі до температури навколишнього середовища. Для них оптимальною є температура повітря не нижче 30 – 32°С, а відносна вологість – до 70 – 64%. У перші дні життя у індиченят слабо розвинутий зір, тому годівниці слід ставити в освітленому місці. У цей період індиченята краще поїдають світлі та яскраво забарвлені корми.

Гусенят і каченят до 20-денного віку годують вологими сумішами. Під час годівлі біля годівниці повинна бути вода. З 1-місячного віку гусенятам можна згодовувати ціле зерно.

У теплу погоду гусенят на 10-й день випускають у солярій, а з 15 – 20-го дня при температурі води 16 – 18°С – на водойму. У цьому випадку їх годують 3 рази на добу, а ще через 10 днів переводять на дворазову годівлю. При цьому в суміш включають варену картоплю, харчові відходи та зелені корми. За відсутності пасовищ і водойм гусей можна вирощувати на глибокій підстилці у кліткових батареях або на сітчастій підлозі.

8.4 Корми та годівля птиці

У селянських господарствах для годівлі птиці можна використовувати як повноцінні комбікорми, так і неповноцінне зерно, харчові відходи, продукти садівництва і городництва. Водоплавна птиця може годуватись на природних водоймах. До раціону птиці слід вводити дрібну картоплю, різні нестандартні овочі, коренеплоди, бадилля та гичку городніх рослин. З білкових кормів згодовують молочні відходи, відходи від забитих тварин, рибу, макуху, шроти.

Птиця охоче поїдає борошно з бобових трав – люцерни, конюшини, буркуну, гороху, а також борошно з молодого пирію, кульбаби, городнього осоту, кропиви та інших рослин. Добрими вітамінними кормами є яблука та груші, не придатні для харчування людей.

Водоплавну птицю не обов’язково випускати на водойму. Ряску, кушир та інші рослини можна виловлювати, подрібнювати і згодовувати у вигляді сумішей з додаванням концкормів або окремо. Обов’язкова умова – вони повинні бути свіжими.

Зернові корми у раціоні можна заміняти насінням диких трав (лобода, кінський щавель, мишачий горошок, буркун та ін.).

До основних способів підготовки кормів до згодовування належать пророщування зерна, подрібнення, запарювання, силосування.

Дроблення зерна значно підвищує ефективність його використання. Ступінь дроблення залежить від виду та віку птиці: залишок на ситі з отворами діаметром 3 мм не повинен перевищувати 35% для дорослої птиці і 15% для молодняку; залишок на ситі з отворами діаметром 5 мм для молодняку не допускається, а для дорослої птиці він не повинен перевищувати 5%.

Пророщують звичайно ячмінь і овес, після чого в зерні збільшується вміст вітамінів. Його замочують на 1 – 2 доби у воді, температура якої не нижче 15°С. Пророщування вважають закінченим при накльовуванні зерна: у вівса воно – через 3 – 4 доби, у ячменю – через 2 – 3. Проросле зерно згодовують птиці до 30 – 40% його денної норми.

Дріжджують корми у дерев’яних коритах, використовуючи для цього пекарські дріжджі з розрахунку 10 – 20 г/кг борошняної суміші. Дріжджі розчиняють в 1,5 л води,, підігрітої до 30°С, і вводять у борошняну суміш, насипану шаром до 30 см завтовшки. Через кожні 2 год. суміш перемішують. Температура дріжджованої маси має бути в межах 24 – 27°С. Через 6 год. корм готовий до споживання.

Птиця повинна поїдати корми за 30 – 40 хв. Якщо вологу суміш птиця з’їдає за 10 – 15 хв, то це значить, що кормів мало і порцію слід збільшити; якщо ж через 40 хв. корм залишається у годівницях, то норму слід зменшити.

Річні норми кормів для птиці наведено у таблиці .

Річні норми кормів, кг/гол

Вид корму	Кури		Качки		Гуси		Індики
	дорослі	молодняк до 5 міс	дорослі	каченята до 50 днів	дорослі	гусенята до 50 днів	дорослі	молодняк до 4 міс
Зерноборошняні	36,8	9,6	6,2	7,5	48	6,5	50	14,8
Сировина тваринного походження (суха)	4,5	1	5	0,8	1	0,3	3	0,9
Сінне борошно	2,5	0,2	5	0,3	10	0,5	15	0,3
Зелена маса, силос	6	2	9	3,5	100	20	25	–
Морква	5	0,1	12	0,6	20	0,4	3,5	0,4
Картопля, буряки	10	1,5	20	2	60	5	40	2
Дріжджі	0,3	0,1	0,5	0,02	04	0,02	0,6	0,1
Молочні відвійки	4	1	8	2	5	0,5	4	1
Мінеральні корми	2	0,4	4	0,3	5	0,5	3	1

Годівля курей. Добова потреба курей у кормах з розрахунку на 1 гол. становить, г: зерна – 50, борошняної суміші – 50, соковитих кормів – 30 – 50, м’ясних відходів – 10 – 15, черепашок – 5, кісткового борошна – 2, кухонної солі – 0,5. Узимку при безвигульному утриманні, крім куплених комбікормів, слід використовувати домашні харчові відходи, а також відходи з присадибної ділянки. Щоб забезпечити високу несучість курей, у цей період їх слід годувати, додержуючись такого раціону, г за добу: зернові (ячмінь, пшениця, просо) – 50, вологі суміші (мелений ячмінь, пшениця, просо) – 50, варена картопля – 100, макуха соняшникова або лляна – 7, сінне борошно – 10, крейда молота – 3, мелені кістки – 2, збиране молоко – 100, кухонна сіль – 0,5. Суміш ділять на дві частини: одну згодовують уранці, другу – вдень.

На ніч птиці дають зерно. Її необхідно безперебійно забезпечувати водою.

Годівля качок. Качок годують переважно вологими сумішами із мелених зернових кормів, вареної картоплі, коренеплодів, зеленої маси, молочних продуктів тощо. За день на 1 гол. згодовують, г: зерна і зерноборошняних кормів – 130 – 140, висівок – 25, сухої сировини тваринного походження – 9 – 15, макухи – 10 – 15, вітамінного трав’яного борошна – 25, буряків, картоплі, моркви – 150, черепашок – 10, кісткового борошна – 0,5, кухонної солі – 1. Після закінчення яйцекладки дають більше зелених та соковитих кормів. За можливості слід використовувати водойми, що дає змогу заощадити до 40% кормів.

Узимку качок годують тричі на день, а з початком яйцекладки – 4 рази. У цей період на 1 гол. згодовують за день, г: вітамінного борошна – 50, висівок – 25, вареної картоплі – 100, буряків або моркви – 50.

Годівля гусей. Улітку гусям вистачає пасовищної трави, тому підгодовувати їх не треба. На доброму пасовищі гуска за день з’їдає до 2 кг свіжої зелені. У період яйцекладки птицю годують інтенсивніше, щоб одержати більше яєць. Можна згодовувати сінне борошно, полову, картоплю, кормові буряки, силос та ін.

Гусям дають, г за добу: вівса або повноцінних зернових відходів інших злаків – 100 – 125, вівсяного або ячмінного борошна з повноцінних відходів – 60 – 80, пшеничних висівок – 40 – 50, вітамінного трав’яного борошна – 50 – 60, буряків або моркви – 200, картоплі – 300 – 350, сухих тваринних кормів – 10 – 15, макухи – 12 – 15, мінеральних кормів – 10, солі – 2.

Борошна з конюшини гуси можуть поїдати до 300 г. Об’ємисті грубі корми у великій кількості дають, як правило, у непродуктивний період.

До раціонів гусей можна включати до 20 – 25% трав’яного вітамінного борошна, внаслідок чого зменшуються витрати зернових кормів. Узимку і в продуктивний період гусей годують тричі на день.

Годівля індиків. З ранньої весни до пізньої осені індиків випасають на пасовищах. Узимку їх годують тричі на день: уранці та ввечері їм дають вологі суміші, а на ніч – зерно або борошняну суміш. У цей період птиці згодовують запарену вітамінну сінну січку – 30 – 50 г, а також буряки, моркву і брукву – 150 – 200 г.

У продуктивний період індикам дають, г/гол. за добу: зерна – 120, висівок – 30, сухих білкових кормів – 180 – 200, вітамінного сіна – 50, вареної картоплі – 100 – 120, моркви або брукви – 60 – 70.

Як і всім видам птиці, індикам треба давати гравій. У напувалках постійно має бути доброякісна вода.

Утримання птиці. Розрізняють вигульне та безвигульне утримання птиці. Під час вигульного утримання використовують обмежені вигули або вигули-водойми. Безвигульне утримання – це вирощування птиці у кліткових батареях, на глибокій підстилці, на сітчастій підлозі, у вольєрах.

Для цілорічного утримання птиці будують пташники, які повинні бути сухими, світлими, недоступними для хижих звірів і птахів.

Інтенсивна система утримання птиці передбачає використання кліткових батарей. Курей-несучок утримують у кліткових батареях різних типів: КБН-1, ККТ, Р-21, БКН-3, ОБН-1, АПЛ-14,5, АПЛ-30. Курчат-бройлерів вирощують у спеціалізованих кліткових батареях БКМ-ЗБ, 2Б-2, КБУ-3, БГО-140, Р-15. Для вирощування каченят на м’ясо у перші 20 днів використовують переобладнані кліткові батареї Р-15 та БГО-140. Спеціалізованих кліткових батарей для вирощування індиченят на м’ясо ще немає – використовують пристосовані КБМ-2, КБН, Р-15, БГО-140.

Гусенят з 1-го по 30-й день при клітковому утриманні вирощують у переобладнаних кліткових батареях КБМ-2, а після цього – на глибокій підстилці.

При утриманні птиці на підстилці на 1 м² площі розміщують 4 курки яєчних порід, 3 м’ясо-яєчних курки або качки, одну індичку чи гуску. При відгодівлі молодняку на 1 м² площі підлоги розміщують 15 курчат або 6 гусенят у віці до 63 днів, 9 каченят до 55 днів, 4 індиків до 120 днів.

Як підстилку використовують торф, тирсу, стружку, солому, листя з дерев, сухий крупний пісок. Норми підстилки наведено в таблиці 60.

У пташнику розміщують годівниці, напувалки, сідала, гнізда, ванни з попелу.

Одне гніздо розраховують на 3 курки чи індички, а також 2 качки чи гуски. Гнізда для курей роблять на висоті 60 – 80 см від рівня підлоги у легкодоступній і затемненій частині

Норми підстилки залежно від виду та віку птиці

Вид та вік птиці	Періодичність зміни підстилки на рік	Товщина шару підстилки, см	Потреба за період утримання, кг/гол
Кури	1	30	8 – 10
Курчата до 140-денного віку	Після партії	15 – 20	2 – 3
Індики	1 – 2	30	30
Індиченята до 120-денного віку	Після партії	15	6
Качки	1 – 2	40	20
Каченята до 55-децного віку	Після партії	8 – 15	3 – 4
Гуси	1 – 2	35 – 45	40
Гусенята до 63-денного віку	Після партії	10 – 20	4 – 5

. Фронт годівлі і напування молодняку та дорослої птиці, см/гол

Види та вік птиці	Фронт годівлі		Фронт напування
	Вологими сумішами	Сухими кормосумішами
Кури	10 – 15	8 – 15	2,0
Курчата у віці, днів 1 – 60 61 – 140	2 – 5 8 – 12	2 – 4,0 4 – 8	8 – 1,0 2,0
Індики	20	8	4,0
Індиченята у віці, днів: 1 – 15 16 – 60	6 15	3 5	1,3 2,0
Гуси	20	8	4,0
Гусенята у віці, днів: 1 – 20 21 – 63	20	4 7	1,5 3,0
Качки	15	6	4,0
Каченята у віці, днів: 1 – 20 21 – 55	5 12	3 5	1,5 2,0

Норми розміщення молодняку та дорослої птиці на сідалах, см

Вид та вік птиці	Фронт сідала на 1 гол	Переріз бруска сідала	Відстань між брусками	Висота від підстилки
Кури порід; яєчних м’ясо-яєчних	17 – 18 20 – 25	4 x 6 5 x 7	25 – 30 30 – 35	90 60
Курчата до 140 днів	12 – 15 .	4 x 5	20	30 – 35
Індики	35 – 40	7 x 7	60	90
Індиченята до 120 днів	25 – 30	5 x 7	50	40 – 50

У процесі виробництва яєць важливе значення має додержання оптимального режиму мікроклімату в приміщеннях.

Режим освітлення для птиці різного виду та віку, год. – хв.

Вік, днів	Породи курей		Індики	Качки	Гуси
	яєчні	м’ясні
1 – 3	24-00	24-00	24-00	24-00	24-00
4 – 7	23-30	24-00	17-00	16-00	24-00
8 – 14	15-30	24-00	17-00	16-00	16-00
15 – 21	9-00	21-00	17-00	8-00	16-00
22 – 28	9-00	18-00	14-00	8-00	14-00
29 – 35	9-00	14-00	14-00	8-00	14-00
36 – 42	9т00	12-00	14-00	8-00	14-00
43 – 49	9-00	10-00	14-00	8-00	14-00
50 – 126	9-00	8-00	14-00	8-00	7-00
127 – 133	10-00	8-00	8-00	8-00	7-00
134 – 140	10-30	8-00	8-00	8-00	7-00
141 – 147	11-00	8-00	8-00	8-00	7-00
148 – 154	11-30	8-00	8-00	8-00	7-00
155 – 161	12-00	9-00	8-00	8-30	7-00
162 – 168	12-30	10-00	8-00	9-00	7-00
169 – 175	13-00	11-00	8-00	9-30	7-00
176 – 182	13-30	12-00	8-00	10-00	7-00

Для курей, як уже згадувалося, шкідлива як низька (нижче 8°С), так і висока (понад 21°С) температура повітря. Несучість їх при зниженні температури у пташниках від 12 до 4°С зменшується на 12%, а при підвищенні до 30°С – на 28 – 30%. Допустима концентрація сірководню – 0,005 мг/л, аміаку – 0,01 мг/л, вуглекислого газу – 0,20%, нетоксичного пилу – 5 мг/м .

Приміщення для вирощування молодняку і утримання дорослої птиці, крім природного світла, повинні мати і електроосвітлення. Для підвищення несучості курей узимку тривалість світлового дня слід збільшувати до 13 – 14 год, а в кінці яйцекладки – до 18 год. Інтенсивність освітлення повинна становити 20 – 25 лк.

Для підвищення несучості курей застосовують примусове линяння. Проводять його у віці 64 – 68 тижнів, коли несучість птиці знижується на 40 – 45%. Під впливом стрес-факторів на 5-й день кури перестають нестися, з 9-го по 25-й день вони повністю втрачають пір’я. Новий цикл несучості починається через 50 днів.