8.2 Породи та розведення сільськогосподарської птиці

У фермерських господарствах рекомендується утримувати гібридну або помісну птицю, продуктивність якої вища, ніж чистопородної. Таку птицю вирощують племінні господарства внаслідок схрещування кількох поєднаних ліній усередині породи або міжпородного схрещування. Для одержання харчових яєць найдоцільніше утримувати гібридних курей породи леггорн. їх несучість досягає в середньому 240 – 280 шт. яєць за рік. Потреба у кормах завдяки незначній живій масі цих курей на 10 – 15% нижча, ніж у курей м’ясо-яєчного напряму. Інкубаторні підприємства реалізують для потреб господарств гібридних курчат добового віку різних кросів порода леггорн.

З м’ясних курей розводять породи корніш та плімутрок, з м’ясо-яєчних – родайланд, ньюгемпшир, кучинських, полтавських, московських та ін. Їх несучість становить 140 – 180 яєць на рік, жива маса курок – 2,5 – 3 і півнів – 3 – 4 кг (леггорнів – відповідно 1,6 – 2,2 і 2,3 – 2,5 кг). Середня жива маса курок породи корніш досягає 3 – 3,2, а півнів – 4 – 5 кг, несучість – 120 – 140 шт.

Для одержання м’яса вирощують переважно курчат м’ясо-яєчних та м’ясних порід. При створенні відповідних умов утримання і годівлі найдоцільніше вирощувати гібридних м’ясних курчат-бройлерів, які уже в 9-тижневому віці можуть мати живу масу понад 1,4 кг.

У селянських господарствах рекомендується вирощувати на м’ясо переважно пекінських качок, а також українських білих та чорних білогрудих, які добре пристосовані до місцевих умов. Останнім часом дедалі більшого поширення набуває розведення мускусних качок, м’ясо яких менш жирне і має смак дичини.

Із гусей для фермерських господарств кращими є великі сірі, холмогорські, горьковські, роменські, оброшинські, а з індиків – бронзові широкогруді, бронзові та білі московські, білі широкогруди.

Розведення птиці. Птицю для розведення у селянських господарствах можна купувати на інкубаційно-птахівничих станціях або птахофабриках. Крім того, молодняк розводять у простих любительських інкубаторах або під квочками.

На фермі доцільно утримувати в основному молоду птицю, оскільки її несучість на 20% вища, ніж птиці другого року вирощування і старшої. Це стосується усіх видів птиці, крім гусей, несучість яких з другого року зростає. Однак інкубаційні якості яєць від курей старше одного року вищі, ніж від молодих.

Для одержання достатньої кількості запліднених яєць необхідно, щоб на одного плідника певного виду припадало 10 курей, 5 – 6 качок, 3 молодих або 4 старі гуски, 10 – 15 індичок. Заплідненість яєць залежить від віку самців.

Восени, відбираючи птицю на плем’я, перевагу слід віддавати молодняку, виведеному ранньою весною. До цього часу вік курей яєчних порід досягає 4 – 4,5 міс, а м’ясо-яєчних, індичок, качок і гусей – 5,5 – 6 міс. Важливою ознакою при відборі є жива маса. До зазначеного віку курочки яєчних порід повинні мати живу масу не менше 1,4 кг, півники – 1,7 – 1,9, курочки м’ясного типу – не нижче 2,6, півники – 3,8 кг, індички – 5,3 – 5,5, індики – 9,9 – 9,5 кг, качки і селезні пекінської породи – 2,3 – 2,7 кг, холмогорські гуски – близько 5, китайські – 4, а гусаки – відповідно 7 і 5,5 кг;

Молодняк на плем’я можна відбирати за екстер’єрними ознаками. Так, ознаками яєчної скороспілості є розмір гребеня та яскравість його забарвлення, об’єм і м’якість живота, відстань між лонними кістками тощо.

Високопродуктивні несучки рухливі, мають широкий і довгий корпус, широкі та глибокі груди, міцні й широко розставлені ноги, у період яйцекладки у них між лонними кістками вміщується не менше трьох пальців дорослої людини.

Більшість інкубаторних станцій і спеціалізованих птахівничих підприємств можуть реалізовувати курчат і каченят цілорічно, однак краще закуповувати усі види птиці у березні – липні. Виведений навесні молодняк потрапляє у сприятливі умови (сонячне опромінення, тепла погода, свіжа зелень), що сприяє швидкому його росту і розвитку.

Успіх вирощування птиці залежить від стану її здоров’я у добовому віці. Тому утримувати слід тільки здоровий молодняк: птиця рухлива, добре вкрита пухом, міцно стоїть на ногах, має опуклі й блискучі очі, м’який підібраний живіт, чистий пух біля клоачного отвору, пуповина у пташенят не кровоточить і закрита.

У селянських господарствах при одержанні молодняку шляхом штучної інкубації яєць або насиджування під квочками велике значення мають своєчасний збір та правильне зберігання яєць.

Збирати яйця в гніздах треба якомога частіше: зокрема, яйця курей та індичок – не рідше, ніж через 2 – 3 год, а качок і гусок – через 1 год. Для насиджування придатні лише свіжі запліднені яйця, які зберігають не більше тижня, гусячі – не більше 10 – 12 діб. Середня маса яйця, г: курей – 54 – 60, качок – 80 – 90, гусок – 150 – 180, індичок – 75 – 95. Яйця повинні бути правильної форми, з міцною і чистою шкаралупою. їх необхідно продивитись на овоскоп. Для насиджування непридатні яйця, у яких жовток змішаний з білком або прилип до шкаралупи, помітні темні кров’яні плями або зміщення повітряної камери і жовтка.

Гусячі і качині яйця із забрудненою шкаралупою перед інкубацією миють.

Сільські господарі можуть використовувати інкубатори ИЛУ-Ф-0,3, ИПХ-50 чи «Наседка». Перший розрахований на одночасну інкубацію 300 курячих, 280 індичих чи качиних, (20 гусячих яєць; другий – на 50 курячих і 40 качиних яєць. «Наседка» призначена для інкубації, виведення молодняку та підрощування його до 3 – 5-денного віку. Місткість інкубаційного лотка становить 48 курячих, 32 індичих чи качиних і 24 гусячих яйця.

Ембріони розвиваються нормально при температурі 37 – 38,5°С.Тривалість інкубації яєць збігається з тривалістю насиджування.

Як правило, самки насиджують один раз на рік. Для цього використовують спокійних самиць. Якщо курка при наближенні людини настовбурчує крила і видає гортанні звуки, не виходячи при цьому з гнізда, – це добра квочка. Якщо при наближенні людини вона зіскакує з гнізда, голосно квокче і втікає, така курка не придатна для насиджування яєць. Квочок використовують як для виведення молодняку, так і для догляду за ним у перший період життя. Кури можуть насиджувати яйця будь-якого виду птиці, індички – індичі, курячі та качині, качки і гуси лише яйця свого виду.

На яйця квочку садять увечері. Поряд з гніздом встановлюють годівницю із зерном та напувалку. Водоплавній птиці ставлять таз з водою для купання.

У перші 2 – 3 дні квочку слід знімати з гнізда і підносити до годівниці й напувалки. У наступні дні вона сама сходить з гнізда для споживання корму і пиття. На 5 – 6-й день насиджування у курей і 7 – 8-й у гусей та індичок яйця продивляються на овоскопі, незапліднені видаляють.

Другий раз яйця продивляються у кінці насиджування – й за добу до виведення пташенят. Під час вилуплення курчат; квочки стають неспокійними. У цей час їх не слід виймати з гнізда.

Після вилуплення молодняку дають можливість обсохнути під квочками, а потом відсаджують в ящики, в тепле місце. Іноді пташеняті потрібно допомогти, для чого на місці накльову обережно відламують шматочки шкаралупи. Коли весь молодняк вилупиться з яєць, його підпускають до квочки. Увечері до квочки можна підпускати молодняк, виведений в інкубаторі. Звичайно квочки водять молодняк 30 – 35 днів, навчаючи його знаходити і клювати корм.