7.3 Виробництво баранини

В Україні високу м’ясну продуктивність мають вівці порід прекос, цигайська, асканійська, а також чорноголові і гірськокарпатські.

Щоб одержати значну кількість баранини з добрими смаковими якостями, на плем’я відбирають м’ясних овець з рихлою ніжною конституцією, які мають довгий округлий широкий тулуб, короткі ноги та розвинуту мускулатуру.

Виробництво баранини повинно ґрунтуватися на інтенсивному вирощуванні і відгодівлі молодняку. Молоде ніжне м’ясо одержують при інтенсивній відгодівлі ягнят. Для цього відбирають тварин зимового окоту. їх відгодовують сіном, соковитими, зеленими і концентрованими кормами. Норма концкормів – 500 – 600 г на добу. У раціоні на 1 к. од. повинно припадати 100 – 150 г перетравного протеїну. Жива маса ягнят 6 – 7-місячного віку становить 40 – 45 кг.

За помірної відгодівлі молодняку одержують спілу соковиту баранину. Ягнят після відлучення залишають на пасовищі, але підгодовують концкормами. До 8 – 11-місячного віку їх жива маса може досягти 45 – 50 кг.

При відгодівлі дорослих овець одержують жирну баранину. За відсутністю концетрованих кормів тварин можна відгодовувати на грубих і соковитих. З грубих використовують бобове і злаково-бобове сіно, 60% якого можна замінити доброякісною ярою соломою. Вівці на відгодівлі добре використовують силос і буряки, згодовування яких набагато зменшує витрати концентратів і сіна. Силосу щодоби дають 2 – 3 кг, буряків – 1 – 2 кг.

Добрим кормом для осінньої відгодівлі ягнят є гичка буряків. Її згодовують разом із сіном та концкормами. Можна використовувати також зернові відходи. Протягом усього періоду відгодівлі молодняку необхідно давати мінеральні добавки. Вівці не повинні зазнавати нестачі води. На сухих раціонах і в холодну погоду одній вівці слід випоювати за добу 1 – 2,5 л води, у теплу погоду – до 3 – 4,5 л.

При інтенсивній відгодівлі ягнят напівтонкорунних порід за 2,5 міс. до забою слід постригти. При цьому одержують 1,5 кг пояркової вовни. За 2,5 міс. вона відросте і овчина буде хорошої якості.

Забій овець і поділ туш

Тварину, призначену для забою, повинен оглянути ветеринарний лікар і видати дозвіл на забій. За 24 год. до забою овець перестають годувати. Воду дають весь час.

Забивають вівцю на дерев’яному стелажі у лежачому положенні, для чого їй зав’язують ноги. Голова повинна бути нижче тулуба. Тваринам ножем перерізають горло упоперек. Знекровлювання триває 5 – 6 хв. Кров збирають у чистий посуд і використовують у їжу.

Овчину зручніше знімати з підвішеної туші. Спочатку надрізують шкіру навколо голови до вух (з голови шкуру не знімають), після чого відділяють до скакального суглоба по кільцевому розрізу, розрізують по внутрішньому боку передніх ніг через підпахові западини під прямим кутом до грудей і знімають з ніг на 10 – 15 см від суглобів. Потім біля скакального суглоба між м’язами і сухожиллями ножем роблять проріз, в утворений отвір вставляють дерев’яну розногу і за мотузку підвішують тушу задньою частиною вгору. Стравохід зав’язують шпагатом. Шкуру обережно розрізують уздовж нижнього боку шиї, грудей і по середині живота до заднього проходу, навколо нього та статевих органів у самок.

Після зняття шкури з передніх ніг, нижнього боку шиї і грудей її знімають із задніх ніг, з паху та дерева, потім – від середини туші в напрямі лопаток, стегон, з хвоста, огузка, зі спини та шиї. Ножем користуються тільки для знімання шкури з ніг, шиї, грудей, живота і хвоста, з інших частин шкуру знімають руками, відділяючи її від туші ручкою ножа або кулаком. Знімати шкуру слід обережно, щоб не порізати її і не залишити на ній прирізків м’яса, жиру та сухожиль.

Після зняття шкури розрізають черевну порожнину, виймають шлунок, кишечник та внутрішні органи. Всередині тушу протирають вологою чистою ганчіркою для видалення залишків крові.

Щоб шкура не збігалася, міздрю натирають дрібною кухонною сіллю з розрахунку 400 г солі на 1 кг свіжої овечої шкури. Посолені шкури складають міздрею одна до одної і в такому положенні витримують 7 – 10 днів у сухому приміщенні при температурі не більш як 20°С. Потім їх здають на заготівельні пункти або просушують під навісами на вішалах при тривалому зберіганні.

Ветеринарно-санітарні заходи під час виробництва продукції вівчарства

Важливе значення має здійснення загальних профілактичних заходів, які включають огорожу ферм, комплектування поголів’я, заправку дезбар’єрів та килимків, дезинфекцію і дератизацію. Особливу увагу звертають на профілактику паразитарних хвороб, основними поширювачами яких є собаки. Тому сторожових собак за 10 – 15 днів до виходу на пасовище, а потім через кожні 45 днів необхідно дегельмінтизувати проти ехінококозу, ценурозу і цистоцеркозу. Крім того, їх вакцинують проти сказу та досліджують на бруцельоз.| Діагностичні дослідження дорослих овець на бруцельоз, істеріоз та хламідіозний аборт здійснюють улітку (червень – липень). Баранів поряд з цим перед парувальною кампанією та після неї досліджують на інфекційний епідидиміт.

За 30 – 40 днів перед вигоном на пасовище овець вакцинують проти брадзоту та ентеротоксемії, а за 40 днів до окоту і вівцематок – проти колібактеріозу.

У неблагополучних регіонах у червні, серпні та жовтні проводять щеплення проти бруцельозу, сибірки, хламідіозу та сальмонельозу, а в листопаді – грудні – проти некробактеріозу.

Молодняк щеплять: проти колібактеріозу і сальмонельозу – з 5-денного віку дворазово через 10 днів; проти пустульозного дерматиту – з 1 – 3-денного віку дворазово з інтервалом 8 – 12 днів; диплококової септицемії – з 8 – 10-денного віку дворазово через 10 – 14 год; сибірки та клостридіозів – у 3-місячному віці; лістеріозу – у 4-місячному віці; лептоспірозу та ящуру – в 1 міс.

Дорослих овець через 5 днів після стриження, ягнят з 3-місячного віку, а відгодівельне поголів’я перед постановкою на відгодівлю обробляють проти сверблячки. У вересні – грудні проводять профілактичні обробки проти вольфартозу. У період постановки овець на стійлове утримання (жовтень – листопад) проводять профілактичну дегельмінтизацію проти фасціольозу та дикроцеліозу. Ягнят, які перебувають на пасовищах, обробляють проти монієзіозу.

Після звільнення приміщень роблять профілактичну перерву: для утримання маток та ягнят – 5 днів, ремонтного молодняку – від 5 до 15 днів, групових кліток, секцій та кліток-кучок – 1 добу.