6.3 Забій свиней. Ветеринарно-профілактичні заходи та хвороби під час вирощування свиней.

За 10 – 12 год. до забою свиней не годують, але води дають досхочу. Відомо кілька способів забою. Найдоцільніше свиней забивати на спеціальній бойні або м’ясокомбінаті. Перед забоєм тварину кладуть на лівий бік, лівою рукою тримають за праву ногу, а правою вводять ніж у хрящовий зросток, який з’єднує ребра з грудною кісткою. Вводити лезо ножа слід біля 3 – 4-го ребра. Ніж не повинен гнутися. Після того як тварина заспокоїться, ніж виймають, а отвір закривають пробкою з марлі або чистої матерії.

Найсмачніші сало і копчення одержують, якщо тушу обсмалюють соломою. При цьому постійно стежать за станом шкури, щоб не допустити її обгорання та появи тріщин. Оброблена шкура повинна бути без щетини та мати дещо підсмажений вигляд. Обсмалену тушу змочують гарячою водою і ножем зішкрібають верхній шар шкіри, від чого вона набуває солом’яного з коричневим відтінком кольору. Після цього тушу нутрують. Для цього по білій лінії (посередині) черева роблять розріз від грудної клітки до заднього кінця тулуба, виймають шлунок, кишечник, а потім печінку, з якої зразу ж знімають Жовчний міхур. З теплих кишок та шлунка випускають залишки корму і промивають їх. Вирізають діафрагму та виймають серце і легені. Внутрішню частину туші протирають чистою сухою ганчіркою. Від туші відділяють ноги і голову, після чого по хребту її ділять (сокирою чи ножівкою) на напівтуші. Коли напівтуша захолоне, її поділяють на окремі частини: шматки шпику – для засолювання, соскову частину і пахвину – для перетоплювання на жир, окіст та лопатку – для копчення, інші – для кулінарних потреб.

До розрубування тушу і лівер слід показати ветеринарному лікарю.

Ветеринарно-профілактичні заходи та хвороби під час вирощування свиней

Для запобігання занесенню інфекції на свиноферми потрібно, щоб вони були замкнутого і закритого типу. Бажано тварин певних вікових та технологічних груп утримувати в окремих приміщеннях за принципом «усе зайнято – все порожньо».

Особливу увагу слід приділити своєчасному проведенню дезинфекції приміщень, боротьбі з гризунами, проведенню комплексу профілактичних та протиепізоотичнйх заходів.

До комплексу заходів по збереженню маточного поголів’я входять діагностичні дослідження на туберкульоз, бруцельоз, лептоспіроз, копрологічні дослідження на наступні обробки тварин згідно з показаннями. Крім того, проводять ревакцинації проти хвороби Ауєскі, бешихи. За 1,5 міс. до опоросу свиноматок щеплять проти паратифу та колібак геріозу.

Найбільшої шкоди свинарським господарствам завдають такі поширені інфекційні хвороби, як чума і бешиха.

Чума викликається вірусом, який може вражати тварин різного віку, статі й породи. Джерелом інфекції є хворі свині, особливо дикі, які виділяють збудник хвороби із сечею, виділенням з очей, носа та іншим секретом. Забруднені ним корми, вода, пасовища, взуття та одяг людей, транспортні засоби можуть бути причиною передачі вірусу від хворих тварин здоровим. Він може бути занесений хворими та перехворілими свинями, з продуктами забою, не знешкодженими кухонними відходами.

Захворювання характеризується підвищенням температури тіла до 40,5 – 42°С і вище при збереженні апетиту. На 2 – 3-й день хвороби спостерігається погіршення або цілковита втрата апетиту, блювання, запор, що змінюється проносом. Кон’юнктива червоніє, повіки опухають і склеюються слизово-гнійним секретом. На 5 – 9-й день з’являються дрібні крапкові крововиливи на шкірі.

При підгострому та хронічному перебігу чуми, що може тривати кілька тижнів і місяців, у хворих виявляють періодичне підвищення температури тіла, запори, які змінюються проносами, виснаження, змертвіння кінчика хвоста, ураження легенів. Більшість хворих тварин гине.

При появі підозрюваних у захворюванні чумою свиней власники їх зобов’язані до прибуття лікаря ізолювати цих тварин і провести дезинфекцію станків, де утримувалися хворі свині. 3%-ним розчином лугу. При підтвердженні діагнозу на ферму накладається карантин. З дозволу ветеринарного лікаря усіх хворих тварин забивають на м’ясо на спеціально обладнаних майданчиках. Внутрішні органи знищують. М’ясо проварюють при температурі кипіння протягом 1,5 год. шматками не більш як 2 кг, Туші свиней, забитих на санітарних бойнях, використовують для виготовлення варених та варено-копчених виробів.

З метою профілактики захворювання свиноферми необхідно комплектувати тваринами з благополучних щодо чуми господарств, здійснювати-профілактичні щеплення. Не можна згодовувати свиням не проварених відходів боєнь, кухонь і їдалень.

Бешиха – одна з найпоширеніших інфекційних хвороб. Найчастіше хворіють тварини після відлучення до однорічного віку.

Хвороба викликається мікроорганізмами, які тривалий час можуть зберігатися у ґрунті, трупах. У солоному та копченому м’ясі збудник зберігається до 4 міс. При варінні м’яса шматками завтовшки 10 – 15 см мікроб гине через 2,5 год.

Захворювання поширюється хворими та перехворілими тваринами. Факторами передачі збудника хвороби можуть бути корми, підстилка, вода тощо. Цьому сприяють низькі та високі температури повітря при високій його вологості.

Залежно від форми перебігу у хворих відмічають підвищення температури тіла до 41 – 42°С, загальну слабість, запор, що може змінюватися кривавим проносом. На шкірі з’являються червоні плями різної форми. При натискуванні на них пальцями у місці натискування з’являється біла пляма.

При хронічному перебігу у тварин виявляють ознаки серцевої недостатності, посиніння шкіри черевної частини, тулуба, вух, кінцівок, артрити (свині кульгають, важко спираються на кінцівки). Якщо не лікувати, то вони часто гинуть.

При появі захворювання проводять клінічний огляд і термометрію свиней. Явно хворих та підозрюваних у захворюванні ізолюють і лікують гіперімунною сироваткою (від 5 – 10 до 50 – 70 мл на одне введення). Крім того, застосовують антибіотики (бензил-пеніцилін, левоміцетин, ампіцилін, оксицилін, метицилін, фузидин, тетрациклін, фітроміцин, гентаміцин). Решту свиней неблагополучного свинарника прищеплюють у профілактичних дозах протибешиховою сироваткою (від 3 – 5 до 10 – 20 мл залежно від віку та маси тварин), а через 40 – 12 днів вакцинують без попереднього введення сироватки.

Використовувати дозволяється лише проварене м’ясо. Забороняється вивозити та ввозити свиней, а також вивозити продукти забою у незнешкодженому вигляді. Свинарники дезинфікують розчином лугу чи формальдегіду. Гній знезаражують біотермічно.

Аскаридоз свиней

Викликається нематодами, що паразитують у тонкому відділенні кишечнику свиней. Найчутливіші до захворювання молочні поросята та молодняк у віці 6 – 7 міс. Заражаються тварини насамперед у свинарниках або поблизу, проковтнувши яйця аскарид разом із забрудненими кормами чи водою. Несистематичне прибирання приміщень, несвоєчасне видалення гною сприяє розповсюдженню інвазії. Під час цього часто яйцями аскарид забруднюється вим’я підсисних свиноматок, що може стати причиною зараження поросят із перших днів життя.

При аскаридозі у поросят спочатку з’являється кашель, підвищення температури тіла до 41,5°С, зниження апетиту, часте дихання. Інколи супроводжується конвульсіями (часто під час годівлі), тоді тварини раптово починають кувікати, падають на підлогу із ознаками судом, шкіра червоніє, можливе скреготання зубами. Шкіра може покритися висипом у вигляді папул завбільшки з сочевичне зерно, на місці яких через 5 – 6 днів утворюються струпи.

Для дегельмінтизації свиней використовують піперазин, який дають з їжею або окремо 2 рази в день (вранці та увечері). Під час дегельмінтизації норму харчування зменшують на третину. Препарат в дозі 0,3 г/кг молодняку масою до 50 кг, 15 г – понад 50 кг на одну тварину змішують із кормом і розкладають у годівниці.

Крім цього препарату можна використовувати натрій кремнефтористий тричі на день: поросятам масою до 20 кг вранці 0,3 г; вдень – 0,3 г; ввечері – 0,5 г; масою до 40 кг відповідно – 0,6; 0,6 та 1,0 г; масою понад 40 кг – 0,7, 0,7 та 1,5 г. Панаку згодовують із кормом два рази в день – 0,15 г/кг. Ринитал гранулят 10%-ний дають всередину в дозі 0,05 г/кг впродовж двох днів. Морантел тартрат потрібно давати вранці з їжею в разовій дозі 0,1 г/кг протягом двох днів.

Для профілактики необхідно проводити планові дегельмінтизації поголів’я свиней. Свиноматок дегельмінтизують за місяць до масових опоросів, перед вигоном у табори та восени перед поселенням у приміщення. Молодняку піперазин вперше призначають у віці – 35 – 40 днів, вдруге – 50 – 55, втретє – 90 днів.

У відгодівельних господарствах проводять копрологічне дослідження свиней і за необхідності дегельмінтизують. Після цього роблять дезінвазію приміщень гарячим розчином гідроокису натрію чи калію 3 – 5%-ної концентрації або 10 – 20%- ною суспензією свіжогашеного вапна. Гній необхідно прибирати щоденно і знезаражувати біотермічним способом.