Контрольні запитання та питання для обговорення

1. Породи м’ясного напряму продуктивності та їх характерні особливості.

2. Яловичина та її харчова цінність.

3. Дайте визначення забійної маси, маси туши та забійного виходу.

4. Основні шляхи збільшення виробництва яловичини.

5. Системи та способи утримання молодняку у разі вирощування на м’ясо.

6. Періоди вирощування молодняку на м’ясо.

7. Види відгодівлі тварин на м’ясо.

8. Виробництво яловичини на промисловій основі.

9. На які групи поділяють худобу, що реалізується на забій?

10. Технологія забою тварин та обробка туші.

Контрольні тести по темі «Технологія виробництва м’яса яловичини»

1. При нормальних умовах вирощування середньодобовий приріст молодняку ВРХ на відгодівлі повинен становити за добу:

1) 500г і більше; 2) 650 – 800г; 3) 1000 – 1200г.

2. Найпоширенішим типом годівлі молодняку на дорощуванні в зимовий період є: 1) силосно-сінажний з використанням сіна і соломи; 2) концентрат ний з використанням соломи; 3) соковитий з використанням сіна.

3. В літній період при відгодівлі молодняку ВРХ в раціоні повинні переважати такі види корів: 1) силос і кормові буряки; 2) зелена маса і невелика кількість концентрованих кормів; 3) сіно і картопля.

4. Відгодівля дорослої худоби (вибракуваних корів) триває: 1) 45 – 50 днів;

2) 50 – 60 днів; 3) 60 – 90днів.

5. Найбільш прийнятною для фермерських господарств є відгодівля худоби:

1) силосом, жомом та зеленими кормами; 2) соломою, кормовими буряками та концентратами; 3) сіном та концентратами.

6. Основним джерелом виробництва яловичини є:

1) молодняк; 2) вибракувана худоба молочних та молочно-м’ясних порід;

3) обидві відповіді правильні; 4) обидві відповіді правильні, але не повні.

7. При відгодівлі тварин кислим жомом тварини у першу чергу відчувають дефіцит і в раціон слід добавляти препарати: 1) азоту; 2) фосфору; 3) калію.

8. Найціннішими зеленими кормами є:

1) люцерна; 2) конюшина; 3) еспарцет; 4) вика; 5) горох; 6) всі відповіді правильні.

9. На заключній фазі відгодівлі худобі по можливості потрібно згодовувати:

1) жом; 2) концентровані корми; 3) високоякісне сіно.

10. Забивають молодняк ВРХ на м’ясо у віці 510 – 540 днів при досягненні живої маси: 1) 150 – 200кг; 2) 200 – 300кг; 3) 300 – 400кг; 4) 480 – 520кг.

6. Технологія виробництва м’яса свинини

6.1. Біологічні особливості та утримання свиней

Свині відрізняються від інших видів сільськогосподарських тварин відносно коротким періодом поросності, високою багатоплідністю, продуктивністю, оплатою корму продукцією, повноцінністю м’яса, всеїдністю та широкими адаптаційними можливостями.

Серед свійських тварин свині найбагатоплідніші. Свиноматка за один опорос в середньому дає 10 – 14 (до 30) поросят. Тривалість поросності – 102 – 128 днів (у середньому 115 днів). При чіткій організації виробництва від кожної свиноматки можна одержати 2,2 опоросу на рік. При досягненні 7 – 8-місячного віку тварин можна використовувати для відтворення. Витрати корму на 1 ц приросту живої маси у свиней становлять лише 4 – 5 ц к. од.; вихід м’яса 70 – 85%. Воно висококалорійне і біологічно повноцінне. При цьому свині можуть поїдати практично всі корми.

У практиці застосовують дві системи утримання свиней: вигульну і безвигульну. Влітку тварин доцільно утримувати у таборах.

Вигульну систему утримання свиней підрозділяють на режимно-вигульну, коли тварини виходять на вигульні майданчики в години, визначені розпорядком дня, та вільновигульну, яка передбачає вільний вихід тварин на вигульні майданчики через спеціально обладнані лази. При безвигульній системі свиней розміщують у приміщеннях у групових чи індивідуальних станках.

Найкращими для невеликих ферм вважаються дворядні свинарники завширшки 12 м, з яких 2,5 м відводять на середній кормо-гнойовий прохід (по ньому повинен пересуватися малогабаритний трактор з причіпним кормороздавачем), 3,5 м у кожному ряду займають станки і 1,25 м – службові проходи вздовж бокових стін. В одній половині такого свинарника можна розмістити холостих і поросних маток, кнурів, ремонтний молодняк, а в другій – утримувати підсисних свиноматок і поросят до 3-місячного віку.

Літні приміщення для свиней будують за типом стаціонарних споруд або у вигляді пересувних будиночків. Приміщення у таборі розміщують таким чином, щоб їх відкритий бік був захищений від вітрів та прямих сонячних променів. При будівництві таборів необхідно дотримуватись певних нормативів площ для окремих вікових і виробничих груп свиней.

Кнурів утримують в ізольованих секціях у спеціальних станках – 1 або 2 – 3 у станку в приміщеннях для холостих свиноматок. Бокові стіни станків роблять суцільними, заввишки 1,35 – 1,4 м, а фасадну, де розміщуються дверцята та годівниця, – решітчастою. Підлогу в станку, площа якого при індивідуальному утриманні тварин повинна становити 6 – 9 м², а при груповому – 3,5 – 4 м²/гол, асфальтують, а зверху кладуть дерев’яний настил. Кнурів слід щодня випускати на прогулянку тривалістю 1,5 – 2 год.

Тварин, що перевіряють утримують в окремих станках по кілька голів. На прогулянку їх випускають окремо від дорослих кнурів. Біля приміщення обладнують вигульні майданчики з розрахунку 7 – 8 м²/гол. Напувають і годують тварин у станку. При утриманні в станку по кілька голів необхідно мати таку ж кількість окремих годівниць. Якщо годівниця одна, її слід поділити на секції суцільними перегородками Ширина однієї секції 50 – 60 см. Улітку при високих температурах треба зволожувати асфальтовану частину підлоги в станку, періодично купати кнурів під душем і випускати їх на прогулянку вранці або ввечері. У приміщенні встановлюють манеж (станок) для парування.

Поросних свиноматок (до 100 – 105-го дня поросності» утримують – 10 – 12 гол. у станку. Норма площі станка на одну свиноматку становить 1,8 – 2,2 м. Тварин 1 – 2 рази на добу випускають на прогулянки тривалістю 1 – 1.5 год. кожна. Улітку їх випасають на пасовищах вранці та ввечері. Годують свиноматок у станках з групових годівниць, поділених на окремі секції. Фронт годівлі – 45 – 50 см/гол. Напувають тварин з корит або автонапувалок, розміщених у станках.

Норми площ для окремих статево-вікових груп свиней яри табірному їх утриманні (у середньому на тварину), м

Група тварин	Під навісом	На майданчиках	Всього
Кнури	5 – 7	15	20 – 22
Свиноматки холості та поросні	2	3,5	5,5
Свиноматки підсисні	5	10	15
Ремонтний молодняк	0,8	2,2	3
Поросята 2 – 4-місячного віку	0,5	0,8 – 1	1,3 – 1,5

За 10 – 15 днів до опоросу свиноматок розміщують в індивідуальних станках. Площа станка для свиноматки – 4,5 – 5 м², для поросят – 2 – 2,5 м². Перед тим як направити в індивідуальні станки, свиноматок ретельно чистять і миють. Станки перед цим також очищають, миють та дезинфікують.

Гігієна опоросу має велике значення для збереження як новонароджених поросят, так і для .здоров’я свиноматок. У новонародженого поросяти відривають пуповину, ретельно очищають йому рот і ніздрі від слизу та обтирають тіло мішковиною Місце, розриву пуповини змазують йодом. Після закінчення опоросу послід з підстилкою видаляють з приміщення. Як правило, роди тривають у середньому 5 год. (з коливанням від 2 до 8 год), інтервали між народженням поросят – 15 хв (з коливанням від 2 до 45 хв). Через 1,5 – 2 год. після опоросу молодняк підпускають до свиноматки.

Виживаність поросят за підсисний період залежить від молочності свиноматок, умов годівлі та утримання тварин, конструкції станків, волого-температурного режиму і загального ветеринарно-епізоотологічного стану на фермі. Особливу увагу слід звернути на молочні залози свиноматок. Такі Несприятливі фактори, як антисанітарний стан у свинарнику, станку, на вигульних майданчиках, холодна підлога (без обігріву та підстилки), протяги в приміщенні, прогулянки по глибокому снігу, травми вим’я або інфекційні хвороби, можуть викликати їх запалення (мастити). Першого ознакою порушення функції молочних залоз у свиноматок є розлад травлення у поросят.

Важливе значення для збереження новонароджених має конструкція станків та запобігання задушенню поросят. З цією метою на бокових стінках станка на висоті 25 – 30 см закріплюють залізні труби або дерев’яні бруски. Температура повітря у місці розміщення молодняку повинна становити 26 – 28°С. Це досягається обігріванням лігва. Поросят обігрівають інфрачервоними лампами опромінювача ИКУФ-1. Після відлучення у 26 – 30-денному віці поросят доцільно утримувати гніздами у спеціально обладнаних приміщеннях, при відлученні у 3 – 7-чи 10-денному віці їх переводять по двоє у клітки-бокси, а при відлученні у 2-місячному віці формують групи – 20 – 25 гол. в один станок. Краще на дорощування поросят розміщувати гніздами або – 10 – 12 гол. у станку. В середньому на кожну тварину відводять 0,35 – 0,4 м² площі підлоги та 25 см фронту годівниці. Огорожа між станками суцільна, заввишки 80 см. Підлогу у станках для відлучених поросят доцільно вистеляти дерев’яними настилами, можна застосовувати також асфальто-керамзитове покриття з підстилкою. У станках обладнують годівниці і автонапувалки.

Свиней на відгодівлі утримують групами – 25 – 30 гол. у станку з площею підлоги в середньому на тварину 0,65 – 0,7 м². Огорожу роблять суцільною, заввишки 1 м. Годують і напувають тварин безпосередньо у станках з групових годівниць та автонапувалок.