5.2 Вирощування телят і відгодівля дорослих тварин у молочному скотарстві

Процес виробництва м’яса яловичини поділяється на три періоди: вирощування молодняку, дорощування, відгодівля.

Період вирощування молодняку включає три взаємозв’язані фази – профілакторну (15 – 20 днів), молочну (30 – 40 днів) та післямолочну (60 – 120 днів). У цей час технологія вирощування ідентична з технологією вирощування ремонтних телиць. За період вирощування на одне теля витрачається 180 – 350 кг незбираного і 200 – 600 кг знежиреного молока. При використанні повноцінних замінників незбираного молока витрати натурального молока можна скоротити до 6 – 100 кг.

Для дорощування відбирають бугайців, кастратів, а також понадремонтних телиць у віці 6 – 10 міс. з середньою живою масою 120 – 220 кг. У 5 – 6 міс. бугайців відділяють від теличок і утримують окремими групами відповідно до живої маси. Залежно від початкової живої маси молодняку тривалість дорощування становить 170 – 245 днів при середньодобових приростах 650 – 800 г.

Найпростішим типом годівлі молодняку на дорощуванні є силосно-сінажний з використанням сіна і соломи, а влітку – зелених та невеликої кількості концентрованих кормів.

Ефективно дорощувати молодняк на пасовищах, куди його слід переводити поступово. У перші 2 – 3 дні молодняк випускають пастися на 3 – 4 год .і підгодовують сіном і доброякісною соломою. При недостатній кількості трав’яної маси тварин підгодовують силосом, зеленою масою і концентратами у невеликій кількості (1 – 1,5 кг на день).

Приблизні строки дорощування великої рогатої худоби

Початок дорощування		Строк дорощування, днів	Середньодобовий приріст живої маси, г	Загальний приріст живої маси, кг	Кінцева жива маса, кг
жива маса, кг	вік, міс
120 – 150	5 – 7	230 – 245	650 – 700	150 – 170	280 – 320
150 – 180	7 – 9	180 – 230	700 – 750	130 – 150	280 – 320
180 – 220	9 – 12	170 – 180	750 – 800	100 – 140	300 – 320

Схема годівлі молодняку на дорощуванні кормами власного виробництва (на 1 гол. за день), кг

Жива маса, кг	Тривалість фази, днів	Потрібно за нормою		Сіно	Солома	Силос кукурудзяний	Концентровані корми, кг	КМВД, г	Кухонна сіль, г
		к. од.	перетравного протеїну, г
120 – 150	45	4,5	495	2	–	12	1,5	100	20
150 – 180	45	5,1	560	2	–	15	1,2	130	25
180 – 240	75	6,5	715	2	2	20	1,2	140	30
240 – 300	75	7,0	700	–	3	25	1.5	155	40

Примітки. 1. Силос і грубі корми можна замінити такою ж кількістю за поживністю сінажу або зеленою масою.

2. КМВД – кормова мінерально-вітамінна добавка.

Для розрахунку потреби у кормах на період дорощування можна користуватися даними, наведеними в таблиці 40.

Витрати кормів (за 240 днів) при дорощуванні, кг/гол, за різних типів годівлі

Компонент	Силосний	Силосно-жомовий	З використанням пасовищ (120 днів)
Силос кукурудзяний	4590	2754	2300
Сіно	330	330	200
Солома	375	375	250.
Жом	–	1075	–
Концкорми	324	347	324
Пасовище	–	–	2400
КМВД	32	32	16

Після завершення періоду дорощування молодняк, жива маса якого повинна становити не менш як 280 – 320 кг, переводять на відгодівлю до збільшення живої маси бугайців до 420 – 450 кг і більше, кастратів – 410 – 440 і телиць – до 370 – 410 кг. Молодняк симентальської, сичевської, швіцької та інших порід здатний зберігати високу енергію росту на триваліший період відгодівлі, отже, до моменту реалізації він може досягти живої маси 500 кг і більше.

Раціони для відгодівлі молодняку великої рогатої худоби на силосі, кг

Компонент	Період відгодівлі
	початковий		основний
	трав’яний	кукурудзяний	трав’яний	кукурудзяний
Сіно-злаково-бобове	3,0	1.0	3,0	1,0
Солома пшенична	–	2,0	–	2,0
Силос трав’яний	23,0	–	25	–
Силос кукурудзяний	–	23	–	25,0
Зерносуміш	3,0	3,0	4,0	4,0
АКД (амідно-кукурудзяна добавка)	–	0,25	–	0,3
Мінеральна підкормка	–	0,05	–	0,06
Вітамінно-мінеральний премікс	0,03	0,04	0,05	0,05

Раціони для відгодівлі дорослої великої рогатої худоби на силосі (жива маса 400 – 450 кг, приріст 850 – 1000 г), кг

Компонент	Період
	Початок	Середина	Кінець
Силос кукурудзяний	40	35	ЗО
Солома	4	4	2
Зернові концентрати	1,2	1,7	1,7
Висівки пшеничні	0,5	0,3	0,3
Сіль кухонна, г	50	50	50
Кормові фосфати, г	70	80	85

Орієнтовні добові раціони при відгодівлі молодняку великої рогатої худоби з використанням жому, кг

Компонент	Початковий період (50 днів)	Заключний період (70 днів)	Витрати кормів за повний цикл
Солома пшенична	3	3,5	395
Сіно злаково-бобове	1	–	50
Жом буряковий	45	50	5750
Патока	0,5	1	95
Концентрати	3	4	430
Діамонійфосфат	0,1	0,1	12
Мінерально-вітамінний премікс	0,03	0,045	4,65
Сіль кухонна	0,045	0,060	6,45

Відгодівлю проводять у два періоди: початковий (50 днів) та основний (заключний) – 70 – 100 днів. В останньому випадку раціони годівлі повинні забезпечувати середньодобові прирости живої маси тварин 800 – 1000 г і більше.

Відгодівля дорослої худоби (вибракуваних корів) триває 60 – 90 днів. За цей час одержують до 80 кг приросту живої маси і корови досягають вищої та середньої вгодованості що набагато підвищує ефективність виробництва м’яса.

Найбільш прийнятною для фермерських господарств є відгодівля худоби силосом, жомом та зеленими кормами. Раціони для молодняку і дорослої худоби на відгодівлі силосом і жомом наведено в таблицях.

Під час згодовування жому слід мати на увазі, що особливо чутливі до нестачі мінеральних речовин (фосфору) і вітамінів некастровані бугайці. Тому при значних даванках кислого жому необхідно забезпечити мінеральну підгодівлю тварин фосфором. За найменших порушень стану суглобів і кістяка треба викликати ветлікаря, внести корективи у раціон та внутрішньом’язово ввести полівітаміни.

Найціннішими зеленими кормами є люцерна, конюшина, еспарцет, горох, вика та ін., але при тривалому перебуванні у годівницях вони самозігріваються. Кількість зеленої маси у добовому раціоні залежно від поживності культур, що використовуються, живої маси молодняку, наявності кормів та їх поїдання варіює від 20 до 60 кг і більше. Дуже часто за нестачі зеленої маси до раціону вводять силос, сінаж та концентрати. В останній фазі відгодівлі необхідно згодовувати до 3 кг концкормів.

У господарствах, які мають достатню кількість пасовищ, ефективним є нагул молодняку і дорослої худоби. Потреба у пасовищному кормі на одну голову за добу наведена в таблиці.

Добова потреба у пасовищній траві для молодняку і дорослої великої рогатої худоби (з розрахунку на середньодобовий приріст 1000 г), кг

Вид пасовища	Жива маса тварин, кг
	150	200	250	300	350	400	450
Природне суходільне	29	31	33	35	36	37	39
Заливні луки	25	27	28	30	31	32	33
Степове різнотравне злакове	24	26	27	28	29	31	32
Полинове (полину 85%)	22	24	25	27	28	29	30
Пустельне степове (полин, осоки, ковила)	24	26	29	30	30	31	33
Лиманне	32	34	39	41	42	42	46
Штучне	32	34	36	38	39	41	42

Тривалий час на пасовищі найдоцільніше утримувати бичків-кастратів. Оптимальний вік кастрації 5 – 7 міс.

При використанні природних пасовищ для нагулу худоби користуються нормативами, наведеними у таблиці .

Приблизна потреба у пасовищі за період нагулу, га/гол

Вид пасовища	Доросла худоба	Молодняк
Степові відкриті	3 – 4	1,5 – 2
Посушливий степ	3 – 5	2 – 3
Лісові	3 – 4	2 – 3
Заливні та сіяні трави	1 – 1,5	0,45 – 1,0

Вирощування телят та відгодівля молодняку і дорослих тварин у м’ясному скотарстві

Із м’ясних порід відомі казахська білоголова, калмицька, герефордська, абердин-ангуська, а також шароле, лімузинська, санта-гертруда та деякі інші. М’ясні породи розводять у чистоті або схрещують з молочними та комбінованими породами з метою одержання помісного молодняку для відгодівлі, а також створення товарних маточних стад м’ясного напряму продуктивності, використовуючи для цього помісних телиць. В Україні виведено дві породи м’ясної худоби – українську м’ясну і волинську м’ясну.

Організація і технологія м’ясного скотарства має свої особливості. Так, корів не доять, одержаних від них телят до 6 – 8 міс. вирощують на підсосі, після відлучення від матерів їх дорощують і ставлять на відгодівлю. У зв’язку з цим технологія відгодівлі передбачає максимальне використання пасовищ для утримання корів з телятами і ремонтного молодняку, а також поєднання нагулу з інтенсивною відгодівлею молодняку, призначеного для забою.

Технологія м’ясного скотарства об’єднує три взаємозв’язаних елементи: організацію відтворення і одержання телят, (підсисне вирощування яких до 6 – 8-місячного віку (в окремих випадках до 3 – 4 міс) Забезпечує максимальне збереження і належний розвиток молодняку до відлучення; вирощування молодняку для ремонту, а за необхідності й для розширення власного стада; дорощування, нагул та інтенсивну відгодівлю понадремонтного молодняку (бугайців і телиць) та вибракуваної дорослої худоби.

Головне завдання при організації відтворення стада – щорічне одержання від кожної корови життєздатного теляти. Кожного року вибраковують корів і вводять у стадо 25 – 30% нетелей.

У м’ясному скотарстві рекомендують сезонні отелення. За наявності придатних приміщень і повноцінної годівлі глибокотільних та підсисних корів найдоцільнішим строком сезонних отелень є лютий – квітень. При недостатній забезпеченості приміщеннями сезонні отелення слід проводити з початку пасовищного сезону. Телиць треба осіменяти у 16 – 18 міс. при досягненні ними живої маси не менш як 320 – 350 кг, а для великих м’ясних порід – 360 – 400 кг.

Отелення корів проводять безпосередньо у корівнику або в родильному відділенні у спеціальних денниках. У родильне відділення корів переводять за 5 – 7 днів до отелення і утримують їх з телям після отелення 5 – 10 днів. За цей час у тварин закріплюється материнський інстинкт і вони безпомилково знаходять своїх телят у стаді.

Корів з телятами об’єднують у невеликі групи – 10 – 20 гол. і утримують в окремих секціях протягом 7 – 15 днів. Удень корів випускають на вигульно-кормовий майданчик, де їх годують, а телят у холодну погоду залишають у приміщенні. Спочатку їх підпускають до корів 3 – 4, а згодом 2 – 3 рази на день. У теплу погоду молодняк випускають на вигульний майданчик. Через 15 – 20 днів після отелення корів з телятами переводять у загальне стадо в корівники або на пасовище.

Для отелення у пасовищний період додаткових споруд не потрібно. У день отелення корову бажано залишати в таборі; з 2-го дня групу новотільних корів з телятами випасають поблизу табору, а з 5 – 6-го з’єднують із загальним стадом.

Якщо пасовищ не вистачає і середньодобові прирости живої маси телят зменшуються до 700 г, слід організувати їх підгодівлю концентрованими та зеленими кормами. Для цього на пасовищі поблизу водопою обладнують загороду з навісами, годівницями і напувалками, куди телята потрапляють через спеціальні лази.

Зимують тварини у приміщеннях або під навісами на глибокій підстилці.

У м’ясному скотарстві застосовують в основному дві технологічні схеми дорощування та відгодівлі молодняку. За першою молодняк після підсосу переводять на інтенсивну відгодівлю. У віці 15 – 16 міс. при досягненні тваринами живої маси 430 – 450 кг і більше їх реалізують на м’ясо. При цьому використовують бугайців з ранніх весняних отелень, які до відлучення мали живу масу понад 200 кг. Цей молодняк годують високоенергетичними кормами, які забезпечують рівномірні і високі добові прирости живої маси (850 – 1100 г). Утримують тварин невеликими (20 – 30 гол) групами у приміщеннях легкої конструкції, з’єднаних з вигульнокормовим майданчиками, або на майданчиках з тристінними навісами. Особливо вигідно за такою схемою відгодовувати молодняк, який одержують від схрещування з бугаями великих м'ясних порід, прирости живої маси яких можуть досягати 1100 – 1300 г на добу.

Друга схема передбачає організацію зимового дорощування молодняку (130 – 150 днів) з максимальним використанням грубих та соковитих кормів у поєднанні з незначною кількістю концентратів. При досягненні живої маси 320 – 350 кг молодняк ставлять на інтенсивну заключну відгодівлю, яка триває 120 – 150 днів. Зважують молодняк у віці 510 – 540 днів при досягненні живої маси 480 – 520 кг.