4.2 Основні породи худоби та племінна робота в скотарстві

У світі налічується біля тисячі порід великої рогатої худоби, але найбільше поширення отримали 250 порід.

В практиці галузі скотарства отримала поширення класифікація таких груп корів: молочні, подвійної продуктивності (комбінований) і м’ясні.

На Україні розводять 11 порід молочного напряму, 7 – комбінованого і 13 – м’ясного. Розглянемо основні з них.

Породи молочного напряму продуктивності. Основна з них – чорно-ряба є найбільш поширеною в світі. Родоначальниця всіх чорно-рябих порід походить з Голландії. Жива вага корів 500 – 550 биків – 800 – 900 кг. Середній надій за рік становить 4 – 5 тис молока, на племінних фермах – 6 – 6,5 тис кг, вміст жиру – 3,4 – 3,8%. Надої рекордисток сягають 10 – 17 тис кг. Максимальний надій цієї породи встановлений на Кубі коровою Убре Бланкою за лактацію 27 т при вмісті жиру 3,8%, максимальний добовий надій – 110 кг.

Українська чорно-ряба порода – ця порода перевищує чорно-рябих за живою вагою (відповідно корів – 600 – 650 і биків – 900 – 1100 кг), молочна продуктивність – 6 – 8 тис кг, вміст жиру у молоці – 3,6 – 3,8%. Рекордистки породи – Регата та Крапка, від яких за третю лактацію надоєно 13,7 і 12,2 тис кг молока жирністю 3,3 – 4%. Основними зонами розведення цих порід є Лісостеп і Полісся України.

Червона степова порода – широко розповсюджена порода на Україні. Гарна її якість – пристосування до жаркого клімату, висока оплата корму (0,9 – 1,1 к.о./літр). Недоліків – невисока жирність молока (3,6 – 3,7%), непропорційність розвитку частин вимені (машинне доїння на промислових комплексах), жива вага 500 – 560 кг, биків – 800 – 900 кг, середній надій 3,0 – 4,5 тис кг, рекорд (Морошка за 300 днів лактації – 12,4 тис кг).

Зони розведення вказаної породи – південні області України (Донецька, Запорізька, Дніпропетровська, АР Крим, Херсонська, Одеська, Луганська, Кіровоградська). Ця порода поліпшується чистопородним розведенням кращих цінних адаптивних якостей з подальшим схрещуванням з червоною датською та англерською породами.

Породи комбінованого напряму (м’ясо-молочні). Ці породи широко розповсюджені в країнах Європи, так як вони здатні давати високі надої молока і відрізняються від молочних порід кращими м’ясними якостями. Молочно-м’ясну породу вигідно розводити тому, що вона може в більшій мірі використовувати грубі і соковиті корми при меншій кількості концентратів і при цьому відмічається як високою молочною продуктивністю, так і м’ясною. Молодняк бичків, вибракуваних теличок і вибракуваних корів основного стада ставлять на відгодівлю для виробництва м’яса, при цьому забезпечується отримання високих середньодобових приростів, що забезпечує високу рентабельність виробництва м’яса. Основні породи комбінованого напряму наступні.

Симентальська порода походить зі Швейцарії, має міцну конституцію, високий зріст, міцний скелет, добре розвинуті м’язи. Тварини цієї породи невибагливі до кормів, менш схильні до захворювань лейкозом і туберкульозом, для них характерна висока харчова цінність молока і інтенсивність росту молодняку.

Жива вага корів – 550 – 650, биків – 900 – 1000 кг (до 1300 кг). надій корів – 3,5 – 4,0 тис кг, жирність молока – до 4%, рекордистка Рябушка дала 14,5 тис кг з вмістом 3,8% жиру. М’ясні якості породи характеризуються середньодобовим приростом молодняку на відгодівлі 800 – 1000 г. М’ясо високоякісне, пронизане жиром, ніжно волокнисте, високо енергетичне. Порода районована в Лісостеповій частині України.

Лебединська порода. Створена при схрещуванні сірої української породи зі швіцькою породою. Тварини цієї породи мають міцну конституцію, жива вага корів – 500 – 600 кг, биків – 800 – 900 кг. продуктивність 3,3 – 4,0 тис кг молока, вміст жиру – 3,9%. Рекордисткою є корова Лепта, яка дала 12,6 тис кг молока з вмістом 4,2% жиру. Молодняк характеризується високою інтенсивністю росту (900 – 1000 г за добу), порода розповсюджена у Сумській і Харківській областях.

Племінна робота у молочному скотарстві. Племінна робота у скотарстві спрямована на підвищення молочної продуктивності, м’ясної продуктивності, підвищення якості продукції і зниження її собівартості. Основними елементами племінної роботи є відбір, підбір, методи розведення, спрямоване вирощування молодняку. Основним методом є відбір. Так, наприклад, молочну продуктивність корів оцінюють по надою, кількості жиру і білка в молоці за період лактації.

Комплексний клас тварин визначають за всіма показниками по 100-бальній шкалі, а по сумі балів тварин зараховують у відповідний клас наступним чином: 85 балів і вище – еліта – рекорд; 75 – 84 – еліта; 65 – 74 бали – перший клас; 55 – 64 – другий клас; тварин, які мають менше 55 балів відносять до некласних.

Бонітування – оцінка племінних, продуктивних і екстер’єрних якостей тварин. Проводиться вона щорічно на племінних фермах. Бонітуванню підлягають бугаї-плідники, корови, ремонтні телички і племінні бички.

На основі матеріалів бонітування розробляється план комплектування стада племінними тваринами, визначають кількість молодняку для своїх потреб і реалізацію іншим господарствам. Після цього все стадо ділять на 3 групи: племінну, виробничу для отримання молока і виробничу для вирощування на м’ясо.

До першої групи відносять корів з відомим походженням і найвищою молочною продуктивністю і ремонтний молодняк; до другої групи – менш цінних в племінному відношенню корів; до третьої – низькопродуктивних корів, яких осіменяють биками м’ясних порід для виробництва м’яса.

Основи відтворення стада. Під структурою стада розуміють співвідношення у відсотках статевих і вікових груп тварин. У стаді повинні бути такі групи: корови, нетелі, телички старше 1 року і до року, бички до 1 року і старше, а також група тварин на відгодівлі.

Структуру стада визначають на початок року. У господарствах, які вирощують свій ремонтний молодняк, кількість корів у стаді становить 40 – 50%, а якщо ремонтний молодняк реалізують у ранньому віці, то корів може бути до 65%.

Для забезпечення нормального відтворення стада з кількістю корів 60 – 65% необхідно мати на 100 корів 15 – 17 нетелів, 18 – 20 теличок старшого віку, більше року і 20 – 25 теличок до 1 року.

Велика рогата худоба відрізняється від інших видів сільськогосподарських тварин тривалістю періодів статевого і господарського дозрівання, охоти і тільності.

При нормальних умовах вирощування статева зрілість у теличок наступає у віці 6 – 9 місяців, а у бичків – 7 – 8 місяців, але осіменяти теличок необхідно при досягненні господарської зрілості 17 – 20 місяців. Осіменіння в ранньому віці призводить до ускладнень – слабкі телята, важкі отели, зниження молочної продуктивності первісток.

Осіменіння корів і теличок проводять в період охоти (тварини неспокійні, втрачають апетит, скачуть одна на одну). Охота продовжується 12 – 18 годин, осіменяють двічі з перервами 10 – 12 годин.

Природне схрещування буває рідко, на тваринницьких комплексах використовують штучне осіменіння спермою із районних племоб’єднань від висококласних плідників. Якщо осіменіння не відбулося, то через 20 – 21 день його проводять при повторній охоті (статевий цикл).

За два місяці до отелу корів перестають доїти (запускають), зменшуючи кількість разів доїння і кількість соковитих та концентрованих кормів.

Годують тільних корів 3 рази в день при достатньому напуванні. Кращими кормами при цьому є злаково-бобове сіно, сінаж, силос, коренеплоди, концентровані корми. Орієнтовний раціон для тільної корови живою вагою 500 – 550 кг з плановим річним надоєм 4,5 – 5 тис кг молока за добу може бути таким в кг: сіно – 8 – 10, кормових буряків – 5 – 6, силосу – 10 – 12, концкормів – 2,5 – 3 кг.

За 7 – 10 днів до отелу з раціону виключають соковиті корми (силос, коренеплоди), а за 2 – 3 дні – і концентровані. За два тижні корів переводять у родильне відділення, де є клітки бокси для новонароджених телят. Тут самки теляться і знаходяться 1 – 3 доби.