3.2 Комбікорми

Це однорідні кормові суміші заводського виготовлення, до яких входить багато компонентів, підібраних з урахуванням науково обґрунтованих потреб тварин певного виду і віку в поживних речовинах для забезпечення повноцінного живлення.

Деякі корми не містять усіх необхідних поживних речовин для тварин. У разі змішування вони взаємно доповнюють один одного окремими елементами поживності й за відповідної комбінації досягається оптимальний рівень енергії, протеїну, амінокислот, мінеральних речовин та вітамінів для задоволення фізіологічних потреб організму. В такому вигляді максимально використовуються поживні речовини, і продуктивність тварин підвищується на 10 – 15% і навіть на 25 – 30%.

Рецептуру комбікормів розробляють науковці на основі сучасних знань про живлення окремих видів і вікових груп сільськогосподарських тварин та потреби їх у поживних речовинах. Кожному рецепту комбікорму, призначеному для певного виду тварин, присвоюється певний номер. Згідно з інструкцією встановлено такий порядок нумерації: для курей – 1 – 9; індиків – 10 – 19; качок – 20 – 29; гусей – 30 – 39; цесарок і голубів – 40 – 49; свиней – 50 – 59; великої рогатої худоби – 60 – 69; коней – 70 – 79; овець – 80 – 89; кролів і нутрій – 90 – 99; хутрових звірів – 100 – 109; ставової риби –110 – 119 і для лабораторних тварин – 120 – 129.

У межах окремого виду тварин кожному рецепту присвоюється порядковий номер. Вид комбікорму позначають літерами: ПК -– повнораціонний комбікорм, К – концентрат, П – премікс. Наприклад, ПК-18 – комбікорм для курок-несучок, 18-й рецепт. Останнім часом для свиней комбікорм позначають літерами СК – свинячий комбікорм.

В Україні виробляють повнораціонні комбікорми, комбікорми-концентрати, білково-вітамінні добавки (БВД), білково-вітамінно-мінеральні добавки (БВМД) і премікси.

Повнораціонні комбікорми збалансовані за всіма поживними речовинами залежно від групи тварин, їх випускають переважно для птиці та свиней.

Комбікормами-концентратами доповнюють основний раціон із грубих і соковитих кормів необхідною кількістю протеїну, мінеральних речовин, вітамінів, їх виготовляють для великої рогатої худоби, овець, коней, свиней.

БВД і БВМД містять концентровані високопротеїнові корми (макуха, дріжджі, зерно бобових тощо), а також препарати вітамінів, макро- і мікроелементів, антибіотики та інші біостимулятори. їх уводять до складу комбікормів, які виробляють на основі власного фуражного зерна, а також як доповнювачі при балансуванні раціонів тварин із грубих, соковитих і зернових кормів безпосередньо у господарствах.

Премікси – це суміш біологічно активних речовин (вітаміни, мікроелементи, амінокислоти, антиоксиданти, фармакологічні препарати тощо) з наповнювачами (шрот, дріжджі, висівки). їх уводять до складу комбікормів, білково-вітамінних добавок, замінників незбираного молока в кількості 1 – 2%. Премікси бувають вітамінні, мінеральні, вітамінно-мінеральні та ін.

Комбікорми випускають у розсипному, гранульованому і брикетованому вигляді. Під час гранулювання й брикетування зменшується об’єм комбікорму, він стає більш транспортабельним і краще зберігаються поживні речовини. Розсипний комбікорм у процесі транспортування самосортується: важчі частинки осідають на дно, і корм стає нерівноцінним за вмістом поживних речовин в окремих місцях.

Оцінюють комбікорм за зовнішнім виглядом, кольором, запахом, ступенем помелу зерна, наявністю механічних домішок.

Чинники, що впливають на склад і поживність кормів

Корми, які використовують у годівлі сільськогосподарських тварин, відрізняються як за хімічним складом, так і за поживністю. Причому мінливість у складі й поживності того самого виду корму спостерігається навіть в умовах одного господарства й залежить від ґрунтово-кліматичних умов, агротехніки, способу збирання, умов зберігання, технології підготовки до згодовування тощо.

На хімічний склад рослин впливають природньо-кліматичні чинники – світловий і температурний режими, кількість опадів, вологість повітря, тривалість сонячної інсоляції. Так, рослини, вирощені в різних кліматичних зонах, відрізняються за наявністю протеїну. Зазвичай його вміст підвищується у рослинах під час переміщення їх із півночі на південь, із заходу на схід. На південних схилах кількість протеїну і каротину в того самого виду рослин більша, ніж на північних. Нижчий рівень протеїну і сухої речовини буде у разі зниження температури і зростання кількості опадів порівняно з теплішою й сухішою погодою.

Урожайність і хімічний склад рослин тісно пов’язані з родючістю ґрунтів. У деяких регіонах склад ґрунтів відрізняється за надлишком або нестачею окремих хімічних елементів (йод, кобальт, мідь та ін.), що зумовлює певні зміни і в складі рослин. Так, корми, вирощені на заболочених ґрунтах, бідні на кобальт і часто спричинюють захворювання тварин на акобальтоз.

Із метою послаблення негативного впливу, пов’язаного з нестачею деяких елементів у ґрунтах, і для правильного внесення мінеральних добрив у господарствах складають ґрунтові карти, які дають можливість певною мірою регулювати забезпеченість нормального живлення рослин. Значно змінюється хімічний склад кормових культур під впливом добрив.

Особливо впливають на врожайність і вміст протеїну в рослинах азотні добрива. При цьому злакові реагують більше, ніж бобові. Слід зазначити, що внесення азотних добрив сприяє накопиченню в кормових рослинах нітратів, а вміст у сухій речовині раціону понад 0,5% нітратів може спричинити отруєння жуйних. У рубці, особливо за нестачі цукрів у раціоні, відновлення нітратів до аміаку припиняється на стадії нітритів. Нітрити токсичні для організму і спричинюють у тварин аноксію (кисневе голодування).

Вміст органічних речовин у зерні кукурудзи залежно від внесених добрив, %

Добриво	Протеїн	Жир	Крохмаль
Контроль	9,9	4,0	72,4
Фосфор – 40 кг/га	10,6	5,3	66,9
Фосфор/азот – 40/50 кг/га	11,9	7,4	67,3
Гній – 20 т/га	10,3	6,7	63,7

Склад і поживність кормових рослин залежать від фази вегетації під час заготівлі їх. В ранні фази вегетації у сухій речовині вищий уміст протеїну, безазотистих екстрактивних речовин і нижчий – клітковини. В пізніші фази у рослин збільшується кількість клітковини, корм гірше поїдається і перетравлюється (табл. 3.5).

Вміст і перетравність поживних речовин у конюшино-злаковій суміші, %

Фаза вегетації	Протеїн		Клітковина
	вміст	коефіцієнт перетравності	вміст	коефіцієнт перетравності
Бутонізація	15,0	65	27,0	64
Кінець цвітіння	9,0	48	36,0	56

Проте поживність не всіх кормових рослин знижується з пізнішими фазами вегетації під час заготівлі. Так, у кукурудзи при збиранні на силос найбільше поживних речовин накопичується у фазі воскової і технічної стиглості зерна. При цьому перетравність їх майже не змінюється (табл. 3,6).

Зміна поживності рослин кукурудзи впродовж вегетації

Фаза вегетації	Вміст в 1 кг корму
	кормових одиниць	перетравного протеїну, г
Початок утворення зерна	0,18	13,6
Молочна стиглість	0,22	13,0
Молочно-воскова стиглість	0,30	13,0
Воскова стиглість	0,32	14,0

Накопичують поживні речовини до фази воскової стиглості без істотної зміни перетравності горох, люпин, кормові боби та ін. Кормові коренеплоди і зерно найбагатші на поживні речовини у фазі повної стиглості. Тому збирати ті чи інші культури для заготівлі кормів слід у такі фази їхнього розвитку, коли з одиниці площі можна одержати максимум кормових одиниць та перетравного протеїну.

Хімічний склад і поживність кормів значною мірою залежать від сорту рослин. Так, уміст протеїну у кременистих сортів кукурудзи коливається в межах 7,7 – 14,7%, зубоподібних – 8,0 – 13,5, крохмалистих – 6,9 – 12,2%.

Суттєво впливає на поживність кормів спосіб заготівлі. Наприклад, при висушуванні трави на сіно в польових умовах втрати поживних речовин становлять 30 – 40%, а за дощової погоди – 50%, під час досушування сіна за допомогою активного вентилювання вони зменшуються до 20 – 25%. Знижуються поживність та якість силосу за тривалого завантаження у силососховище, трамбування тощо.

Крім того, склад і поживність кормів залежать від строків та способів сівби, густоти травостою, догляду за кормовими культурами в період їхнього росту, способів консервування, умов зберігання і підготовки кормів до згодовування. Забруднення їх пестицидами під час догляду за рослинами (деякі накопичуються в рослинах), ураження останніх фітофторою, сажкою, іржею, плісенню внаслідок зберігання кормів у незадовільних умовах знижують їхню поживну цінність і можуть спричинювати токсикоз у тварин.

Таким чином, даними про поживність кормів, наведеними у відповідних довідниках, слід користуватися як орієнтовними, а для організації повноцінної годівлі тварин у господарстві потрібно систематично визначати фактичну поживність заготовлених кормів.