Мезоліт

(середній кам’яний вік) тривав від Х до VIІ тис. р. до н. е.

• Закінчується льодовиковий період, що призводить до зникнення великих тварин і появу більш дрібніших: кабан, вовк, лисиця, бобер. Це зумовило мисливську кризу.

• Мисливська криза – пошук нових способів полювання.

• Мисливська криза була подолана з винайденням першої стрілецької зброї лука та стріл.

• Знаряддя праці часів мезоліту: лук та стріли, гачки для рибалки, мікроліти (дрібні знаряддя праці з каменю), долото, сокира, тесло, ножі, списи, гарпуни. Також були винайдені лижі, човен

• Залишається привласнюючи господарство, зростає роль рибальства

• За доби мезоліту починається приручення диких тварин. Перша прирученою твариною була собака.

• Стоянки на території України: Мурзак-Коба та Фатьма-Коба (Крим), Гребениківська (Одещина), Журавська (Чернігівщина). Усього близько 1000.

• Родові общини об’єднуються в плем’я.

Неоліт

(новий кам’яний вік) тривав від VI – IV тис. р. до н.е.

Неолітична революція – перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого. Відтворююче господарство – землеробство, скотарство. Риси неолітичної революції:

Винайдення і поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (свердління, шліфування і пиляння), створення нових знарядь праці (мотика, серп);

Винайдення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів - кераміки, тканини – перші, далі, прядіння, винайдення першого маленького колеса для прядіння

Перехід від кочового способу до осілого

Використання свійських тварин, як тяглової сили, приручення більшості свійських тварин. (Першою свійською твариною стала собака, яку приручили у мезоліті. Згодом одомашнили свиню і бика, а пізніше – вівцю, козу, коня)

Суттєві зрушення в демографічній сфері, зростання розмірів поселень. (Стабільне харчування)

В цей період почали вирощувати пшеницю, ячмінь, просо, жито, овес. Скотарство виникло з мисливства.

В суспільному житті поступово посилюється роль чоловіків в колективі,матріархат поступово змінюється патріархатом.

Патріархат – ведення роду по батківській лінії, пануюча роль чоловіка в господарстві, суспільстві, родині.

Неолітизація України відбулася з Балкан через Подунав'я. Сталося це у VII–V тис. до н. е. внаслідок чотирьох потужних хвиль мігрантів — протонеолітичної гребениківської, людності неолітичних культур Криш (буго-дністровська культура з кінця VII тис. до н. е.), лінійно-стрічкової кераміки, що прийшла в обхід Карпат, та Кукутені.

На півдні України неолітична доба закінчилася в V тис. до н. е. з поширенням виробів із міді в трипільській та маріупольській спільнотах, на півночі неолітичні племена (культура ямково-гребінцевої кераміки) мешкали ще в ІІІ тис. до н. е.

Неолітичні археологічні культури на території України

• Буго-дністровська культура

• Культура лінійно-стрічкової кераміки

• Сурсько-дніпровська культура

• Дніпро-донецька культура

• Культура ямково-гребінцевої кераміки

Енеоліт

(мідно-кам’яний вік) тривав від IV-III тис. р. до н.е.

Навколо понять «енеоліт», «халколіт», «мідний вік», що є за змістом синонімами, впродовж останніх 50-ти років точаться жваві дискусії. Йдеться про те, чи був енеоліт окремою добою в археології, чи лише перехідним періодом між базовими в системі трьох епох кам’яною і бронзовою добами. Вирішується ця проблема з огляду на якість пам’яток того чи іншого регіону. Так, енеоліт відсутній в археології наших північних сусідів – Білорусі та Польщі, як і в лісовій зоні Євразії загалом. В Україні ж цю добу репрезентують блискуча спільнота Кукутені-Трипілля, її сусіди на заході та своєрідні культури Степу, дослідження яких ще триває.

В цей час з’явились перші мідні вироби, але кам’яні знаряддя кількісно переважали, адже сировина для них була більш доступною. Найвідомішою культурою цього періоду є трипільська культура

Хронологія енеоліту базується на серії радіовуглецевих дат із пам’яток Кукутені-Трипілля. Процедура їх калібрування дала підстави розширити часові рамки енеоліту України принаймні на 1000 років. Цей момент слід ураховувати, звертаючись до праць, що вийшли друком у XX ст., коли автори ще не користувалися каліброваними датами. Отже, доба енеоліту датується нині серединою VI–IV тис. до н. е. Зазначимо також, що найпізнішу фазу Кукутені-Трипілля сьогодні відносять до раннього бронзового віку. Слід також брати до уваги, що в узагальнювальних працях минулого століття локальні варіанти пізнього Трипілля та ямну культурно-історичну спільноту Степу відносили до енеоліту. Пам’ятки III тис. до н. е. вважали енеолітичними, а нині їх датують раннім і середнім періодами доби бронзи