Лекція 1 Стародавній світ
Терміни: Антропогенез, Антропологія, Етнографія, Табу, Нумізматика, Геральдика
Історія – 1) це наука, яка займається вивченням минулого людства на основі матеріальних, письмових, фольклорних та інших історичних джерел. 2) процес розвитку історії і суспільства.
Археологія – наука, що досліджує речові пам’ятки історії.
В епоху Відродження (15-16 століття.) розвиток археології пожвавився в зв'язку з вивченням пам'яток античного мистецтва. Новий поштовх археологічним дослідженням у Західній Європі дали успішні розкопки Помпеї у 18 столітті. 1748 Раскопки древнего города Помпеи
Антропогенез – процес виникнення і формування фізичного типу людини, первісного розвитку її трудової діяльності, мови та суспільних відносин.
Антропологія (від гр.. «людина» і «наука) – наука. Яка досліджує походження, розвиток, біологію, людини, її рас і поширення рас на земній кулі.
Бортництво (від укр.. «борть - дупло») збирання меду лісових бджіл.
Архаїчній – давній
Археологічна культура – стійка сукупність типів археологічних решток, об'єднаних спільною територією, які змінюються та розвиваються у взаємозв'язку.
Археологічні пам’ятки – матеріальні залишки людської діяльності.
Етнографія (від грецького етнос — плем'я, народ; графо — пишу) — суспільствознавча наука, об'єктом дослідження якої є народи, їхня культура і побут, походження (етногенез), розселення, процеси культурно-побутових відносин на всіх етапах історії людства. Концентрує увагу на розробці проблем етно- і націогенезу, етнічної історії, міжнаціональних відносин, етнонаціональних процесів, традиційно-побутової культури, народних знань, побуту, народного мистецтва. Етнографи, люди які, вивчають цю науку. Етнографія — це історія народу, яка включає в себе історію його житла, одягу, харчування, його родинного укладу, форм побуту у широкому сенсі цього слова. Це історія його світогляду, народних знань, вірувань, обрядів і звичаїв.
Історичне джерело – речові чи писемні пам’ятки, що свідчать про минуле. Історичні джерела поділяються на: речові (залишки матеріальної культури минулого) писемні (літописи, мемуари, хронічки та ін..) мовні (дають інформацію на основі аналізу мов); етнографічні (традиції, вірування. Свята, аналіз побуту); усні (казки, легенди, міфи).
Культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей.
Культ – зовнішній вияв поклонінню божеству – сукупність прийнятих ритуалів та звичаїв.
Культурний шар – шар ґрунту в якому виявлено сліди життєдіяльності людини
Табу – у первісних народів релігійна заборона певних дій.
Нумізматика – наука про монети.
Геральдика – наука про герби.
Цивілізація (від. Лат. «громадський, державний) – рівень суспільного розвитку та матеріальної культури, який визначався розвитком продуктивних сил. людська спільнота, яка впродовж певного періоду часу (процес зародження, розвиток, загибель чи перетворення цивілізації) має стійкі особливі риси в соціально-політичній організації, економіці та культурі (науці, технологіях, мистецтві тощо), спільні духовні цінності та ідеали, ментальність (світогляд).
Язичництво – релігія, для якої характерним є віра в багатьох богів, поклоніння явищам природи, предметам тощо.
Нова доба
(XV - 1914 р.).
Стародавня доба
(близько 1 млн. років тому - V ст.).
Доба Середньовіччя
(V-XV ст.).
Новітня доба (від 1914 р.).
Ранній залізний вік
(ІХ ст. до н. е – V ст. н. е.
Кам’яний вік (пр. 1 млн. р. тому – ІІІ тис. до н. е.
Бронзовий вік пр. ІІІ–ІІ тис до н. е.
Палеоліт – давній камінь
(1 млн. р. тому – до 10 тис до н.е)
Мезоліт середній камінь
10–7 тис. до н.е
Неоліт
новій кам’яний вік
6-4 тис. до н.е
Енеоліт мідно-кам’яний вік
4-3 тис. до н. е.
Кіммерійці
(IX – VIІ ст. до н. е.)
Кургани:
Висока Могила на Запоріжжі поблизу с. Зольне в Криму
Скіфи
(VI – ІІІ ст. до н. е.)
Товста Могила на Дніпропетровщині (тут знайдено відому золоту пектораль),
Солоха біля с. Велика Знаменка у Запорізькій області (тут знайдено золотий гребінь), Чортомлик біля м. Нікополь
Сармати
(І ст. до н. е – ІІІ ст. до н. е.)
«царські» кургани біля с. Пороги Вінницької обл., де поховано «царя» та його дружину, кургани з багатими похованнями «цариць-жриць» Соколова Могила на Миколаївщині та Ногайчинський курган у Криму.
Готи (ІІІ– IV ст. н. е.)
Гуни (IV–V ст. н. е.)
Ранній палеоліт (1 млн.–150 тис.)
Королеве (Закарпаття)
Амвросіївка (Донбас)
Лука-Врублівецька (Житомирщина)
трипільська культура/
культура мальованої керамік/
кукутень-трипілля
Середній палеоліт (150 тис.–40/35. тис.)
Кіїк-Коба (Крим)
Холодний грот (Крим)
Антонівка (Донбас)Молодово (р. Дністер).
Ямна культура (перехід від енеоліту до бронзового віку кін. 3 – поч. 2 тис. до н.е.)
Зрубна культура (друга пол. 2 – поч. 1 тис. до н.е.),
Чорноліська культура (9-7 ст. до н.е.)
Пізній палеоліт (40 – 10 тис. до н. е.)
Радомишльська (Житомирщина)
Мізинська (Чернігівщина)
Межиріцька (Черкащина)
Кирилівська (Київ)
Грецька колонізація Північного Причорномор’я
(VII ст. до н.е. – IV ст. н.е.)
Найвідоміші міста-держави на території України: Феодосія, Херсонес (біля сучасного Севастополя), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля Миколаїва), Кіркінікіда (Євпаторія), Пантікапей (Керч), Тіра (Бєлгород-Дністровський)
Чи знайомі Вам поняття – «до Різдва Христового» (до н.е) (-) та «після Різдва Христового» (н.е) (+)
У світі існують найрізноманітніші календарні системи та методи рахування років. Відома нам система, якою зараз користується людство була запроваджена у ранньому середньовіччі та набула поширення з поширення християнства.
На думку більшості вчених, при обчисленні в VI столітті римським ігуменом Діонісієм Малим року Різдва Христового, була зроблена невелика помилка (у кілька років).
Відзначається також, що релігійна запис вводить в оману щодо року народження Христа - історичні факти занадто розмиті, щоб точно встановити цю дату.
Також існують різні календарні системи.
Чи знаєте ви як виник так званий «Старий новий рік»
Юліанський календар – календар, розроблений групою олександрійських астрономів на чолі p Созігеном. Календар введений Юлієм Цезарем з 1 січня 45 року до н. е. Рік за юліанським календарем розпочинається 1 січня, так як саме в цей день з 153 року до н. е. обрані комициями консуливступалі на посаду.
У юліанському календарі звичайний рік складається з 365 днів і ділиться на 12 місяців. Раз в 4 роки оголошується високосний рік, в який додається один день - 29 лютого (раніше аналогічна система була прийнята в зодіакальному календарі по Діонісію). Таким чином, юліанський рік має тривалість в середньому 365,25 днів, що більше на 11 хвилин тривалості тропічного року.
Григоріанський календар – система обчислення часу, заснована на циклічному обертанні Землі навколо Сонця; тривалість року прийнята рівною 365,2425 доби; містить 97вісокосних років на 400 років.
Вперше григоріанський календар був введений Папою Римським Григорієм XIII в католицьких країнах 4 жовтня 1582 року замість колишнього юліанського: наступним днем після четверга 4 жовтня стала П'ятниця 15 жовтня.
У григоріанському календарі тривалість року приймається рівною 365,2425 доби. Тривалість невисокосного року – 365 діб, високосного - 366.
Звідси випливає розподіл високосних років:
• рік, номер якого кратний 400, – високосний;
• інші роки, номер яких кратний 100, – невисокосних;
• інші роки, номер яких кратний 4, – високосні.
Таким чином, 1600 і 2000 роки були високосними, а 1700, 1800 і 1900 роки високосними були.
Похибка в одну добу в порівнянні з роком рівнодення в григоріанському календарі накопичиться приблизно за 10 000 років (в юліанському – приблизно за 128 років).
Льодовиковий період
Першою льодовиковою епохою було Гуронське заледеніння близько 2,4 — 2,1 млрд років тому, ранній протерозой. Палеопротерозойські льодовикові відкладення були знайдені на північному узбережжі озера Гурон і в західній Австралії.
Наступна льодовикова ера, відбулася 850 — 630 мільйонів років тому (кріогеній), це був час максимального заледеніння під час якого льодовикові щити досягли екватору[5] (так зв. Земля-сніжок). "Наявність льоду на континентах і пакового льоду в океані перешкоджало силікатному вивітрюванню і фотосинтезу, що є двома основними поглиначами CO2 наразі». Існує гіпотеза про взаємозв'язок кліматичних умов цієї епохи і едіакарійського і кембрійського вибухів, хоча ця гіпотеза є новітня і суперечлива.
Мала льодовикова ера, Андсько-Сахарська , відбулася 460 — 420 мільйонів років тому, за часів пізнього ордовику і силуру.
Еволюція наземних рослин на початку девонського періоду призвело до довгострокового збільшення планетарного рівня кисню і зниження рівня CO2, що призвело до Льодовикової ери Карру. Епоха названа на честь льодовикових відкладень регіону Карру в Південній Африці, де існування цієї льодовикової епохи було вперше чітко визначено. Великі полярні льодовикові шапки існували в Південній Африці 360 — 260 мільйонів років тому, протягом кам'яновугільного і раннього пермського періодів.
Сучасна льодовикова ера, пліоцен-четвертинне зледеніння, почалася близько 2,580,000 років тому в кінці пліоцену, коли почалося поширення льодовикових щитів в Північній півкулі. З тих пір відбулося кілька гляціалів (льодовикових періодів) і інтергляціалів. Наразі ми живемо в період інтергляціалу, останній льодовиковий період, закінчився близько 10,000 років тому. Все, що залишилося від континентальних льодовикових щитів — Гренландіський і Антарктичний льодові щити і дрібніші льодовики, наприклад, на Баффіновій Землі.