2. Виробничі напрями вівчарства

Вівчарство в Україні розвивається за такими виробничими напрямами:

Вовново - м’ясний. Племінна робота при цьому ведеться з вівцями асканійської тонкорунної породи та її помісями із тонкою вовною, яких розводять у степовій зоні України. Вівці дають високий настриг тонкої вовни, відзначаються високою скороспілістю і добрими м’ясними якостями.

М’ясо -вовновий. За цим напрямом ведеться племінна робота із вівцями, які мають тонку та напівтонку вовну. Тонка вовна і добрі м’ясні якості характерні для овець породи прекос та її помісей, яких розводять у зонах Лісостепу і Полісся та в низинних районах Карпат. Напівтонку вовну одержують від овець таких порід: чорноголової, латвійської темноголової, литовської чорноголової, ромні-марш. Овець цих порід розводять у зонах Лісостепу і Полісся. До цього напряму продуктивності належать і вівці цигайської породи, яких розводять у Донецькій, Одеській, Чернівецькій областях і Республіці Крим.

Смушковий напрям. Сюди відносять такі породи: сокільську, каракульську і асканійський багатоплідний каракуль. Сокільську породу розводять у деяких районах Полтавської і Дніпропетровської областей, а каракульську - на півночі Одеської та в господарствах Чернівецької і Хмельницької області.

Вовново м’ясо-молочний напрям. Овець цього напряму продуктивності розводять у гірських районах Карпат, що входять Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської та Чернівецької областей.

3. Породи овець

За виробничою класифікацією породи овець в Україні розподіляють на три групи: тонкорунну, напівтонкорунну і грубововну. До першої групи належать асканійська порода і прекос, другої - цигайська, північнокавказька, чорноголова, ромні-марш, латвійська темноголова і литовська чорноголова, до третьої - сокільська, каракульська, романівська та інші.

Тонкорунні породи

А сканійська тонкорунна порода овець виведена академіком М.Ф. Івановим в Асканії-Нова в 1925-1934 рр. схрещуванням місцевим тонкорунних овець із баранами американський рамбульє.

Вівці асканійської породи характеризуються високою вовновою і м’ясною продуктивністю. Це найбільші тонкорунні тварини серед усіх порід світу.

Жива маса баранів становить 110-130, вівцематок - 55-65 кг. Настриг вовни від баранів досягає 14-17, вівцематок - 5,5-6 кг. Довжина вовни у вівцематок - 7,5-9, баранів - 8-9,5 см. Плодючість овець - 125-130 ягнят від 100 вівцематок.

Розводять асканійську породу переважно в Херсонській, Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській, Кіровоградській, Луганській областях і Республіці Крим.

Порода прекос. Це тонкорунна порода овець м’ясо - вовнового напряму продуктивності. Виведена у Франції в кінці 19 - на початку 20 ст. схрещуванням мериносів типу рамбульє з англійськими вівцями лейстерської породи.

В Україні прекосів почали розводити і використовувати для масового поліпшення грубововних овець із 1927 р.

Барани майже усі комолі. Жива маса їх - 90-110, вівцематок - 55-60 кг. Настриг вовни у баранів - 10-12, вівцематок - 5-5, кг. Як планову породу прекосів розводять у господарствах Черкаської, Полтавської, Харківської, Київської, Сумської, Вінницької, Житомирської, Хмельницької, Тернопільської, Чернігівської, Волинської, Рівненської, Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької областей.

Прекос		Рамбульє

Напівтонкорунні породи

Цигайська порода - одна із найстародавніших напівтонкорунних короткошерстих порід світу. В Україну її завезено на початку 19 ст. із країн Балканського півострова. Вівці мають універсальну продуктивність. Крім вовни, від них одержують доброякісну баранину, 80-100 кг молока за лактацію і хутрові овчини високої якості. З овчин ягнят виготовляють шапки, коміри. Ці хутра називають цигейки. Широко розповсюджена в Молдавії, Україні, Північному Кавказі, Центральній Росії. Цигайські вівці розрізняються за біологічними ознаками. В Молдавії розводять овець вовново-молочного типу, на Україні м'ясо - вовнового.

Жива маса баранів - 80-100, вівцематок - 50-60 кг. Від баранів настригають по 7-8, вівцематок - 4-5 кг вовни довжина вовни - 8-10 см. Вівці цигайської породи скороспілі, ягнята в 4-4,5-місячному віці досягають живої маси 28-30 кг.

В Україні овець цигайської породи розводять у Республіці Крим, Донецькій, Одеській областях.

Чорноголові вівці поширені у зоні Західного Полісся (Волинська, Житомирська, Львівська, Рівненська та Чернігівська області). Найпоширенішими чорноголовими породами є латвійська темноголова, німецька чорноголова, естонська темноголова і литовська чорноголова.

Ромні марш- дає кросбредну шерсть, яка характеризується вирівняністю, великою довжиною, однорідним забарвленням, блиском, високою якістю.

Гемпширська		Ромни - марш

Грубововнові породи

Каракульська порода овець створена у Середній Азії. Це золотий фонд вівчарства оскільки забезпечує цінною сировиною для пошиву верхнього одягу. Розводять в Узбекистані, Туркменії та ін. республіках. В Україні тварин цієї породи почали завозити вже наприкінці минулого століття. Овець каракульської породи розводять в Одеській, Полтавській, Харківській, Вінницькій, Херсонській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій областях та Криму. Каракульські вівці погано акліматизуються в інших зонах, та погано переносять вологий клімат.

Основна продукція каракульських овець - смушки. За забарвленням цих тварин поділяють на чорних, сірих, коричневих, сур та ін. Проте найпоширеніші чорні. Чорне забарвлення каракулів зберігається недовго. Часто до однорічного віку вовна на ягнятах стає рудуватою, а у вівці 2-3 років вівці сивіють. Крім того, від овець каракульської породи одержують килимову вовну, овчини, молоко та баранину. Дорослі каракульські вівці невеликі (жива маса баранів - 60-70, вівцематок - 40-50 кг). Вовна каракульських овець косичної будови. Довжина косиць досягає 15-18 см. До складу вовни входять 70 % ості. Стрижуть овець два рази на рік - навесні й восени при настригах 2,5-3,5 кг вовни.

Самці і самки жирнохвості (відкладення жиру). Плодючість 1-2 ягняти за окот. Для підвищення плодючості використовували сиворотку жерібних кобил, яка підвищує плодючість, але знижує якість каракуля. Після забою ягняти від матки можна отримати до 57 кг молока.

Сокільська порода овець - одна із найстародавніших, яких розводять в Україні. Породу створювали з участю каракульських овець та породи малич. Її розводять у Полтавській і Дніпропетровській областях. Вовна у них груба, неоднорідна, сірого та чорного кольорів. Із неї виготовляють валянки та грубі сукна. Настриг вовни від баранів - 3,5-4, вівцематок 2-3 кг. Від сокільських овець одержують в основному сірий смушок. Важливе значення в сокільському вівчарстві має використання молока вівцематок, від яких ягнята забиті на смушки. Такі вівцематки за 100-120 днів лактації дають 50-60 кг молока.

Гіссарська порода- сама крупна у світі, виведена 700 років назад у Гіссарській долині на території нинішнього Таджикістана. Напрямок продуктивності м»ясо-сальний. Має великий курдюк в районі крижів. Жива маса баранів досягає 200 кг, а маток- 100 кг. Настриг вовни невеликий - 1,5 кг за стрижку, з якої виготовляють грубий войлок.

Романівська порода- дає найкращу у світі овчину (легку, пухку, міцна). Найбільший кожух важить не більше 4 кг. Ідеальне співвідношення пуху та ості (пух гріє, а ості захищає від звалювання). Пухові волокна світлі а ость - темновата, в цілому овчина має темно сірий відтінок. Вивели породу у Ярославській губернії невідомо в який період. Жива маса баранів- 60-70 кг, маток 50-60 кг. Романовські вівці- дворові, тримаються невеликими групами, а у великих стадах погано себе почувають. При можливості розбиваються на групи. Романовська вівця багатоплідна- за один окот отримують 3-4 ягнят.

Гіссарська		Романівська

Кавказькі породи- тушинська та балбасська- дають виключно ідеальну вовну для коврового виробництва та виробництва одягу. Від тушинської вівці отримують тушинський сир.

Тушинська