1.2. Молочна залоза
Молочна залоза — один із найважливіших органів самок ссавців, що синтезує молоко, яке є єдиним продуктом харчування для їхніх малят на перших етапах постнатального життя. Найрозвиненіша вона під час вагітності і в післяпологовий період. Молочну залозу часто називають вим'ям. Вим'я корови складається з чотирьох самостійних залоз. Кожна залоза розділена на частки (їх у корови — 5 — 20), кожна частка — на часточки. Основною структурною і функціональною одиницею залози є альвеола, оповита густою сіткою капілярів.
М
олоко
синтезується в альвеолах, частково —
в дрібних і середніх вивідних протоках.
З них воно надходить у крупні вивідні
протоки, після чого накопичується в
молочній цистерні, а з неї через сосковий
канал виділяється у зовнішнє середовище.
Молочна залоза функціонує в лактаційний
період, який у корови триває в середньому
300 днів.
Секреторний епітелій альвеол за допомогою ферментів синтезує складові частини молока з органічних речовин крові. Казеїн молока синтезується з амінокислот, молочний цукор – з глюкози. Молочний жир утворюється з нейтрального жиру і жирних кислот крові, а також оцтової кислоти. Від активності щитовидної залози залежить кількість оцтової кислоти, а від неї – вміст жиру в молоці. Вітаміни й мінеральні речовини переходять з крові в молоко без змін. Для повноцінної молоковіддачі перед доїнням підмивають вим’я водою і витирають насухо, при цьому подразнюються рецептори сосків що зумовлює рефлекторне виділення молока яке здійснюється за участю гормону задньої частки гіпофіза – окситоцину, що впливає на міопітелій альвеол що сприяє виведенню молока.
Рис. 2. Схема будови молочної альвеоли та її кровообігу (за С. Поттоном): 1 — артеріола; .2 — міоепітеліальна клітина; 3 — лактуюча клітина; 4 — капіляр; 5 — венула; 6 — вивідна протока
3. Основи розведення сільськогосподарських тварин
План лекції:
1.1. Індивідуальний розвиток, конституція та екстер’єр сільськогосподарських тварин
Поняття про онтогенез та філогенез.
Періодизація індивідуального розвитку тварин.
Методи вивчення росту.
Вплив різних факторів на ріст і розвиток тварин.
Поняття про екстер’єр.
Конституція тварин
Класифікація типів конституції.
Оцінка екстер’єру та конституції тварин.
Племінна робота у тваринництві.
Поняття про породу та її структуру.
Класифікація порід.
Методи розведення, їх біологічна суть і господарське значення.
Способи розмноження. Штучне осіменіння.
Статева та господарська зрілість тварин. Поняття про статевий цикл. Зведені показники щодо відтворення сільськогосподарських тварин.
1.1. Індивідуальний розвиток, конституція та екстер’єр с/г тварин
Поняття про онтогенез та філогенез. Для вирощування повноцінного молодняку і формування здорових тварин бажаного типу необхідно знати основні закономірності росту та розвитку. Під індивідуальним розвитком тварин (онтогенезом) розуміють безперервний процес кількісних та якісних змін, що відбувається в організмі.
Періодизація індивідуального розвитку тварин.
Період ембріонального розвитку. Тривалість у різних видів с/г тварин. Найбільш інтенсивно плід росте у останній плодовий період.
Постембріональний період.
Підперіод новонародження. Пристосування
Підперіод молочного живлення. У телят 6 міс., ягнят- 4, лошат- 6-8 місяців.
Підперіод статевого дозрівання. Статева зрілість настає у ВРХ на 6-9 місяці, овець і кіз на 5-8, свиней 4-6, кобил- 15-18 -му міс.
Підперіод зрілості.
Підперіод старість.
Методи вивчення росту. В практиці необхідно вести облік росту та розвитку молодняку. Для цього використовують ваговий метод. Визначення живої маси проводять кожний місяць з дня народження до досягнення 6 місячного віку, а далі через кожні 3 місяці до парування. За допомогою вагового методу обліку росту визначають абсолютний, середньодобовий та відносний прирости.
Абсолютний приріст (Х) за певний проміжок часу (за місяць, за період відкорму та ін.) визначається за формулою:
Х= Мк- Мп,
де Мк- маса тварин в кінці контрольного періоду (кг),
Мп- маса тварин на початку періоду (кг).
Середньодобовий приріст (СП) визначаємо за формулою:
СП= (Мк- Мп)/Т,
де Т- час, який пройшов між двома зважуваннями (дні).
Відносний приріст (К), який показує коефіцієнт напруженості росту, визначається в процентах за формулою:
К= (Мк- Мп)*100/Мп
Вплив різних факторів на ріст і розвиток тварин. Спадковість (ендокринна, нервова система, стать), умови годівлі та утримання. Малігонов та Червінський дослідили, що органи й тканини, які найінтенсивніше ростуть, терплять від недогодованості і недорозвиваються значно більше, ніж ті, що мають у цей час повільну швидкість росту. Вони виділяли три основних типи недорозвинутості: ембріональний (недогодівля або хвороба матері); інфантилізм- через недогодівлю молодих тварин, що викликає недорозвиненість статевих органів; неотонія- внаслідок недогодівлі, при якій зберігається здатність до відтворення.
Ступінь недорозвинутості тварин залежить від тривалості негативних факторів. Чим коротший період недогодівлі, тим швидше й повніше за доброї годівлі може пройти компенсація відставання розвитку.