4. Відтворення стада та утримання поголів’я

Відтворення стада починається з підготовки кнурів, свиноматок і ремонтного молодняка до племінного використання, організації парування.

Планування опоросів. Опорос основних і перевірюваних свиноматок можна запланувати на будь який сезон або проводити рівномірно протягом року. Він може бути розтягнутий з часом, або пройти за 1-2 дні. Останній опорос називається туровим. Найпрогресивнішою є система рівномірних цілорічних опоросів. За цією системою ферма працює ритмічно, раціонально використовуються приміщення, рівномірно реалізується поголів’я.

Підготовка і проведення парування. Кнурів починають використовувати для відтворення в 11- 12 місячному віці живою масою 160- 180 кг. Більш раннє використання кнурів негативно позначається на їх подальшому розвитку і призводить до низької заплідненості свиноматок. Кнурів використовують до 4-5 річного віку, щорічно вибраковуючи 25%. Для заміни вибракуваних тварин необхідно утримувати 40- 50% ремонтних кнурців від загального поголів’я основних кнурів.

Основних кнурів утримують індивідуально, площа станка 7 м2. Перевірюваних кнурів і пробників утримують групами по 5 голів у станку, норма площі - 2,5 м2 на голову.

У період парувальної кампанії статеве навантаження повинно бути помірним (не більше 1 садки на 3- 4 дні).

Використання свиноматок для парування доцільно починати у 9- 10 місяців, коли вони досягнуть живої маси 120- 130 кг.

Основних свиноматок використовують протягом 2,5- 3 років. Заплідненість, плодючисть і молочність починає знижуватись після 5- 6 опоросів. В промислових стадах щорічно замінюють близько 30- 40% основного маточного поголів’я. Тому кількість перевірюваних свиноматок від кількості основних повинна становити 60- 100%.

За фізіологічним станом і особливостями утримання свиноматок поділяють на: холостих, умовно поросних, глибокопоросних і підсисних. До групи холостих входять молоді свинки, переведені з групи ремонтного молодняка, а також матки, що вже опоросилися, зразу після відлучення від них поросят.

У групу умовно поросних свиноматок включають усіх спарованих свиноматок, які перебувають у ній протягом 32 днів до остаточного встановлення їх поросності з допомогою кнура- пробника. Якщо свиноматка не реагує на нього її вважають заплідненою і переводять у групу заключного періоду поросності. У цій групі вони знаходяться до 108 доби поросності, після чого їх переводять на опорос.

У групі підсисних свиноматок тварин утримують до відлучення поросят.

Холостих свиноматок утримують групами по 10- 12 голів у станку, площа на одну голову 2 м².

Парування свиноматок. Однією з основних причин перегулів і яловості свиноматок є несвоєчасне й неправильне їх парування або штучне осіменіння. Для визначення строків парування необхідне знати й враховувати фізіологічні процеси, що визначають зовнішні ознаки тічки у свиней. Тічкою у свиней називається період статевої активності, який повторюється у неспарованої свиноматки періодично приблизно через кожні 19-21 добу із коливаннями від 11 до 35 днів і більше. У період тічки свиноматки збуджена, мало лежить, стрибає на інших тварин, видає особливі звуки “гуде”, втрачає апетит, при цьому у неї червоніють і припухають зовнішні статеві органи.

На початку тічки, хоч і проявляються ознаки статевого збудження, свиноматка не допускає кнура до парування. У період найвищого статевого збудження вона приймає його, а під кінець тічки, коли статева активність її вже згасає, вона знову не допускає кнура до парування.

Та частина періоду тічки, коли в свиноматки виявляється рефлекс нерухомості й вона допускає кнура до парування, називається охотою. Тічка у свиней триває 3-4 доби, охота ж настає приблизно через добу після вияву перших ознак тічки і триває в середньому 2-3 доби.

Після парування і закінчення тічки свиноматку переводять у групу умовно поросних. Якщо ж запліднення не відбулося, то повторна тічка настає в середньому через три тижні. Свиноматок, які повторно прийшли в охоту, парують, а тих, що не прийшли в охоту, вважають поросними, їх переводять у свинарник для поросних свиноматок.

Поросних свиноматок утримують групами по 10-12 голів, площа підлоги на одну тварину становить 1,9-2 м2.

Підготовка свиноматок до опоросу та проведення його. За 7-10 днів до передбачуваного опоросу поросних свиноматок переводять у заздалегідь очищені й продизенфіковані свинарники-маточники і поміщають в індивідуальні станки.

За 2-3 доби до опоросу свиноматка починає непокоїться, у неї дуже набрякає й опускається вим’я, збільшуються і червоніють соски. За добу до опоросу, а інколи й раніше із сосків при легкому надавлюванні починає виділятися молозиво. Опорос триває близько 2-3 год.

Новонароджене порося беруть на руки обережно й швидко очищають йому рот, ніс і вуха від слизу, що заважає нормальному диханню, мішковиною витирають насухо все його тіло, починаючи з голови. Потім на відстані 5-6 см від живота перев’язують ниткою пуповину і відрізають її на відстані 1-2 см від перев’язаного місця. Місце зрізу змазують 10 %-ним розчином йоду. Після цього поросят поміщають у ящики із сухою, м’якою і теплою підстилкою Потім їх підсаджують до свиноматки для одержання перших порцій молозива.

Опорос вважається завершеним, якщо повністю вийшов послід. Після закінчення опоросу послід, обрізки пуповини, мертвонароджених поросят (якщо вони були) і підстилку видаляють із станка. Не можна допускати поїдання свиноматками посліду, оскільки це може призвести до поїдання поросят. Забруднені місця у свиноматок обмивають теплою водою і насухо витирають. Після опоросу свиноматці дають 3-4 л теплової води або знежиреного молока.

Підсисних свиноматок утримують у свинарниках-маточниках. Перед постановкою тварин приміщення ремонтують, очищають і дезінфікують. Станки миють гарячою водою і дезінфікують розчином каустичної соди. Дерев’яні станки білять свіжогашеним вапном.

Щоб запобігти задавлюванню поросят й полегшити догляд за свиноматками із поросятками, їх утримують у спеціально обладнаних індивідуальних станках різної конституції. Спільним для них є обмеженість пересування свиноматок по станку, наявність спеціальної зони, в якій підгодовують поросят, і зони, де вони відпочивають, остання додатково обігрівається. В комплекс станків для поросних свиноматок входить установка, якою опромінюють і обігрівають поросят, ІКУФ-ІМ. Вона має дві лампи: інфрачервону для обігрівання й еритемну для ультрафіолетового опромінювання. Під дією цих ламп підвищується збереження поросят і створюється диференційована температура для свиноматок і приплоду.

У свинарниках-маточниках протягом року слід підтримувати температуру близько 20⁰С, а вологість - у межах 50-70 %. На 4-5-ту добу після опоросу підсисних свиноматок випускають на прогулянки (без поросят) два рази на день, кожний раз на 20-30 хв. Далі тривалість прогулянок у добру погоду поступово збільшують до 1-1,5 год. З 10-15-ї доби свиноматок випускають разом із поросятами.