3.3. Породи комбінованого напряму продуктивності

За будовою тіла породи комбінованого напрямку продуктивності займають проміжне положення між молочними і м»ясними породами, вони мають характерний обмін речовин, який забезпечує високу молочну продуктивність, високу енергію росту молодняка. Тварини мають високу живу масу.

Породи комбінованого напрямку продуктивності зарубіжної селекції

Симентальська. Походження: швейцарська порода. Напрямок продуктивності: подвійний. Особливості: висока молочна продуктивність (7000 кг/рік при жирності 4%), середньодобові прирости до 1400 г, забійний вихід біля 70%. Поширення: ФРН, Австрія, Франція, країни Східної Європи

Швіцька. Виведена у Швейцарії. Тварини добре відгодовуються. Швіцьку худобу розводять на Україні, Кавказі, Середньої Азії, Росії. Тварини не завжди мають буру масть, іноді зустрічаються тварини світло сірого та жовто-бурого кольору. Надої корів 3500-4300 кг молока. Порода широко використовується для поліпшення вітчизняних порід.

Особливості: Молочна продуктивність і м"ясність нижча, ніж у сименталів. Переваги: легкість отелів, найменший вміст соматичних клітин в молоці серед інших порід (що свідчить про здоровий стан вимені), міцні кінцівки. Завдяки високому вмісту у молоці капа-казеїна молоко швіцької породи використовується для виробництва сира.

Пінцгау. Походження: австрійська порода. Особливості: завдяки несприятливим умовам зовнішнього середовища в зоні розведення порода отримала високу міцність і пристосованість. Такий генетичний фундамент дозволяє в важких умовах утримання досягати молочної продуктивності 4700 кг/рік при жирності 4%. За будовою тіла нагадує сименталів та німецьку жовту, але менша за живою масою та обмускуленістю. Добре поліпшується червоно-рябими голштинами і не втрачає своїх особливостей.

Поширення: гористій місцевості Австрії, південному сході Баварії, півночі Італії. В Австрії порода становить 14% від загального поголів’я худоби країни.

Переваги: пристосована до суворих умов гірського клімату, стійка до захворювань, рідко виникають ускладнення при родах, більш плодюча ніж інші континентальні породи. Тварини відрізняються високими материнськими якостями, стадністю, лагідним темпераментом.

Мен-анжу. Створена на північному-заході Франції. Найкрупніша французька порода за ЖМ і довжиною тулуба. Масть: червоно-ряба. Жива маса бугаїв- плідників понад 1000 кг, корів 650-700, новонароджених бугайців-47, теличок - 41 кг. Особливості: найбільш високоросла порода французької худоби за живою масою та довжиною тулуба, але за висотою вона поступається світлої аквітанської. Тварини можуть проявляти найбільшу швидкість росту серед інших порід. Жива маса телят менша ніж у кіанської породи, але телята ростуть швидше. Статева зрілість настає в тіж терміни, що й у шароле і сименталів. Склад туші подібний до шароле, сименталів. При схрещуванні з бугаями породи мен-анжу процент загибелі телят і ускладнень при отелах вищий ніж при схрещуванні з бугаями інших порід. Молочна продуктивність достатньо висока (2500 кг/рік при жирності 3,7%), але її рідко використовують для виробництва молока, внаслідок високої живої маси тварин. Найкраще породу мен-анжу використовувати для схрещування і отримання молодняка на м’ясо в якості батьковської породи.

Переваги: висока жива маса, тварини високоногі, довгі, з широкими та глибокими грудьми, задня частина тулуба добре розвинена. Висота в холці бугая 150 см. Корови характеризуються виключно високими материнськими якостями (молочна продуктивність 2500 кг, жирність молока- 3,7%). Збереження молодняка 98-99%. Відтворні якості добрі: сервіс період 65-70 днів. Отели проходять легко.

Салерська. Походження: французька порода. Особливості: розмір тварин і м’ясні якості середні, подвійна мускулатура, тварини високоногі з ліроподібними рогами. Рекорди по молочності: 2800 кг/рік при жирності 3,7%. Поширення: гірська місцевість Франції в неблагоприємних ґрунтових та кліматичних умовах навколишнього середовища. Переваги: стійкість проти захворювань, плодючість, легкість отелів.

Шортгорнська.

Походження: англійська (шотландська) порода. Місце і час виведення, поширення: виведена у 16 столітті в Англії шляхом розведення місцевої пізньоспілої і низькопродуктивної худоби «в собі» і добору тварин за молочною і мясною продуктивністю при одночасному покращанні умов годівлі і утримання. У породі склалися чотири напрямки продуктивності: молочний, мясний, мясо-молочний і молочно-мясний. Найбільш поширені тварини подвійного напрямку продуктивності.

Перша заводська порода худоби м"ясного напрямку продуктивності, яка займала в США провідне місце за чисельністю на початку 20 століття. З часом шортгорнську породу витіснили герефордською та абердин ангуською породою. Тварин також розводять в країнах західної Європи. В післявоєнний період завезені в південні райони України. Маточне поголівя зосереджене в господарстві «Асканія Нова» Херсонської області. Напрямок продуктивності: м"ясний, молочний, м"ясо-молочний, молочно-м"ясний.

Масть: темно-червона, біла.

Продуктивність: жива маса тварин м’ясного напрямку продуктивності: бугаї -800 1000 кг, корови -500-600, телиці у 18 міс-350-400, бички у 18 міс 450-550 кг. Забійний вихід 55-60%.

Особливості: невеликі роги, в генотипі присутній ген комолості. Чисельність комолих тварин практично досягає чисельності рогатих.

Переваги: висока молочність та материнські якості, тварини порівняно великі або середні за розміром, скоростиглі, характеризуються раннім відкладенням жиру в туші та невисоким вмістом м’язової тканини у м"ясі, високою плодючістю. Народжують крупних телят, але характеризуються легкістю отелів. Тварини найменш норовисті їх легко доглядати. Добре передають цінні спадкові властивості нащадкам.

Недоліки: у тварин недостатньо розвинута м’язова система (недостатня обмускуленість тулубу, особливо задньої третини), вони дещо піздньостиглі. Певний час вважалася однією з найкрупніших порід м"ясної худоби, але в зв’язку із тенденцією 50 років 20-го століття на розведення низькорослої скоростиглої худоби, шортгорни значно більше втратили у живій масі ніж герефорди та абердин ангуси, що поряд з низькою обмускуленістю тулуба вплинуло на зниження популярності породи.