Породи великої рогатої худоби молочного напрямку продуктивності вітчизняної селекції

Серед молочних порід широко поширені в Україні українська чорно-ряба молочна, українська червоно-ряба молочна, червона степова та ін.

Українська чорно-ряба молочна порода

Українська чорно-ряба молочна порода створена шляхом схрещування чорно-рябої породи вітчизняної селекції з голштинською. Як порода затверджена у 1992 році. Тварини мають міцну або ніжну конституцію, чорно- рябу масть. Молочна продуктивність 6000- 8000 кг молока із вмістом жиру 3,6-3,8%. Жива маса корів 600-650 кг, бугаїв 850- 1100 кг.

Худоба відзначається високими надоями, пристосованістю до машинного доїння, доброю м'ясною продуктивністю, але низьким вмістом в молоці жиру.

Українська червоно-ряба молочна порода.

С творена шляхом відтворного схрещування вітчизняних сементалів з червоно-рябими голштинами, частково з айширами та монбельярдами. Програма розроблена на початку 1992 року. Найбільш високоякісні стада створені у Київській, Черкаській, Вінницької, Харківській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях. Співвідношення вихідних порід у генотипі - 65-80% голштинської та 20-35 % симентальської. Тварини мають міцну-щільну конституцію, червоно-рябу масть. Вим’я ванно та чашоподібне, залозисте, пропорційно розвинуте. Генетичний потенціал 6500-7500 кг молока. Жива маса корів 600- 680 кг. Бугайців у 15 міс 500- 550 кг. Жирність 3,9%, білковомолочність 3,2-3,4%.

Червона степова порода

Ф ормування її відноситься до середини XVIII століття. Місцеву сіру українську худобу схрещували з червоною німецькою, яку завозили переселенці з Німеччини, пізніше в схрещуванні використовували ангельнську, остфрисляндську та іншу худобу. З часом червона худоба, що досягла однорідності в продуктивності, будові тіла і масті, набула поширення на півдні України, Північному Кавказі, Поволжі, Західному Сибіру і окремих районах Середньої Азії. Тут її розводили «в собі» та схрещували з місцевими породами.

Планове поліпшення тварин цієї породи розпочалося в 1918 р. Майже століття з червоною степовою породою велась робота лише на поліпшення молочності. Це призвело до появи у корів екстер'єрних недоліків: вузькогрудості, провисання спини, звислості крижів, високоногості, слабкого розвитку мускулів, невеликої живої маси, які зараз зустрічаються все рідше.

Створено внутріпородні зональні типи: запорізький, донецький, кримський та дніпропетровський, які характеризуються певними генетичними властивостями. У 1968-1985 рр велась селекційна робота, але вона мала ряд недоліків. Тому у 1994 році Міністерство с/г і продовольства організувало кілька селекційних центрів з розведення породи: Херсонський (обслуговує Запорізьку, Миколаївську, Одеську та Херсонську області); Дніпропетровський (Кіровоградську, Дніпропетровську); Луганський (Донецьку, Луганську та Харківські області). Для поліпшення породи використовуються плідники англерської (136 голів), червоної датської (31 голова) і голштинської порід (32 голови чорно-рябих та 57 червоно-рябих) з метою удосконалення молочного типу. Крім використання плідників закупається сперма. Племінна робота ведеться у 10 південних областях на 70% маточного масиву червоної степової худоби.

Застосовується метод відтворного схрещування до одержання потомків кровністю 3/4, 5/8 і 7/8 з подальшим розведенням «у собі».

Найбільш суттєві результати дає схрещування з червоно- рябими голштинами, на другому місці з червоною датською породою а на третьому- з англерською.

Помісні тварини мають міцну - щільну конституцію, гармонійність тілобудови, добре прикріплене та рівномірно розвинуте вим’я ванно та чашоподібної форми. Молочні вени великі, довгі. Спина пряма, поперек широкий. Зад широкий та довгий, достатньо обмускулений. Корінь хвоста на одному рівні із лінією спини. Кінцівки міцні, скакальні суглоби добре розвинуті. Черево довге, глибоке. Ребра круті, вигнуті, косо поставлені і далеко одне від одного. Груди широкі та глибокі. Масть червона з білими відмітинами, червоно-ряба.

У більшості худоба червоної степової породи має невелику, легку голову, тонку шию, середньої довжини і ширини глибокі груди, рівну довгу спину, тонкий міцний кістяк, невисокі кінцівки, інколи з шаблюватістю та зближеністю в скакальних суглобах. Шкіра еластична і тонка, масть однорідна, червона, інколи з білими відмітинами на голові, животі, вим'ї, ногах. 

Стандартом для породи є надій 3700 кг, вміст жиру в молоці 3,7%. Жива маса корів- 520 кг, бугаїв- 800. Тварини паристосовані до екстремальних умов Півдня України. Надої у провідних господарствах становлять 3,7- 5,4 тис кг.

Б ілоголова українська порода

Білоголова українська порода виведена шляхом схрещування місцевої худоби з гронінгенською, яку завезли з Голландії в 1791 році. Худоба білоголової української породи є лише в нашій республіці, де за чисельністю займає четверте місце. Вона червоної і чорної масті, з білою головою та відмітинами на нижній частині тулуба, кінцівках і хвості, середніх розмірів: висота в холці 125— 127 см, довжина тулуба 149—151 см; у неї слабо розвинута мускулатура; кістяк тонкий. З вад екстер'єру зустрічаються перехват за лопатками, незадовільно розвинений зад, неправильна постава кінцівок. Середні надої корів становлять 3603 кг молока з вмістом жиру 3,63%. Рекордистка породи — корова Орбіта за 300 днів сьомої лактації дала 12339 кг молока жирністю 3,41%. Кращі стада цієї породи з надоєм 3500—4400 кг в плем-заводі «Антоніни» Хмельницької області, племзаводах колгоспів ім. Леніна Київської, ім. Леніна Житомирської і на племінних фермах колгоспів «Україна», «Комсомолець України» Житомирської області. Порода поліпшується в напрямі жирномолочності, молочності, екстер'єру як при чистопородному розведенні, так і схрещуванні з чорно-рябою породою.