3. Продовження пасовищного сезону за рахунок організації пасовищного конвеєра

Продовження пасовищного сезону за рахунок організації пасовищного конвеєра також можна вважати інноваційним напрямком розвитку скотарства, зокрема м’ясного. Необхідність досліджень, які проводяться у напрямку оцінки потенційних можливостей розширення пасовищного сезону викликана кризовими явищами в економіці та дефіцитом енергетичних ресурсів. В зв’язку із процесами глобального потепління, на нашу думку, роль даного напрямку використання угідь буде зростати.

Дане завдання, щодо створення та використання пасовищного конвеєра для великої рогатої худоби м’ясного напряму продуктивності з метою виробництва високорентабельної, конкурентоспроможної, екологічно чистої яловичини, вирішується шляхом використання травосумішок різних строків достигання [Полінкевич В.А., 2003, с. 5] та посівів пізніх морозостійких кормових культур з наступним пасовищним способом використання зеленої маси худобою. Це дає змогу забезпечити рівномірне та безперервне надходження зеленого корму і подовження терміну використання пасовищ до 300 днів [Система годівлі м’ясної худоби, 2010, с. 45].

4. Можливості використання кормової бази природних угідь

В зв’язку із бурним ростом населення у світі, зростанням вартості енергетичних ресурсів, на сьогоднішній день значний інтерес представляє використання природних угідь як кормової бази для худоби.

Відомо, що природні кормові угіддя є одним з основних джерел зелених кормів влітку і у валовому виробництві кормів, зокрема на Поліссі України досягає 23%.

В результаті використання продуктивного потенціалу природних кормових угідь можна значно збільшити обсяги виробництва продукції тваринництва та знизити її собівартість, знизити економічні витрати на виробництво продукції тваринництва, а також перетворити пасовищні корми у біологічно повноцінні продукти харчування тваринного походження.

Навіть в економічно розвинутих країнах природні угіддя є важливим джерелом кормів для тварин [Энсмингер М.Е., Оулдфилд Дж.Е., Хейнеманн У.У., 1990, с. 167]. Аналізуючи інформацію, викладену в роботі J. Lee (1998) слід зазначити, що практично всі типи природних пасовищ з успіхом використовуються для випасу овець, кіз та м’ясної худоби.

Природні кормові угіддя сьогодні на Поліссі займають 1,44 млн.га, в тому числі сіножаті – 701,2 і пасовища – 739,0 тис.га, частка їх у складі сільськогосподарських угідь становить 30,4% [Наук. осн. агропр. виробн., 2010, с. 376].

Але використання продуктивного потенціалу природних екосистем потребує конкретного технологічного обґрунтування. Проблемними питаннями є низька врожайність травостою, нерівномірність росту протягом пасовищного сезону та порівняно низька кормова цінність пасовищної трави. Так, наприклад, незважаючи на те, що Полісся є зоною підвищеного вологозабезпечення ґрунту, інтенсивного розвитку лучних трав і значного розповсюдження лучних угідь, продуктивність природних суходільних луків залишається низькою – 1,0- 1,2 т/га, низинних – 1,6- 1,8 і заплавних – 1,8- 2,2 т/га сіна. Корм з цих угідь часто низькоякісний через наявність у ньому грубостеблових малопоживних рослин.

Про низьку ефективність виробництва яловичини та інших видів продукції тваринництва при використанні природних угідь добре відомо, Це пов’язано із незбалансованістю за деталізованими нормами раціонів. Інноваційним напрямком вирішення даної проблеми є правильна організація навантаження тварин на пасовищі та підгодівля тварин впродовж пасовищного періоду [Реком. з викор. природ. корм. угідь, 2005, с. 14-27].

У випадку, якщо поліпшення природних угідь доцільне з економічної точки зору, проводять міроприємства щодо їх вдосконалення. Науково-дослідними установами доведено, що при здійсненні комплексу заходів з докорінного та поверхневого поліпшення природних кормових угідь продуктивність їх може бути збільшена у 2-3 рази [Наук. осн. агропр. виробн., 2010, с. 376]. Інноваційні прийоми та способи поліпшення природних кормових угідь детально викладені в роботі Полінкевича В.А. (2003).