Кормова одиниця

Іншим показником енергетичної поживності кормів і раціонів є кормова одиниця, але актуальність даного показника в останні роки знизилась у зв’язку з більш широким застосуванням показника обмінної енергії.

За кормовими одиницями енергетичну поживність кормів почали визначати з 1922 року.

Суть кормової одиниці полягає в тому, що енергетичну поживність різних кормів порівнюють з 1 кг вівса середньої якості, при цьому 1 кг вівса середньої якості прирівнюють до 1 кормової одиниці, а інші корми відповідно мають або більше або менше кормових одиниць, ніж 1.

1 кормова одиниця прирівнюється до 1 кг вівса середньої якості при згодовуванні якого дорослому волу (після забезпечення підтримуючих функцій організму) в його тілі відкладається 150 г жиру або 5,9 МДж чистої енергії жировідкладання.

Перевага кормової одиниці як показника енергетичної поживності кормів є те, що він дозволяє з’ясувати саме продуктивну дію корму, але, на жаль, лише для дорослих волів. Для інших видів тварин та продукції тваринництва не можна точно встановити продуктивну дію за кормовими одиницями.

3. Класифікація кормів. Вітчизняна класифікація кормів

Вітчизняна класифікація кормів передбачає їх поділ на класи залежно від походження і найважливіших властивостей. За походженням усі корми класифікують на такі категорії: рослинного походження, тваринного походження, харчові відходи, мінеральний підкорм, синтетичні препарати, комбікорм.

Корми рослинного походження. З урахуванням поживності рослинні корми поділяють на дві групи: об’ємисті та концентровані.

До об’ємистих належать корми, що містять не більше 0,65 к.од в 1 кг СР і в той же час із високим вмістом води або клітковини. Об’ємисті корми в свою чергу поділяються на вологі та грубі.

Вологі містять понад 40% води. Серед них розрізняють соковиті та водянисті. До соковитих належать ті, в яких вода знаходиться у вигляді власного соку (зелені корми, коренебульбоплоди, силос, сінаж). Водянисті корми є відходами цукрового, бродильного виробництв (жом, барда). У ці відходи вода потрапляє під час технологічної переробки сировини.

Грубі корми містять у сухій речовині понад 19% клітковини (сіно, солома, гілковий корм, плівки та луска від очищеного зерна, трав’яна мука та січка)

Концентровані корми містять понад 0,65 к.од. в 1 кг СР, та не більше ніж 19% клітковини та 40% води (зерно та продукти його переробки, висушені відходи цукрового та бродильного виробництв. Концентровані корми поділяють на дві підгрупи - вуглеводисті (ячмінь, овес, кукурудза, пшениця) і протеїнові (горох, соя, боби, люпин, вика) та відходи олійно-екстракційного виробництва - макуха, шроти).

Корми тваринного походження. До них відносять молоко і продукти його переробки, відходи м»ясо та рибокомбінатів, поживні залишки птахофабрик тощо. Вони характеризуються високою біологічною повноцінністю.

Харчові відходи. Це рештки овочів, фруктів, відходи їдалень та харчових підприємств. Їх поживна цінність різна. Використовують переважно для відгодівлі свиней, попередньо очищаючи від сторонніх домішок та піддають термічній обробці. Для підвищення ефективності їх згодовування необхідно проводити зоохімічний аналіз.

Мінеральний підкорм. Балансування раціонів за вмістом мінеральних речовин досягають введенням відповідного мінерального підкорму, виробленого з мінеральних покладів (кухонна сіль, крейда, сапропель, вапно, глина, фосфати, трикальційфосфат, спеціально виготовлені брикети, лизунці)

Синтетичні препарати. Це продукти хімічних і мікробіологічних підприємств (сечовина, амонійні солі, аміачна вода, кормові дріжджі, антибіотики, вітаміни, ферменти, гормони, амінокислоти, макро - та мікроелементи, що є продуктами штучного синтезу.