Безазотисті екстрактивні речовини

Для аналізу забезпеченості кормів вуглеводами в ході зоотехнічного аналізу визначають кількість безазотистих екстрактивних речовин (БЕР). Безазотисті екстрактивні речовини (БЕР) – це речовини, які не містять азоту. До складу БЕР відносять переважно легко перетравні вуглеводи, зокрема такі, як цукри та крохмаль, а також важко перетравних компонентів, таких, як геміцелюлоза. БЕР в організмі виконує енергетичну функцію. Найбільше БЕР в енергетичних кормах, наприклад, в картоплі, бобових, зерні злаків.

Відомо, що цукри і крохмаль добре перетравлюються травними ферментами організму тварини, і тому їх кількість є визначальним фактором забезпеченості тварин легкоперетравними вуглеводами.

Ці вуглеводи в організмі виконують енергетичну функцію, тому якщо в кормах багато крохмалю та цукрів, їх можна назвати енергетичними кормами.

В той же час до складу БЕР входить геміцелюлоза, вона не перетравлюється травними ферментами організму тварини, вона перетравлюється лише травними ферментами мікроорганізмів, і тому якщо в складі БЕР багато геміцелюлози – цей корм слід вважати низькоперетравним. Таким, який можуть споживати лише травоїдні тварини.

Таким чином, хоча БЕР є показником вуглеводного живлення, цей показник не може дати точну характеристику легкоперетравних та важкоперетравних вуглеводів в його складі.

Тому цей показник слід доповнювати додатковими аналізами цукрів та крохмалю в складі корму.

Сира зола.

Для аналізу забезпеченості кормів мінеральними елементами живлення в кормах визначають кількість сирої золи, макро - та мікроелементів.

Сира зола – це мінеральна частина рослин, яка складається з макроелементів, мікроелементів та ґрунтових частинок.

Сира зола свідчить про загальну кількість макро та мікроелементів у кормі, і не є досить важливим показником живлення в той же час важливо визначати вміст окремих макро - та мікроелементів.

До найбільш важливих макроелементів належать: N, Ca, P, Mg, S, K.

До мікроелементів належать: I, Co, Zn, Cu, Mo, Mn та ін.

Всі макро- і мікроелементи відіграють в організмі ряд важливих функцій: структурну регуляторну та ін.

Наприклад: мікроелемент йод - виконує регуляторну функцію є складовою частиною гормону тироксину, що сприяє окисненню всіх речовин, які надходять в організм. Кальцій є складовою частиною скелету тварин, і тому виконує структурну функцію в організмі.

Макроелементи називаються так тому, що їх кількість в раціонах тварин вимірюється в грамах. Це такі елементи, як: кальцій, фосфор, калій, сірка, магній, натрій. В раціонах тварин практично завжди достатньо калію, оскільки його багато в рослинах. В той же час в раціонах тварин часто не вистачає кальцію, фосфору, магнію, тому що їх рівень в рослинах і кормах часто є недостатнім. Це зумовлюється тим, що фізіологічні потреби рослин і тварин відрізняються між собою. А такого мікроелементу, як натрій в рослинах взагалі нема, оскільки він не є фізіологічно важливим для рослин.

Мікроелементи називаються так тому, що їх кількість в раціонах тварин вимірюється в міліграмах. До мікроелементів відносять: залізо, мідь, кобальт, марганець, молібден, йод. Вони виконують в організмі дуже важливу роль, переважно регуляторну (є складовими частинами ферментів і вітамінів і прискорюють швидкість біохімічних реакцій в організмі), виконують захисну функцію, підвищуючи резистентність тварин, вони є складовими частинами гормонів.

Тому за нестачі мікроелементів в раціонах в тваринництві виникає ряд проблем, пов’язаних з погіршенням стану здоров’я та продуктивності тварин. Проблеми в живленні тварин мінеральними елементами виникають тому, що фізіологічні потреби рослин і тварин відрізняються між собою. В більшості випадків потреби рослин є нижчими, ніж потреби високопродуктивних тварин.

Особливо гостро проблема виникає в біогеохімічних провінціях, до яки відноситься і Полісся України. Такі провінції характеризуються низькородючими ґрунтами з невисоким запасом доступних для засвоєння кореневою системою мінеральних елементів. Тому цих мінеральних елементів значно менше і в рослинах, порівняно з регіонами з більш родючими ґрунтами.

Таким чином в тваринництві потрібно постійно контролювати рівень мінеральних елементів в раціонах тварин. За частотою виникнення дефіциту мінеральних елементів в раціонах тварин їх можна розмістити у наступному порядку: найчастіше виникає дефіцит натрію, фосфору, магнію, іноді сірки. Дефіциту калію, заліза в раціонах тварин в більшості випадків не спостерігається. Це пов’язано з тим що фізіологічні потреби рослин в даних елементах живлення є вищими, ніж потреби тварин, і тому їх в рослинах є достатньо. На Поліссі за частотою виникнення дефіциту в організмі тварин мікроелементів їх можна розмістити в наступному порядку: йод, кобальт, мідь, цинк, молібден.

Відомо, що підгодівля тварин вищеназваними мінеральними елементами сприяє підвищенню продуктивності тварин від 10% до 25%. При цьому окупність підгодівлі підвищенням продуктивності тварин є достатньо високою, як мінімум на 1 грн. вкладених коштів отримаємо 0,5 грн. прибутку.

Внесок або частка ґрунтових частинок у сирій золі становить 30-50%. Якщо оцінити рівні надходження ґрунтових частинок в організм тварин, то вони становлять, в середньому, 4% від добового споживання сухої речовини корму тваринами.

Ґрунтові частинки не є важливим джерелом більшості мінеральних елементів для організму тварин, оскільки ґрунт складається з кремнію, алюмінію. В той же час ґрунт є важливим джерелом окремих мінеральних речовин (залізо, іноді мідь, кобальт), особливо для свиней.