4. Основи вчення про поживність кормів.

План лекції:

1. Хімічний склад та поживна цінність корму.

2. Способи оцінки енергетичної поживності кормів.

3. Класифікація кормів.

1. Хімічний склад та поживна цінність корму

Хімічний склад кормів визначається в кормі наявністю хімічних сполук та елементів, які є важливими з точки зору живлення тварин.

А поживна цінність корму характеризується здатністю вище вказаних елементів живлення до засвоєння організмом тварин. Хімічний склад кормів визначається в ході зоотехнічного аналізу кормів (Таблиця 1).

При цьому в кормах визначають наявність наступних груп поживних речовин: сирий протеїн, сирий жир, сира клітковина, без азотисті екстрактивні речовини, сира зола.

1. Схема зоотехнічного аналізу кормів

Поживні речовини корму	Хімічні компоненти корму
Сирий жир	Жири ліпіди, пігменти та ін.
Сирий протеїн	Протеїн, пептиди, непротеїновий азот та ін.
Безазотисті екстрактивні речовини	Цукри, крохмаль, пектини, вуглеводи що не містять клітковини, геміцелюлоза
Сира клітковина	Целюлоза, лігнін
Сира зола	Мінеральна або розчинна частина золи та нерозчинна частина золи (грунтові частинки)

Сирий протеїн

Для аналізу наявності в кормі білкових сполук та протеїну визначають кількість сирого протеїну, різних амінокислот, включаючи незамінні.

Сирий протеїн - важливий показник білкового живлення тварин. Він стоїть на 2 місці після енергії за важливістю формування продуктивності тварин та та прибутковості виробництва.

Сирий протеїн називається так тому, що крім власне протеїну, або білку, до його складу входять супутні азотовмісні речовини, зокрема пептиди, амінокислоти, аміди та різні мінеральні форми азоту, зокрема: амоній, сечовина, нітрати, нітрити. Сирий протеїн пуду грає дуже важливу роль у живленні тварин. За визначенням Вернадського: „Життя – це спосіб існування білкових тіл”.

В організмі білки виконують, як мінімум, 2 функції:

- структурну – всі тканини складаються з білку;

- регуляторну – білок є основною речовиною, з якої складаються всі гормони, ферменти.

В світі існує проблема дефіциту протеїну. Внаслідок його нестачі в кормах і продуктах харчування тварин, втрачають значну кількість продукції. Виробництво продуктів тваринництва стає низькорентабельною, а люди відчувають голод.

Суть проблеми полягає в тому, що в кормах, які споживають тварини міститься мало білку і він є біологічно неповноцінним, а саме містить недостатню кількість незамінних амінокислот, серед яких слід виділити лізин, метіонін, цистин (вони не можуть бути синтезовані в організмі моногастричних тварин). В той же час для жуйних тварин проблема стоїть менш гостро, оскільки біологічно повноцінний білок, який містить незамінні амінокислоти утворюється в умовах шлунково-кишкового тракту як результат процесу мікробного синтезу.

Проблемним питанням також є відносна дороговизна джерел протеїну.

Основними джерелами протеїну, які сьогодні використовуються в тваринництві є:

- зернобобові культури, такі як зерно сої, гороху, люпину, чечевиці, чумизи. Проблемним питанням їх використання в раціонах тварин є те, що вони містять в своєму складі анти поживні речовини, які гальмують процеси травлення, особливо моно гастричних тварин. Ці речовини називаються алкалоїди, інгібітори травлення. Тому для запобігання негативного впливу цих джерел протеїну потрібно перед їх згодовуванням обов’язково піддати термічній обробці, найчастіше з цією метою використовують прес-екструдери. Зернобобові – найбільш дешеві джерела протеїну.

- жмихи та шроти таких олійних культур, як: насіння соняшнику, ріпаку, сої, бавовнику, льону. Жмихи або макуха олійних культур виробляється за рахунок механічного вичавлювання олії з культури, а залишок – це і є жмих. Якщо ж олію вилучають за рахунок спеціальних розчинників (хімічним шляхом), то побічний продукт олійної екстракції називається шрот.

Жмихи і шроти також є відносно дешевими джерелами білку. Недоліком їх використання є те, що їх не можна згодовувати у кількості, необхідній для забезпечення повної потреби тварин, бо вони мають багато клітковини і тварина не в змозі його спожити.

- продукти тваринного походження: молоко і продукти його переробки (цільне, збиране молоко, відвійки, сироватка), продукти переробки м’яса (рибне, м’ясне та м’ясо-кісткове борошно). Це повноцінне але дороге джерело.

- продукти мікробного синтезу – кормові дріжджі. Це дороге джерело.

- синтетичні препарати, серед яких слід виділити мінеральні форми азоту, такі як амоній, сечовина (лише в раціонах жуйних тварин), а також окремі амінокислоти, які виробляються в умовах промислового виробництва.

Кормами багатими на сирий протеїн вважаються ті, які містять понад 20% сирого протеїну в сухій речовині корму.