1.2 Хостел як вид закладів розміщення.

Хостел (англ. Hostel — гуртожиток) — тимчасове житло економ-класу для туристів, орієнтоване в основному на молодь, головна відмінність якого від готелю — плата за місце, а не за номер.

Хостелом називається невеликий готель, в кімнатах якого живуть від 2 до 19 осіб. При цьому разом можуть поселити абсолютно різних людей. Хостели відрізняються своїми доступними цінами порівняно з іншими видами житла.

Для хостелів притаманні як одноярусні, так і двоярусні ліжка, спільна кухня та зручності (туалет, ванна, душ) загального користування. Номери можуть бути змішаного типу (незалежно від статі), або поділені на чоловічі та жіночі. В номері може бути від двох ліжок і більше.

Праобраз сучасних хостелів з'явився ще в 1909 році. Тоді німецький вчитель Річард Ширрманн задумав у неділю робити зі своїми учнями заміські прогулянки. Але його учні були дуже небагаті, і їм було складно знайти придатне місце для ночівлі. Компанії доводилося ночувати в школах, що були вільні у вихідні дні і під час канікул. Так вчителю спало на думку організувати постійні місця ночівель для учнів і він почав пропонувати нічліг молодим мандрівникам у школі, де він працював. Увечері із класів забирали столи і стільці, а на підлогу клали мішки із соломою. Ранком кожен постоялець допомагав поставити всі меблі назад і вимести залишки соломи. Пізніше, хостел був перенесений у замок Алтени, де працює і зараз. [6]

З часом шкільна гостинність трохи змінилася - зараз у багатьох країнах університетські гуртожитки перетворюються в хостели на час канікул, якщо канікули тривають більше одного тижня. Щоправда, у країнах Східної Європи в такі хостели приймають тільки туристичні групи.

Будучи засновником і ідеологом хостел руху, Ширрманн разом з однодумцем Вільгельмом Мюнкером в 1919 році сформував Німецьку молодіжну асоціацію хостелів (German Youth Hostel Association). А згодом, в 1962 році, міжнародна асоціація хостелів видала в Копенгагені біографію Ширрманна під заголовком «The first youth hosteller». [8]

У 20-30-х роках минулого століття були відкриті ще декілька хостелів у країнах Європи. Для того, щоб об’єднати їх, в Амстердамі у 1932 р. була створена Міжнародна Федерація хостелів – IYHF.

На цей час Міжнародна асоціація хостелів (IYHF) містить у собі 60 хостельних Асоціацій та 37 асоційованих членів. При цьому компанії, що займаються збором інформації про такий вид гуртожитків, відзначають, що навіть вони не в змозі відповісти, скільки конкретно існує хостелів у світі - оскільки постійно з'являються нові і врахувати всіх практично неможливо. Більш того, мережі хостелів існують навіть у таких віддалених країнах, як Бахрейн, Кенія, Марокко, Пакистан, Зімбабве, Саудівська Аравія й Уругвай.

Найбільша в світі і найвідоміша мережа хостелів - International Youth Hostel Federation. Вона об’єднує 4600 хостелів в 86 раїнах світу. Картка цієї системи дає гостям право отримання знижок в хостелах, акредитованих IYHF. Вона має статус неурядової некомерційної організації і працює під егідою ЮНЕСКО. Організація встановлює стандарти для засобів розміщення цього класу, розробляє навчальні програми. Щорічно IYHF випускає два каталоги - "Америка, Азія і Африка" і "Країни Тихоокеанського регіону і Європа". Дана структура є найстарішим об'єднанням національних хостельних асоціацій, вона ж є найбільш вимогливою і консервативною.

Близько 400 хостелів IYHF об'єднані єдиною комп'ютерною системою резервування International Booking Network (IBN). Входження в IBN вимагає від хостела офіційного підтвердження своєї відповідності прийнятим Міжнародною федерацією стандартам. Термінали IBN встановлені у всіх об'єктах розміщення Hostelling International, а також в деяких туристичних компаніях, які отримали відповідну акредитацію в Федерації.

Також існує мережа європейських хостелів - European Youth Hostel Federation. Рівень стандартів цієї мережі по чистоті й обслуговуванню клієнтів не нижче IYHF. Більш того, по цій карті клієнтам надається більш чуттєва знижка (до 30%), ніж IYHF, тож клієнти цієї мережі мають змогу більше заощадити на проживанні. [6]

Завдання, які самі для себе визначають міжнародні хостел-спільноти - поліпшення освіти молодих людей усіх націй, особливо тих, хто не володіє великими коштами до подорожей, забезпечення їх місцями для проживання в прагненні пізнати культуру і особливості інших країн і народів. Загалом, відсутність в хостелі приватного простору заохочує гостей до спілкування, а отже - збігається з цілями, які декларують міжнародні співтовариства.

Бізнес модель хостелу орієнтована переважно на молодь. Хоча з розвитком хостел індустрії ці грані все більше стираються. Глобалізація певним чином переорієнтувала хостел рух. Людям, що почали мандрувати з рюкзаком за плечима в свої 20, зараз за 40, вони все ще отримують задоволення від вільних подорожей, і це не могли не помітити деякі хостельєри. В 60-70-х роках минулого століття модним став backpackіng (від англійського backpack - рюкзак), що співпало з розквітом руху хіпі. Це дало поштовх розвитку хостелів. З появою більш дешевого транспорту, в тому числі авіакомпаній - лоукостерів, хостел рух тільки зміцнювався.

Основною рисою цільової аудиторії хостелу потрібно назвати планування поїздки без участі посередницьких компаній - туроператорів і турагентів. Більше того, студенти та backpackers часто не мають спочатку чіткого маршруту подорожі або ж можуть змінювати його в процесі. Це серйозно змінює політику продажів щодо потенційних гостей, вибудовуючи орієнтири на прямі продажі. Виходячи з цього шикуються системи заохочення і робота з каналами продажів. Основний шлях отримання інформації про хостел - сарафанне радіо та відгуки в Інтернеті (блогах, форумах, сайтах онлайн-бронювань та Інтернет співтовариствах).

В сьомому виданні книги «Туристичний бізнес» 2007 року автори Дж. Крістофер Холловей та Нейл Тейлор в структурі сектору туристичного житла відносять хостели до квазі-комерційного та некомерційного сектору. Вони зазначають, що молодіжні гуртожитки (хостели) не являють собою бізнес-структури і лише намагаються відшкодувати поточні витрати. Автори

Багато хостелів переросли поняття «бюджетного житла», натомість з’явився такий термін, як «розкішні хостели». Витоки цього руху припадають на 2005 рік. До цього серед бюджетного житла в столиці Португалії Лісабоні домінували 'pensões' або 'residenciais', сімейні готелі, що надавали лише базові послуги, в яких можна було недорого переночувати, але яким все-таки не вистачало рис хостелів, за які їх так цінують самостійні мандрівники.

У 2005 році група з чотирьох друзів, які захоплювалися дизайном (художник, архітектор і два фотографа), відкрили хостел з 23 кімнат під назвою Lisbon Living Lounge в районі Байкса. Піднятися над іншими готелями йому допомогли справжній шик в обробці і краса меблювання. Ресепшн складав враження 5-зіркового готелю. Хостел розташовувався в будівлі XVIII століття, зберіг риси арт-деко, а химерні вінтажні предмети інтер'єру внесли свою частку в створення особливої ​​атмосфери. Власники створювали спеціальний туристичний продукт для своїх постояльців, і це стало однією з ключових характеристик розкішних хостелів.

На думку автора книги «Розкішні хостели Європи» Каша Бхаттахар’я, революція «розкішних хостелів» ставить під загрозу готельний бізнес. Розкішні хостели пропонують гостям куди більш високий рівень сервісу. Сьогодні не складе труднощів знайти хостели, що по дизайну не поступаються 4-зірковим бутик-готелям. В плані асортименту послуг можна очікувати й на більше: плавальні басейни, домашній кінотеатр або 3-разове харчування від шеф-повара, що спеціалізується на місцевій кухні. Прикладами розкішних хостелів можуть слугувати Palmers Lodge (Лондон), Hostal Casa Gracia (Барселона), Plus Berlin (Берлін), Ostello Bello (Мілан) та Gallery Hostel (Порту). [7]

В той час, як одні хостели цілком відповідають стереотипним уявленням про них (ліжко-місце та мінімальний сервіс), інші виділяються оригінальними концепціями, дизайном, послугами, чим приваблюють все більшу кількість клієнтів і згодом самі перетворюються в туристичні мекки.

Однією з таких оригінальних ідей є концепція капсульного хостелу. Ідея спальної капсули запозичена з капсульних готелів, придуманих кілька десятиліть тому в Японії.

Капсула - це ізольоване спальне місце, в формі циліндра або паралелепіпеда, його розмір може бути різним у залежності від виробника. Як правило, в довжину капсули мають більше двох метрів і завширшки більше метра, що досить для розміщення навіть найвищої людини. Вхід-вихід в капсулі може бути з торця або збоку. Капсули вентильовані (в них підтримується температура навколишнього середовища) і зазвичай шумоізоліровать, хоча рівень шумоізоляції може бути різним.

Від звичайного хостелу капсульний відрізняють спальні капсули замість ліжок. Таким чином створюється індивідуальний простір усередині спільної кімнати хостелу. Від капсульного готелю - наявність загальної вітальні, кухні з можливістю самостійно готувати, додаткові послуги. У капсульних готелях в розпорядженні гостя тільки сама капсула і загальні санвузли.

Поруч із Сан-Франциско на березі Тихого океану розташований маяк Point Montara. Нещодавно у ньому відкрили хостел. Саму споруду збудували ще у 1875 році, і вона досі виконує свою пряму функцію – сигнальну. Але коли наприкінці минулого століття потреба у наглядачі, який стежить за маяком, зникла, в будинку, де він мешкав, відкрили міні-готель.

В Point Montara можна зупинитися в окремому чи багатомісному номері. Уночі спати під звуки хвиль, що б’ються об маяк, а вранці виходити на дикий пляж. Або ж займатись екстремальним туризмом – серфінгом, каякінгом чи гірським туризмом. Іноді можна побачити китів, які люблять підпливати до берега.

У латвійському місті Кароста хостел відкрили в будівлі, де колись розміщувалася в’язниця. Окрім звичайної реєстраційної картки, відвудувачі також підписують документ, що засвідчує їх відмову від претензій за грубу поведінку персоналу, а іноді навіть за фізичне покарання. Атмосфера в’язниці передана максимально наближено до реальності – від ліжок до їжі.

А поруч зі стокгольмським аеропортом Арланда працює хостел Jumbo Stay. Таке розташування зумовило і дизайн закладу − номери розміщені на борту літака Boeing 747. Хостел особливо зручний для транзитних пасажирів. Від літака залишили каркас і частину приладдя. Гості номеру люкс, розміщеному на верхній палубі в колишній кабіні пілотів, можуть розважатися, сидячи за справжнім штурвалом. [9]

Очевидним є те, що знайдеться значна кількість бажаючих зупинитися у подібних унікальних місцях.

Крім того, сьогодні не існує чіткої лінії, що розмежовувала би поняття «хостел» та «готель». Деякі хостели зараз проводять ребрединг і презентують себе вже як «готель+хостел». Поєднання комфорту готелю, почуття приналежності до якогось співтовариства та якісних послуг, які надають деякі хостели, не залишає шансу їх більш дорогим конкурентам.

Серед переваг проживання в хостелі можна зазначити:

• високий рівень гостинності;

• підтримка клієнта;

• бюджетність;

• більш індивідуальний підхід, через постійне перебування гостя в оточенні співробітників хостелу та інших постояльців;

• переважно завжди безкоштовний Wi-FI (в той час як в багатьох готелях, гостям досі доводиться платити за нього);

• досить висока якість послуг за доступною ціною.

Високим сезоном для хостелів вважається період з травня по вересень. В Європі дуже популярні тури по всьому континенту серед випускників ВНЗ, які їдуть в так званий «прощальний тур» перед тим як влаштуватися на роботу. Це створює додаткове навантаження на хостели. Оскільки сезонність хостелів легко прогнозована, деякі з них працюють лише в високий сезон, інші рафінують свій сегмент, встановлюючи вікові обмеження. Подібні обмеження (вік постояльців не повинен перевищувати 26 років) встановлені в Баварії, де цього вимагає місцеве законодавство. Від готелів хостел відрізняє не лише вартість, а й атмосфера. На відміну від готелів, де гості розходяться по своїм номерам, у хостелах створені всі умови для соціалізації гостей: загальна кухня, столова, лаунж-зона, кімнати для спілкування, куди може прийти кожен постоялець, щоб познайомитись з кимось.