9.Локальні нормативні акти.

До локальних нормативних актів як джерел аграрного права належать нормативні акти органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій, районних і обласних управлінь сільського господарства.

Окремим джерелом аграрного права є внутрішньогосподарські локальні акти. За порядком набуття юридичної сили вони поділяються на 2 групи.

До першої групи відносяться внутрішньогосподарські нормативні акти, які набирають юридичної сили з моменту їх державної реєстрації. До таких належать установчі документи про створення юридичної особи, що є суб'єктом аграрного права, - статут і засновницький договір;

До другої – акти, що набирають юридичної сили з моменту прийняття їх найвищими органами (самоврядування) господарств – загальними зборами членів підприємств, акціонерів, учасників товариств з обмеженою відповідальністю та членів трудового колективу орендного підприємства та ін. (РІШЕННЯ)

До локальних джерел аграрного права належать також розпорядчі (управлінські, самоврядні) акти уповноважених органів управління (самоврядування) юридичних осіб приватного права й юридичних осіб публічного права, що діють в аграрній сфері й містять норми, якими регулюється господарська та інша діяльність у сфері сільськогосподарського виробництва. Такими є, наприклад: Правила внутрішнього розпорядку; Положення про структурні підрозділи підприємства; бригаду, ферму, механізований загін, ланку; Інструкції з правил техніки безпеки, поводження з худобою та іншими тваринами. Перелічені розпорядчі акти вважаються джерелами аграрного права за умови, якщо вони прийняті компетентними органами юридичної особи \і мають нормативний характер.

Специфічними локальними актами можуть бути договори.

Так, засновницький договір, як і статут, є одним із установчих документів, яким підтверджується заснування юридичної особи. До них належать також колективні договори. Колективним договором регулюються виробничі, трудові й економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства, питання охорони праці, соціального розвитку, участі працівників у використанні прибутку підприємства, якщо це використання передбачене статутом підприємства.

10.Поняття та особливості аграрних правовідносин.

Аграрними правовідносинами, тобто відносинами, урегульованими нормами аграрного права й суміжними з ним галузями права, є відносини, що складаються в процесі виробництва сільськогосподарської продукції, а також після її виробництва - перероблення та реалізації. При цьому виникають відносини щодо використання земельних ділянок і майна сільськогосподарських товаровиробників, їх матеріально-технічного забезпечення, трудові відносини, відносини щодо організаційного забезпечення функціонування цього сектора економіки тощо.

Отже, основна особливість аграрних правовідносин полягає в тому, що вони не є цілісними, а становлять органічний комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин. Узяті окремо вони належать до сфери регулювання традиційних галузей права – адміністративного, земельного, цивільного, трудового, фінансового, однак усі разом, вони утворюють єдиний органічний комплекс, набувають цілісності, оскільки в цій єдності вони орієнтовані на правове забезпечення сільськогосподарського виробництва з урахуванням його специфіки.

Суб'єктами аграрних правовідносин визнаються фізичні й юридичні особи, наділені правами та обов'язками у сфері виробництва, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції, а також у їхньому виробничо-технічному й соціальному забезпеченні. Аграрні правовідносини відрізняються не тільки своїм особливим складом учасників (суб'єктів), але й специфічними об'єктами, найважливішим з яких є земля з її неповторними властивостями і якостями.

Земля як об'єкт аграрних правовідносин відіграє винятково важливу роль у сільськогосподарському виробництві. Вона – головний засіб виробництва сільськогосподарської продукції і просторовий базис будь-якої діяльності, в тому числі й місце проживання сільських жителів.

Не останнє місце серед об'єктів аграрних правовідносин належать тваринам. Своєрідними об'єктами аграрних правовідносин є селекційні досягнення в рослинництві і тваринництві.

Зазначені об'єкти аграрних правовідносин надають особливої, неповторної специфіки цим відносинам, роблять їх несхожими на відносини, врегульовані іншими галузями права.

Підставами виникнення, зміни й припинення аграрних правовідносин є юридичні факти, тобто обставини, які породжують за чинним законодавством певні правові наслідки. Згідно з ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із: договорів та інших.

Особливості аграрних правовідносин:

• існування й функціонування цих відносин на засадах приватної, комунальної та державної форм власності на землю, інше нерухоме майно та засоби виробництва;

• розвиток поряд з державними юридичними особами різноманітних приватних форм аграрного підприємництва;

• поступовий перехід від державної форми аграрного господарювання приватних форм;

• розширення кола об'єктів аграрних правовідносин;

• збільшення питомої ваги майнових аспектів у системі аграрних правовідносин, а відтак зміна суті останніх;

• відновлення значущості економічних функцій аграрного підприємництва.