- •1. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
- •2. Предмет аграрного права України, його зміст та особливості.
- •3. Методи правового регулювання аграрних відносин.
- •4. Принципи аграрного права України.
- •5. Система аграрного права України.
- •6.Поняття та види джерел аграрного права.
- •7.Закони як джерела аграрного права України.
- •8.Підзаконні акти в системі джерел аграрного права.
- •9.Локальні нормативні акти.
- •10.Поняття та особливості аграрних правовідносин.
- •11.Класифікація аграрних правовідносин.
- •Внутрішньогосподарські;
- •Зовнішньогосподарські.
- •12. Види і структура внутрішніх правовідносин у приватних аграрних підприємствах кооперативного і корпоративного типі.
- •13.Види і структура внутрішніх правовідносин у державних аграрних підприємствах(дап).
- •14. Правовідносини в аграрно-виробничих та інших агропромислових утвореннях.
- •15.Поняття і класифікація суб’єктів аграрного права
- •Суб'єкти аграрного господарювання:
- •За порядком створення:
- •За спеціальною правоздатністю та функціями:
- •Усі суб'єкти аграрного господарювання використовують землі сільськогосподарського призначення та інші природні ресурси.
- •17. Загальні засади створення та ліквідації суб'єктів аграрного господарювання.
- •За рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу;
- •18.Основні принципи управління сільськогосподарськими підприємствами.
- •Виборність виконавчих органів управління, органів контролю, а також керівників кооперативу, господарського товариства;
- •Затверджують правила внутрішнього розпорядку, річний звіт і баланс кооперативу, порядок формування і використання доходу кооперативу;
- •Затверджують рішення правління кооперативу про прийом нових членів;
- •Вирішують питання про реорганізацію або ліквідацію кооперативу
- •Виконанням рішень загальних зборів, дотриманням статуту підприємства, правил внутрішнього розпорядку, положень про оплату праці,
- •Збереженням майна кооперативу, за законністю договорів і господарських операцій;
- •20.Органи управління сільськогосподарських підприємств корпоративного типу
- •21.Органи управління в державних сільськогосподарських підприємствах
- •22.Загальні питання ринкових перетворень на селі.
- •23.Правове регулювання приватизації в апк
- •Недержавним сільськогосподарським підприємствам передається безоплатно 51% акцій підприємств, що приватизуються.
- •24.Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в аграрному секторі
- •Сезонні мита діють протягом строку збирання і закладення на зберігання аналогічної вітчизняної сільськогосподарської продукції.
- •25.Правове регулювання ринку зерна.
- •При прийманні зерна на зберігання зерновий склад зобов'язаний здійснити аналіз його якості і вживати усіх заходів для забезпечення схоронності зерна, переданого йому на зберігання.
- •Зерновий склад є складом загального користування і зобов'язаний приймати на зберігання зерно від будь-якої особи.
- •26.Правове регулювання ринку цукру.
- •Роздрібна торгівля цукром може здійснюватися виключно особами, які зареєстровані як суб'єкти підприємниці.
- •27.Правове регулювання ринку алкоголю й тютюну.
- •Виробництво спирту етилового може здійснюватися лише на державних підприємствах за наявності у них ліцензій.
- •28.Правові засади державної регулятивної діяльності в сільському господарстві
- •29.Форми й методи регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві
- •30.Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства
- •Структурні підрозділи та цовв, діяльність яких координує та спрямовує Міністр
- •31.Органи державного контролю та інспекції в апк
- •32.Правові засади державної регулятивної діяльності в сільському господарстві
- •33.Форми й методи регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві
- •34.Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства
- •Структурні підрозділи та цовв, діяльність яких координує та спрямовує Міністр
- •35.Органи державного контролю та інспекції в апк
- •36.Поняття виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •Добровільно може брати на себе виконання державного замовлення на продаж сільськогосподарської продукції.
- •Реалізує свою продукцію та надає послуги підприємствам, організаціям і громадянам за цінами й тарифами, що встановлюються ним самостійно або на договірній основі.
- •37.Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання
- •38.Правові форми організації праці в аграрних підприємствах
- •39.Підрядно-орендні утворення як форми організації праці в аграрних підприємствах
- •47.Права та обов'язки сільськогосподарських землекористувачів
28.Правові засади державної регулятивної діяльності в сільському господарстві
Сільське господарство є центральною ланкою агропромислового комплексу України. Агропромисловий комплекс – це сукупність галузей економіки, пов'язаних із виробництвом продовольства і предметів широкого вжитку із сільськогосподарської сировини та постачанням їх населенню.
Він умовно ділиться на 3 групи галузей:
галузі, які виробляють засоби виробництва для сільського господарства, здійснюють його матеріально-технічне забезпечення та виробниче обслуговування;
безпосередньо сільськогосподарське виробництво;
галузі, які забезпечують рух продуктів виробництва від сільського господарства до кінцевого споживача.
Державно-правове регулювання сільського господарства становить собою сукупність заходів щодо визначення системи органів державного управління в аграрній сфері, прийняття й виконання аграрно-правових актів, закріплення певних повноважень цих органів.
Ознаками державного регулювання відносин в аграрній сфері є:
його державно-правовий характер; в ньому виявляється внутрішня функція держави; його зміст – підтримка у певному режимі грошово-фінансової системи;
регулювання витрат держави і життєвого рівня населення;
регулювання соціальної інфраструктури;
регулювання зовнішньоекономічних зв'язків;
регулювання на макро-рівні структури виробництва;
розробка організаційно-економічних заходів щодо охорони навколишнього середовища та ін.
Державне регулювання має на меті досягнення сільським господарством максимальної ефективності для задоволення попиту населення на продукти харчування, сировину й продовольство рослинного і тваринного походження. Завданням його є координація і розвиток міжгалузевих та внутрішньогалузевих зв'язків.
Суб'єктами державного управління агропромисловим комплексом є органи державного управління, які здійснюють державно-правове регулювання сільським господарством, забезпечують додержання аграрного законодавства, управління підлеглими структурами, а також органи сільськогосподарських інспекцій і контролю за діяльністю сільськогосподарських товаровиробників.
Об'єктами державно-правового регулювання є матеріальні засоби й форми ведення сільськогосподарського виробництва. До основних з них належать землі сільськогосподарського призначення, що є головним засобом сільськогосподарського виробництва і просторово-операційним базисом; усі галузі й підгалузі сільськогосподарського виробництва (рослинництво, тваринництво, садівництво, городництво); відносини ветеринарного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників і громадян-власників худоби й птиці.
29.Форми й методи регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві
Форми безпосередньо відображають дії державних органів щодо регулювання діяльності сільськогосподарських підприємств, їх структуру та основи реалізації ними своїх функцій.
За своїм змістом і спрямованістю форми регулювання різноманітні. Доцільно дотримуватись такої класифікації: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, організаційна.
Правотворчу діяльність здійснюють уповноважені органи держави, законодавчої і виконавчої влади щодо видання відповідних правових актів з питань сільського господарства.
Правотворчість суб'єктів державного регулювання полягає в розробці, обговоренні і прийнятті законодавчих та інших нормативних актів.
Правозастосовна діяльність дістає своє юридичне відображення в виданні правових актів індивідуального характеру, які містять державно-владні розпорядження стосовно суб'єктивних прав і юридичних обов'язків різних органів, посадових осіб, суб'єктів сільськогосподарського виробництва. Конкретність таких розпоряджень виявляється в тому, що: вони персоніфіковані, тобто їхнім адресатом є певна особа; за їхньою допомогою вирішуються індивідуальні питання, які виникають у сфері державного регулювання; вони є юридичними фактами, що зумовлюють виникнення конкретних відносин.
Правоохоронна діяльність полягає у здійсненні органами держави контрольно-наглядових повноважень, проведенні перевірок фактичного виконання виконавчо-розпорядчих функцій; прийнятті рішень щодо відновлення порушених прав підприємств і організацій; вживанні заходів з попередження неправомірних дій у
Метою організаційної діяльності державних органів у сільському господарстві є забезпечення чіткої, максимально ефективної діяльності цієї галузі й міцно пов'язаних із нею інших галузей АПК.
Під методами державного регулювання сільського господарства варто розуміти способи, прийоми, що застосовуються в процесі регулятивної діяльності органами законодавчої і виконавчої влади.
Усі методи державного регулювання сільським господарством традиційно поділяються на загальні і спеціальні. До загальних варто віднести економічні й адміністративні. Вони реалізуються на всіх рівнях державного регулювання, спрямовані безпосередньо на виробництво сільськогосподарської продукції, можуть застосовуватися до кожного об'єкта управління.
Спеціальні методи є складовою загальних методів, що їх конкретизують загальні методи, і разом з іншими методами сприяють здійсненню загального регулювання сільського господарства.
Найважливішим серед методів державного регулювання сільського господарства є: переконання, дозволяння, метод прямих вказівок, адміністративний, економічний, метод рекомендацій.
Метод переконання становить комплекс виховних, роз'яснювальних і заохочувальних дій, які здійснюються з метою забезпечення високої організованості й дисципліни, сумлінного виконання та дотримання соціальних і технічних норм.
Метод прямих вказівок полягає у підготовці актів, в яких визначається конкретне поводження, що не допускає будь-яких відхилень, і якими керується суб'єкт у своїй господарсько-виробничій діяльності.
Адміністративні методи. Особливість цих методів полягає в тому, що за їх допомогою здійснюється прямий вплив на керований об'єкт; визначаються найближчі завдання останнього, порядок і терміни їх виконання.
Економічними методами можна вважати таку сукупність засобів впливу, яка ґрунтується на застосуванні системи економічних стимулів
Методом державного регулювання сільського господарства є й ціноутворення. Міністерство фінансів України розробляє і доводить до сільськогосподарських товаровиробників орієнтовні закупівельні ціни і порядок закупівель та розрахунків за зерно й іншу продукцію щорічно. Відбувається поетапний перехід до паритетних закупівельних цін на сільськогосподарську продукцію, що реалізується за державним контрактом і державним замовленням. Норми прибутку мають забезпечувати сільськогосподарським виробникам оптимальні умови для розширеного відтворення та узгоджуватися із платоспроможним попитом населення.