35.Підготовка учителя до уроку.

а) формулювання мети і завдань уроку;

б) визначення змісту і обсягу навчального матеріалу;

в) вибір форм організації навчання;

г) вибір методів і форм навчання;

д) наочно-технічне оснащення уроку;

е) визначення змісту й методики виконання домашнього завдання;

є) складання плану-конспекту уроку;

ж) перевірка готовності вчителя до уроку;

з) перевірка готовності учнів до уроку.

36.Особливості роботи вчителя в малокомплектній школі.

Малокомплектна початкова школа – це школа без паралельних класів з малим контингентом учнів.

Вона буває однокомплектною – вчитель працює одночасно з 1, 2, 3, 4 класами, а також двокомплектною – працюють два вчителя – 1 і 3 кл, 2 і 4 кл.

Особливістю роботи в малокомплектній школі слід вважати перевагу самостійної роботи учнів, яка здійснюється з метою реалізації навчальної діяльності.

Успіх роботи вчителя в малокомплектній школі залежить від правильного складання розкладу уроків. Принцип складання розкладу передбачає поєднання однопредметних та різнопредметних уроків.

Не можна поєднувати уроки музики та ф-ри з іншими, а також їх слід ставити одночасно в усіх класа.

Урок в малокомплектній школі має свої особливості і може бути побудований таким чином: тема, мета і обладнання уроку визначаються для кожного класу окремо, а хід уроку визначається одночасно для всіх класів. Наприклад:

Хід уроку:

1 клас 3 клас

1.Робота з вчителем.

1. Самостійна робота.

2. Робота з вчителем. 2.Самостійна робота.

3. Робота з вчителем.

3. Самостійна робота.

Кількість переходів вчителя максимальна 5-6 разів.

Таким чином, робота вчителя малокомплектної школи вимагає від учителя глибокої підготовки, знання особливостей проведення уроків.

37.Функції перевірки знань, умінь і навичок.

Контроль за знаннями учнів – це забезпечення ефективності формування знань, умінь, навичок учнів, використанняіх на практиці та стимулювання навчальної діяльності дітей.

38.Педагогічні вимоги до перевірки.

1) достатня кількість даних для оцінки;

2) систематичність контролю;

3) дотримання об*єктивності під час оцінювання;

4) єдність вимог;

5) оптимізація контролю;

6) гласність контролю;

7) всебічність контролю;

8) тематична спрямованість контролю;

9)дотримання етичних норм.

39.Види, форми, методи перевірки знань.

40.Характеристика бальної системи оцінювання знань.

Оцінювання знань учнів прочаткових класів має свої особливості:

в 1 класі оцінки не виставляються, тільки вербальним засобом, і складаєьбся зі схвалення та зауваження.

Схвалення – «Молодець!», «Розумник!», «Чудово!».

Зауваження – «Старайся!», «Не поспішай!», «Будь уважним!», «Подивись на зразок!».

Можна також використовувати аналіз роботи учня (показ роботи, динамічна виставка, перспективна і відстрочена оцінка).

Частина предметів у початковій школі згідно з інструктивними листами Міністерства освіти і науки України оцінюються вербально – образотворче мистецтво, трудове навчання, фізкультура, музика. Про це зазначено і в навчальних програмах.

41.Проблема мети виховання в роботах видатних педагогів: М.І. Пирогов, К.Д. Ушинський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський про мету формування особистості. Сучасне звучання головної мети виховання в документах про школу.

Під проблемою мети виховання слід розуміти передбачуваний результат діяльності держави по формуванню особистості.

Мета виховання виражає загальну цілеспрямованість виховання і поділяється на 2 види:

- загальна – вона формується від завдань і мети виховання, що ставить суспільство;

- індивідуальна – характерна для кожної людини, яка передбачає результати своєї діяльності, визначає шляхи, засоби досягнення мети. Вона підпорядковується загальній меті.

Проблема мети виховання зазначається в творах таких педагогів:

- М.І. Пирогов:

1)мета освіти і виховання – підготувати розумово розвинену людину; 2)належне місце займає моральне виховання – виховання людини «чесної, правдивої, щирої»; 3)головний вихователь – вчитель, його поведінка; 4)виховання дітей відбувається в сім*ї, в школі, у житті, в процесі трудової діяльності; 5) треба дбати про правильне виховання.

- К.Д. Ушинський:

1)визначає два різновиди мети виховання – індивідуальну та соціальну; 2)важливе значення має моральне виховання; 3)трудове виховання забезпечується залученням дітей до різних видів праці; 4)пропонує ідею народності виховання; 5)складовою частиною гармонійного розвитку людини є її фізичний розвиток.

- А.С. Макаренко:

1)розумове виховання: школа покликана давати знання, учень повинен усвідомлювати роль знань; 2)моральне виховання: почуття обов*язку перед Батьківщиною, виховання свідомої дисципліни; 3)трудове виховання: виховання любові до праці, формування вміння працювати; 4)естетичне виховання: виховання почуття прекрасного з допомогою таких засобів, як кіно, театр, музика; 5)фізичне виховання: створення санітарно-гігієнічних умов додержання правильного режиму дня, використання природних факторів, правильне харчування, організація відпочинку.

В.О. Сухомлинський:

1)розумове виховання: інтелектуальне багатство особистості, бажання розвивати розум; 2)моральне виховання: відданість Батьківщині, правильне розрізнення добра і зла, розвиток почуття людської гідності; 3)фізичне виховання: загартування організму; 4)трудове виховання: любов до праці, висока моральність трудових відносин; 5)естетичне виховання: виховання потреби у прекрасному, любові до літератури, живопису, музики.

Мета виховання в нашому суспільстві відображена в таких основних документах про школу:

- Закон України «Про освіту»;

- Закон України «Про загальну середню освіту»;

- Концепція національного виховання дітей і молоді;

- Пріоритетні напрямки національного виховання учнів 1-11 класів.

В цих документах зазначається головна думка національного виховання – це набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних відносин, формування у молоді особистісних рис громадян нашої держави.

На основі мети виховання можна визначити такі напрямки гармонійного розвитку особистості:

- розумове вих.; - моральне вих.; - трудове вих.; - естетичне вих.; - фізичне вих. Ці напрямки виховання реалізуються через навчально-виховний процес.