11.Функції процесу навчання.

Освітня ф-ція: сформована на формування знань, умінь і навичок. Знання бувають теоретичні і фактичні. Теоретичні знання – це теореми, закони, поняття, правила. Фактичні – це події, географічні назви, окремі літературні поняття і тд.

Уміння бувають первинні і вторинні. Первинні – написання елементів окремих букв, цифр. Вторинні – написання слів, текстів.

Уміння є загальні і спеціальні. Загальні – читання, письмо, гра на муз інструменті, креслення, малюваня тд.

Спеціальні – навички праці за певною спеціальністю.

Розвивальна ф-ція передбачає:

* розвиток у дітей різних видів мислення і здійснення відповідних мислительних операцій: аналіз, синтез, порівняння, конкретизація, абстрагування, узагальнення, класифікація, вміння робити висновки.

*формування уваги (мимовільна і довільна), використання наочності, дидактичних ігор, проблемних ситуацій.

* пам*ять, чуттєве сприйняття. В процесі навчання подолання відповідних труднощів забезпечується через формування вольових якостей (наполегливість, дисциплінованість, відповідальність).

Виховна ф-ція передбачає:

* формування наукового світогляду (зміна пір року, кругообіг води в природі, теорема Піфагора).

* на основі читання творів про видатних діячів, історію розвитку нашої держави, героїчних подвигів формуємо у дітей певні ідеали та переконання.

* в процесі навчання слід правильно формувати взаємовідносини між вчителем і учнями, між самими учнями і їх батьками. Це сприяє формуванню позитивних навичок і звичок поведінки.

12.Протиріччя як рушійні сили процесу навчання.

Рушійними силами процесу навчання є подолання суперечностей або протиріч, які виникають у ньому.

Суперечності поділяються на зовнішні і внутрішні.

Зовнішні Внутрішні

*між потребами суспільства, зростанням цих потреб;

*між загальними знаннями та рівнем досягнення цих знань кожним учнем.

*між теоретичними знаннями та вміннями застосувати їх на практиці.

*між фронтальним викладом навчального матеріалу та способами його засвоєння. *між розумінням матеріалу вчителем і учнями.

*між бажанням бути першим і небажанням працювати. 13.Мотиви учіння школярів.

Мотиви – це внутрішні спонукання людини до дії. Відповідно з педагогічними знаннями, мотиви навчання поділяються на 3 види: позитивні, нейтральні і негативні.

Позитивні: *пізнавальний (у дитини виникає велике бажання вчитися, здобувати знання, ій подобається розв*язувати навчальні проблеми); *соціальний (Дитина хоче здійснити своє право на освіту, принести користь Батьківщині, справдити надію батьків) *перспективне спрямування (хоче оволодіти професією).

Нейтральні:*дитині все одно, вона вважає, що в процесі навчання нічого не зміниться.

Негативні: *страх перед отриманням негативної оцінки: *поведінка вчителя; немає друзів у класі; *немає умов для навчання вдома.

14.Основні етапи засвоєння знань

Основні етапи засвоєння знань:

1. Сприймання – відображення предметів і явищ навколишнього світу, що діють у даний момент на учня. На цьому етапі найважливішим є перше враження учня від навчальної інформації, яке надовго залишиться в його свідомості. Важливо, щоб воно було правильним. Головну увагу слід зосередити на візуальній передачі інформації.

2. Осмислення і розуміння – процес мислительної діяльності, спрямований на розкриття істотних ознак, якостей предметів, явищ і процесів та формулювання теоретичних понять, ідей, законів.

3. Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального, або від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей явищ дійсності. Узагальнюючи навчальний матеріал, вчитель повинен звертати увагу на найважливіші ознаки предметів, явищ, процесів, добирати варіанти, які найповніше розкривають істотні ознаки явищ і понять.

4. Закріплення знань, умінь і навичок – спеціальна робота вчителя щодо реалізації дидактичного принципу міцності засвоєння учнями навчального матеріалу. Цієї мети можна досягнути у процесі запам*ятовування і повторення навчального матеріалу.

5. Застосування знань, умінь і навичок – оволодіння вмінням використовувати у конкретній практичній діяльності абстрактний навчальний матеріал.