46.Традиційні принципи виховання.

Принципи виховання – це керівні положення, які відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту, організації виховного процесу.

В педагогіці розрізняють традиційні принципи та принципи національного виховання.

До традиційних принципів належать:

1.Цілеспрямованість – вихователь чітко зазначає із документів про освіту головну мету виховання. Для реалізації головної мети виховання вихователь визначає конкретну мету проведення виховних заходів.

2.Зв*язок з життям – вчитель готує учнів до трудової діяльності (пояснює роль і значення праці, приводить приклади різних професій і залучає до посильної праці). Інформування дітей про події, які відбуваються в житті країни, міста, села. В плані виховної роботи передбачаємо заходи, які є доступними для їх використання.

3.Єдність свідомості й поведінки – знання учнями правил поведінки та вироблення у нього вмінь прогнозувати результат його виконання; проводити профілактичну роботу щодо результатів його дій.

4.Виховання в праці – вчитель дає дітям поняття, що праця – це єдине задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Праця – це фактор всебічного розвитку людини. Сумлінне ставлення до праці – важлива риса особистості. Виховання нетерпимості до порушень трудової дисципліни.

5.Комплексний підхід – одночасне виконання завдань всіх складових виховання. Намагання вчителя реалізувати головну мету виховання. Відвідування дитиною позанавчальних закладів (музична школа, бібліотека, спортшкола, будинок дитячої творчості). В цих закладах також працюють педагоги, які допомагають школі у вихованні дітей.

6.Виховання особистості в колективі – колектив це могутній засіб виховання, певні риси особистості формуються тільки в колективі, участь учнів у колективній роботі сприяє розвитку самостійності.

7.Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю школярів – при складанні плану виховної роботи слід вислухати пропозиції дітей та їх думки. При організації конкретного заходу слід врахувати інтереси, можливості дітей, врахувати їх побажання.

8.Повага до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього – єдність вимог до вихованців з боку педагогів, контроль за поведінкою вихованців, гуманне ставлення до учнів, повага до їхньої думки.

9.Індивідуальний підхід – умова реалізаціі це глибоке знання протікання психічних процесів та анатомо-фізіологічних властивостей учнів, інтереси та їх нахили. Знаючи це все, залучення школярів до тих видів діяльності, які дають можливість їм проявити себе якнайкраще (наприклад, при розподілі доручень у класі – староста, бібліотекар, сантрійка, квіткар, фізорг).

10.Наступність – складання плану виховної роботи передбачає єдність всіх складових вихованя і послідовність їх виконання (реалізації). З кожним роком вчитель передбачає і ускладнює завдання виховної роботи, враховуючи знання дітей, вміння і навички та рівень їх вихованості.

11.Єдність педагогічних вимог школи, сім*ї і громадськості – на батьківських зборах вчитель роз*яснює вимоги, завдання школи по вихованню дітей і залучає батьків до співробітництва.

12.Народність – єдність загальнолюдського і національного, національна спрямованість виховання, оволодіння рідною мовою, формування національної свідомості, любові до рідної землі, шанобливе ставлення до культури і традицій України.