3. Основні функції сім*ї у суспільстві(таблиця)
4. Стан на сьогодні сімейно-шлюбних відносин в Україні.
Шлюб — історично зумовлена, санкціонована й регульована суспільством форма взаємин між чоловіком і жінкою, яка визначає їхні права і обов'язки один щодо одного й щодо дітей. Шлюб тісно пов'язаний з сім'єю. Шлюб — сімейний союз одного чоловіка й однієї жінки (моногамний), або полігамний, який має два види: союз одного чоловіка і двох або декількох жінок (полігінний), однієї жінки і двох чи декількох чоловіків (поліандричний), закріплений законом або культурними традиціями.
Шлюб є передумовою для створення сім’ї, а шлюбний склад населення – базою для формування його сімейного складу та відтворення населення в цілому. Шлюбний склад населення характеризується розподілом за шлюбним станом на тих, які:
- перебувають у зареєстрованому чи незареєстрованому шлюбі у розрахунку на 1000 осіб населення;
- відповідною кількістю тих, які ніколи не перебували у шлюбі (холостяків та дівчат);
- відповідною кількістю овдовілих (вдівців та вдів);
- відповідною кількістю розлучених (або тих, які розійшлися).
Загальні тенденції структурних змін шлюбного складу населення та процесів його формування у сучасній Україні коригуються проявами демографічної кризи, зумовленої труднощами перехідного періоду. Шлюбний склад населення формується під впливом демографічних процесів – шлюбності, розлучуваності, смертності, міграції тощо, які опосередковують дію соціально-економічних чинників. Народжуваність тут впливає у контексті формування майбутніх шлюбних контингентів та статевовікової структури населення як передумови «шлюбного ринку» для добору шлюбної пари. Отже, у шлюбному складі населення узагальнюються і проявляються результати взаємодії соціально-економічних і демографічних процесів. Порівняння у динаміці показників шлюбного складу дозволяють простежити особливості згадуваної взаємодії, а також зміни у шлюбно-сімейних орієнтаціях, матримоніальній поведінці тощо.
Загальне уявлення про зміни шлюбного складу за міжпереписні періоди дає порівняльний аналіз інтегральних показників шлюбного стану, провідними серед яких є кількість осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 (або 15) років і старші. Згідно з даними у міжпереписний період 1989 – 2001 рр. шлюбний стан українського населення значно погіршився. Більшою мірою це стосується чоловіків, ніж жінок, міського населення порівняно з сільським.
* Згідно з самовизначеністю осіб щодо шлюбного стану у переписах населення враховуються зареєстровані і незареєстровані шлюби; у 2001 р. вони вперше враховувались окремо.
На тлі відносної стійкості показників шлюбного стану населення після 1959 р. (межа повоєнних років) у міжпереписний період 1989 – 2001 рр. відбулось таке зменшення кількості осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 років і старші, у розрахунку на 1000 осіб:
- для всього населення – у чоловіків від 743 до 663, у жінок від 606 до 552;
- для міських жителів – відповідно від 736 до 646 та від 612 до 539;
- для сільських жителів – у чоловіків від 758 до 700, у жінок від 594 до 578.
Згадувані показники у міських жінок у перехідний період не досягли їх рівня навіть для перших повоєнних років після Другої Світової війни – 539 у 2001 р. порівняно з 545 у 1959 р. Загибель чоловіків на війні і різке порушення статевих пропорцій у ті часи спричинили напругу на «шлюбному ринку» стосовно добору шлюбної пари для жінок, особливо в селах. Шлюбна ситуація перших повоєнних років завдала значних збитків шлюбному стану жінок, що зумовило структурні деформації шлюбного складу населення України в цілому.
Труднощі перехідного періоду завдали шлюбній структурі не менш значних кількісних збитків. За даними перепису населення 2001 р. інтегральні показники кількості осіб, які перебувають у шлюбі у віці 16 років і старші, за весь період після 1959 р. у чоловіків були найнижчими в міських і сільських поселеннях України. Що стосується жінок, то найнижчим цей показник був лише у містах; в селах він лишався вищим його значення для 60-70-их років, проте порівняно з 1989 р. теж зменшився. З огляду на багатомірне загальносоціальне значення шлюбного складу населення у контексті якісної оцінки його деформації, ушкодження і збитки можуть розглядатись більш вагомими, враховуючи пролонговану дію деформуючих наслідків.
Сім’я – це соціальна група, яка складається з чоловіка та жінки, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв’язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.
Несприятлива демографічна ситуація в Україні і, насамперед, різке зменшення народжуваності пов`язані із загостренням проблем функціонування сім`ї як осередку відтворення населення, зниженням її демографічного потенціалу.
Поглибилася деформація шлюбно-сімейних процесів, започаткованих ще у 1960-х роках. Поширилися такі явища, як:
· відкладання шлюбів і народження дітей;
· безшлюбне материнство;
· соціальне сирітство (покинуті батьками діти);
· зменшення кількості зареєстрованих шлюбів;
· збільшення кількості розлучень та вдів.
Навіть у 2003, коли показники шлюбності зросли, кількість зареєстрованих шлюбів була в 1,3 рази меншою, ніж у 1989 році; 28,6 відсотка дітей, народжених жінками молодше 20 років, є позашлюбними, 17 відсотків сімей з дітьми – неповними (у містах – 19,3 відсотків).
Спостерігається масове поширення бездітності та однодітності: дві третини сімей мають лише одну дитину.
Середня кількість членів у сім`ї практично не змінюється з 1989 року і становить 3,2 особи (у містах – 3,1, селах – 3,4).
Загострюються проблеми матеріального утримання і виховання дітей у сім`ях, особливо молодих, багатодітних та неповних, з несприятливим морально-психологічним мікрокліматом.
Причини загострення проблем формування та розвитку сімей:
· глобальні процеси індустріального розвитку та урбанізації;
· поступове звільнення сім`ї від виконання виробничої функції;
· відокремлення дорослих одружених дітей від батьків, зумовлене економічними, культурними, психологічними факторами, спричинили формування тенденції до поширення сімей, які складаються з шлюбної пари і дітей.
Однак поряд з цим зберігається практика спільного проживання дорослих дітей та одного із самотніх батьків подружжя, що пов`язано як із шлюбно-сімейними традиціями, так і з проблемами з житлом, низьким рівнем пенсійного забезпечення, розвитку інфраструктури та сервісу для людей похилого віку.
Практично не впливає на багатодітність такий економічний фактор, як потреба в робочих руках для селянських господарств та матеріальному забезпеченні в старості.
Масове залучення жінок у суспільне виробництво, необхідність у задоволенні їх освітніх, професійних та громадських інтересів зумовили малодітність та бездітність. Унаслідок цього протягом останніх 10-15 років дітородна ситуація в українських сім`ях значно погіршилася.
Стрімке зниження рівня життя і утворення глибокого розриву між його стандартами та реальним рівнем призвели до того, що 80 відсотків молодих подружніх пар віддає перевагу не дводітності, а створенню умов для забезпечення належного рівня доходів, близько двох третин – наявності окремої квартири.
Перспективи змін шлюбно-сімейної ситуації:
· на противагу європейським стандартам в Україні протягом певного часу ще переважатимуть зареєстровані шлюби. Поширення офіційно не оформлених шлюбно-сімейних відносин відбуватиметься переважно у формі випробувального періоду перед реєстрацією шлюбу та створення сім`ї;
· до 2015 року очікується стабілізація ситуації із шлюбністю на рівні 6-8 проміле, розлучуваності – 3,5 – 4. Унаслідок зменшення кількості зареєстрованих і поширення незареєстрованих шлюбів немає підстав сподіватися на досягнення високого рівня шлюбності у найближчий період;
· загальна кількість сімей зменшиться з 13,5 у 2001 році до 12,4 млн. на початок 2015 року. Середня кількість членів сім`ї становитиме 3 – 3,1 особи, зокрема у селах – 3,4 – 3,5 особи;
· у містах поширюватиметься однодітність, оскільки зростання вимог до стандартів життя не сприятиме реалізації бажаної орієнтації на дводітну сім`ю. Наявність особистого господарства у сільських жителів стимулюватиме збільшення 2 – 3-дітних сімей. Проте для відродження середньодітної сім’ї потрібен тривалий період, можливо, не одне покоління.