2.3. Біблійні рецепції як свідчення християнського світогляду поета

Символіка філософської лірики А. Кичинського базується на частому використанні слів і виразів зі Святого письма, знаковість яких набуває нового забарвлення у творах автора. Поет своєрідно інтерпретує біблійні образи, що служать для нього засобом переосмислення вічних питань, дозволяють заглибитися в сутність важливих речей.

Філософська лірика А. Кичинського багата на біблійні оніми (Іскаріот, Авель, Каїн, Пілат), титули Бога (Всевишній, Господь), інші реалії (розп’яття, ґолґота, лжепророк, апостол, пекло тернове, неопалима купина). Наприклад, у поезії «Боже праведний» А. Кичинський звертається до Отця: «Боже праведний, Боже всевишній!» [27, с.222].

У вірші «Ми не поети» читаємо такі рядки: «Життя продовжувало йти, як світло серед темноти. І ми несли свої хрести завзято і затято. І в ногу з нами йшов сексот на прізвисько Іскаріот пліч-о-пліч з тим, кого от-от він мав поцілувати» [27, с.193].

Усталений біблійний вираз «На початку було Слово» А. Кичинський переосмислює в кон­тексті творення поезії в кількох віршах. Зокрема, у поезії «І було слово. І було Сотворіння. І було диво…» А. Кичинський надає акту поетичної творчості сакрального змісту, який увиразнюється за допомогою слів-символів «рай», «пекло», «осяяння», наприклад: «І був рай. І був гріх. І не було покаяння…» [27, с.192].

Окрім того, синтаксис вірша імітує будову речень першої глави Євангелія від Іоанна, що посилює його піднесене звучання.

Первинність слова, його роль як первоначала й універсальної категорії осмислення людського буття проголошується й у поезії «Котиться камінь наріжний…»: «Слово було на початку. Буде воно і в кінці» [27, с.188].

Про слово як початок та кінець говориться в поезії «Зміст»: «Отець. І син. І сизий Голуб-Дух… І слово як початок та кінець. І хрест як ноша і святе знамення» [29, с.197].

Анатолій Кичинський намагається осягнути вічні проблеми, непідвладні часу, оперуючи найдавнішими словами-образами, словами-концептами. У його творах трапляються і «камінь наріжний», і «збирання каміння». Цікавим стилістичним прийомом є розкладання фразеологізму й використання одного з його елементів у вільному сполученні слів. Так, рядки «Прекрасна пора для збирання каміння опісля пори спотикань через нього» (вірш «Безвітряний вечір. Дорога осіння…») містять фразеологізм біблійного походження, вільне тлумачення одного з компонентів якого слугує потужним художнім прийомом, що виражає циклічність людського існування [27, с.244].

Поет майстерно метафоризує біблійні образи, збагачуючи їх символіку: «і вітають ґолґоти нові», «у протилежному напрямку від обітованих вод», «і грішники матимуть прощу за муки в юдолі земній», «немовби та неопалима горить купина вдалині», «Авеля більше нема, Каїнів, Боже, кишма!» [27; 29]. Майстер слова використовує архетипні образи, абсорбуючи кращі літе­ратурні традиції. З їх допомогою він одночасно апелює до емоційної та інтелектуальної сфер читача.

Біблійну історію в мініатюрі можна назвати вірш А. Кичинського «Божі персти»:

«Божі персти Злілять блакить З кисню та водню. Вкраплений в дощ Час прошумить З неба – в безодню. Струмом грімниць випалить ряст. З попелу встане. Брата уб'є. друга продасть. Вкраде останнє. В кров увійде. Горлом піде. Слово вкоротить. Вивітрить плоть і поведе душу на допит» [29, с.199].

Християнський світогляд поета відображений у маленькому, але дуже змістовному вірші «Тост»: «За мир між нами випивши до дна, Я віддано вклонюся вам у ноги.Якщо ж між нами виникне війна, Бажаю в ній вам тільки перемоги [29, с.35].

Зустрічаємо у відомому поетичному творі А. Кичинського «Ранок недільний» і нотки гіркоти, крещендо болю. Звичайно, цей біль – не егоїстичне слововиверження з приводу якихось особистих негараздів. А швидше співпереживання за всіх.

«Гнана та бита, кровію вмита,

віра – жива ще. Правда – далека. Слову – нелегко. Вірі – ще важче». «Свічка у жмені. Дуля в кишені. Очі – порожні. Мрії – міражні. Душі – продажні. Ціни – безбожні…» [29, с. 185].

Таким чином, використання біблеїзмів у творчості А. Кичинського мотивоване як естетичною та етичною вартістю Біблії, так і самою стилістикою філософської лірики поета. Така увага до образів зі Святого письма засвідчує чітку християнську позицію автора, що виявляється у вірності високим духовним ідеалам і цінностям.

Як бачимо, Анатолій Кичинський – універсальний митець, який у процесі поетичного розвитку досяг значного успіху в поетичних мотивах, формах та експериментах. Він належить до поетів розкутого асоціативного мислення. що як відомо, є рисою сучасного мистецтва, яка формує особистісний рівень самосвідомості своїх співрозмовників.